Тарас Тополя разом з музикантами з гурту за пів року війни показав, що можна поєднувати творчість та службу на фронті і водночас бути рупором України у цій війні. Від лютого й до тепер Тарас дав понад 120 інтерв'ю іноземним медіа, "Антитіла" записали спільний трек зі світовою зіркою Едом Шираном та виступили в київському метро з відомим гуртом U2. Про все це Тарас розповів в інтерв'ю 24 каналу.

Вас може зацікавити Він би вже був хтозна-де, – відверте інтерв'ю мами Кузьми Скрябіна про можливу долю сина і війну

Як проходила служба "Антитіл" на передовій? Чи боялися потрапити у полон? Як поставилися до наказу Залужного покинути Харківщину та відправитися до Києва? Як пройшло знайомство та спілкування з Едом Шираном у Польщі? Як стимулювати людей переходити на українську мову? Про все це та багато іншого читайте й дивіться далі в рамках проєкту "Інтерв'ю24".

Для початку розкажіть, будь ласка, як ваші справи сьогодні і де перебуваєте зараз?

Сьогодні я перебуваю в себе вдома, в Києві. "Антитіла" потрохи повертаються до творчого ритму життя.

Зверніть увагу Після відведення з фронту: "Антитіла" вирушають в тур Європою

Оглядаючись на пів року служби, розкажіть тепер, якщо можете, як саме проходило ваше чергування? Чи були випадки, коли при евакуації ви не встигали довезти бійців?

Добу через добу ми виїжджали на передову. Кожне чергування – це абсолютно окрема, неочікувана, тривожна історія, бо ніхто не міг знати, що станеться наступної хвилини. Ми навіть між собою говорили, що хочеться, щоб чергування було нудним, бо якщо воно активне, то йде бій, гинуть люди, треба рятувати життя.

Це були десятки чергувань. Були дні, де ми просто перебували під обстрілами, ніхто не гинув, але це були 24 тривожні години, коли треба постійно налаштовувати вуха та тіло до вильотів мін, артилерії, звуків коптера. Але бувало й так, що ми вивозили десятки поранених, надаючи першу медичну допомогу. Дорогою вони втрачали свідомість, не впізнавали нас, після контузії забували, як їх звати, взагалі не орієнтувалися де вони та що з ними. Були такі чергування, де ми пів дня витрачали на те, щоб просто розвозити тіла в морги.

У нас були чергування, на яких доводилося збирати тіла загиблих побратимів, складали їх штабелями один біля одного. Були дні, коли побратими з нашого батальйону збирали розкидані на полі тіла по частинах. Поруч з побратимами носили відірвані ноги. Різне було. Ми виїжджали на місце, знали де воно, облаштували, знали, як діяти, але щоразу це було нове випробування.

Одне з чергувань Тополі та "Антитіл": відео 18+ (не рекомендуємо для перегляду вразливим і неповнолітнім)

Як після цього ви справлялись з емоціями?

Ніяк не вдавалося. Емоції вимикаються. Емоції мають бути на сцені або біля сцени. А там має бути робота. Ти мусиш виконати те, що в тебе написано на грудях. А в нас було написано: "Медики". Ми просто надавали першу допомогу та намагалися зробити все, щоб врятувати життя. Або, якщо побратим загинув, то максимально швидко доставити його до моргу. От і все.

Чимало наших захисників зараз є безвісти зниклими. Ви думали про те, що можете опинитися в цьому списку? І чи не боялися потрапити у полон?

Особисто до мене усвідомлення того, що мене можуть вбити, життя може обірватися, прийшло не одразу. Мені знадобився певний час, щоб це усвідомити. Але, коли прийняв це, то стало легше. Коли людина приймає потенційну можливість загинути як даність, то менше боїться, спокійно виконує свою роботу.

Найбільше, звичайно, думаю, не тільки я, а й мої колеги, друзі, музиканти гурту "Антитіла", які служили зі мною, боялися потрапити в полон. Думаю, не треба пояснювати чому.

Звісно, зараз є багато безвісти зниклих. Або ж, як траплялося у нашому підрозділі, не вдається забрати тіло з поля бою. Тоді він також є в числі безвісти зниклих. У таких випадках сім'ї цих військових живуть з надією, що вони десь ще живі, не знають, яка їхня доля.
Особисто мені хотілося, якщо загинути, то так, щоб тіло опинилося десь на рідній землі. Моя мала батьківщина – це Київ. Але, слава Богу, даємо інтерв'ю, значить все нормально. Ще треба щось зробити в цьому житті.

Тарас Тополя
Тарас Тополя на службі / Фото з інстаграму "Антитіл"

Наказом Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, "Антитіла" "відкомандировані в Київ із зони бойових дій на півночі Харківщини". Як особисто ви поставилися до такого рішення? Чи не було думок про те, що треба залишатися на фронті?

Ще десь за місяць до цього наказу ми вже знали, що нас запросили на виступ з Едом Шираном у Польщу. Розуміли, наскільки це важлива подія та правильний момент, щоб підняти український прапор, сказати правильні слова, ще раз нагадати про Україну. Після запрошення ми разом з командирами намагалися вирішити, як це правильно зробити. Згодом додалися зйомки до Дня Незалежності та ще кілька подій. Зрештою отримали наказ від командира ЗСУ, шо ми залишаємося бійцями 130 батальйону територіальної оборони, але виходимо з передової у Київ, щоб трішки переключитися безпосередньо на ту справу, заради якої ми зібралися колись в колектив. Заради музики, творчості.

Ми підтримуємо таке рішення головнокомандувача, хоча я всюди акцентую: якщо завтра прийде наказ повернутися на передову, то "Антитіла" тут, в Україні. Ми виконаємо цей наказ незважаючи на те, що ми музиканти. Власне, як зробили в перший день війни. 6 місяців безпосередньо були учасниками бойових дій. Спочатку в Київській області, а потім були передислоковані на північ Харківщини, під Бєлгород.

АнтитілаМузиканти гурту "Антитіла" на службі / Фото з інстаграму гурту

Протягом шести місяців війни ви вели щоденник в соцмережах і продовжуєте це робити. Як вдавалося писати його і публікувати дописи? Адже в зоні бойових не завжди є зв'язок, можливість контактувати з рідними, вже не кажучи про соцмережі.

У нас були Starlink. За це дякуємо нашим міжнародним партнерам. І на Київщині, і на Харківщині проблем не було. Завдяки тому я мав змогу виходити на різні інтерв'ю, давати коментарі, де б не був. Це рятувало.

У серпні ми спілкувалися з вашою дружиною Оленою. Тоді вона зізналася, що якби не треба було вивозити дітей, то пішла б служити разом з вами. Також днями переглядали інтерв'ю дружини азовця Дениса Прокопенка – Катерини, то вона розповідала, що Денис був категорично проти того, щоб вона служила. А чи підтримали б ви таке рішення коханої?

У нас є діти і це вносить певні корективи у наше життя. Наше сімейне життя крутиться навколо дітей. Вони є нашим центром, нашою великою любов'ю і найбільшою цінністю. Я знаю, що вона смілива і сильна жінка. Впевнений, що їй не забракло б сміливості це зробити, але якби в нас не було дітей, то певно не було б і нас разом.

Вас може зацікавити У мене просто "зривало дах", – інтерв'ю з Alyosha про приїзд до коханого, життя в США та ЛГБТ

Олена також розповідала, що ваші стосунки за час війни не змінилися. Ви як кохали один одного, так і кохаєте, сумуєте. Вона не змогла витримати розлуки і приїхала до Києва. Про цю зустріч згадувала з теплотою і сльозами на очах. А якою та зустріч була для вас?

Це була дуже пристрасна зустріч, повна любові і поцілунків. Ми сумуємо один за одним, любимо один одного.

Тарас ТополяЗустріч Тараса Тополі та його дружини Олени / Фото з фейсбуку артиста

Ви не бачились з дітьми більше половини року, зараз вони навчаються в США і перебувають там разом з Оленою і вашою мамою, яка допомагає. Чи плануєте тур в США, щоб зустрітися з дітьми? Або ж, можливо, дружина привезе їх в Європу?

Щоб зустрітися з дітьми, мені не потрібний тур в США. Я можу полетіти самостійно і обов'язково зроблю це. Дай Бог, найближчим часом. А тур в США плануємо. Можливо, наступної весни полетимо туди з концертами.

Чимало українських артистів допомагають Україні на культурному фронті, збирають кошти на благодійних концертах, виступають перед військовими. Чому "Антитіла" вирішили все-таки служити, а не відправилися на благодійні гастролі тощо? Адже у вас є багато прихильників у різних країнах світу, ви могли стати рупором України, доносити світові правду про війну.

Ми й так стали рупором України, розповідали світові правду про війну. Станом на зараз дали вже 120 – 130 інтерв'ю закордонним медіа. Я особисто спілкувався з представниками усіх світових ЗМІ, які тільки можна уявити. Служба на фронті не заважала мені робити це. Я виходив через інтернет на різні відеозв'язки з бойових позицій, з місць розташувань. Звідки тільки не виходив. І охоплення цих інтерв'ю – десятки мільйонів людей. Лише документальний сюжет на ВВС, який вийшов, має охоплення близько десяти мільйонів. У ньому показано, як ми разом з журналістами потрапили під обстріл мінометом, розповідаємо, що таке війна в Україні. Ми, як чоловіки, громадяни не бачили іншого варіанту, окрім піти на передову захищати свою країну.

Це наш громадянський обов'язок. І ми його виконали. Я пишаюся тим, що зробив гурт "Антитіла" за ці пів року. Я пишаюся моїми друзями, колегами, батальйоном. Багато хлопців віддали життя на цій війні заради перемоги. Ми зробили те, що вважали за потрібне. Те, що в той момент було найбільш потрібне для країни. Тоді був потрібний тотальний не пісенний, а військовий супротив. Особливо в ті перші місяці. Кожен був потрібний там.

Як показала практика і життя, нам не завадило це записати спільну пісню з Едом Шираном, заспівати з Боно. І залишитися при цьому чесними перед собою і без сорому дивитися в очі своїм дітям.

Виступ "Антитіл" на телемарафоні Save Ukraine – #StopWar: дивіться відео онлайн

26 серпня ви вперше наживо заспівали хіт 2step з Едом Шираном, це сталося у Варшаві, на сольному концерті Еда на стадіоні. Британський музикант зібрав 80 тисяч людей. Понад 6 місяців ви не виступали на публічних заходах, зокрема таких масштабних. Що відчували, вийшовши на сцену перед такою кількістю людей?

Це кураж, адреналін, захоплення, радість. Уявіть: 80 тисяч людей, повний стадіон, який зустрічає оваціями. Коли "Антитіла" підняли український прапор, глядачі взагалі вибухнули криком. Це дуже крута історія. Не скажу, що це подія, яка своєю масштабністю змінила життя гурту "Антитіла", але це точно непересічна подія на нашому творчому шляху і для України.

Те, що сталося на стадіоні, – це більше не музичний виступ, а акт підтримки України. Світова зірка номер один підтримує Україну, каже про це вголос, дає змогу підняти в себе на виступі український прапор. Це значить, що Україна і наш народ все роблять правильно.

Загалом, як пройшло знайомство з Едом Шираном? Чи розповідали йому про службу й взагалі, про що розмовляли?

Ми досить багато часу спілкувалися протягом того дня. Мали спільний саундчек, кілька разів проспівали 2step між репетиціями. Ед розпитував про Україну, про війну. Кілька разів питав, наскільки довго це триватиме і які перспективи. Його справді цікавить і болить все, що відбувається в нас. Ед Ширан познайомив зі своїми близькими друзями. Потім, після концерту, спочатку after party була гримерці, потім в іншому місці. Ми багато говорили і з ними, і з його друзями. Запросили їх в Україну. Вони пообіцяли, що обов'язково приїдуть, як тільки буде нагода, коли ситуація буде безпечнішою, щоб не наражати на небезпеку команду Еда Ширана.

Для перегляду всіх фото гортайте прваворуч:

Ед Ширан гастролює Європою, збирає десятки тисяч прихильників на стадіонах. Чи "Антитіла" виступлять з Едом ще десь?

Ми не напрошуємося на виступи. Так було і з Боно. Не ми були ініціаторами того виступу. Якщо команда Еда Ширана вирішить, що буде доречно запросити гурт "Антитіла" на якийсь інший концерт, то ми приїдемо. Але тиснути на них не будемо. Як не робили цього зі спільною піснею. Один раз ми звернулися в своєму вірусному відео, яке записали до команди Еда Ширана. Та й тоді ми не просилися до них, а лише сказали, що готові зіграти в Києві, хотіли мати можливість включитися в концерт. Тоді нам відмовили. Тому тепер самі не звертаємося.

Ед Ширан є однією з тих світових зірок, які підтримують Україну. Взагалі за час повномасштабної війни люди шоу-бізнесу показали справжні обличчя. У той час, як чимало світових зірок допомагають нашій країні у боротьбі з окупантами, деякі українці не можуть відмовитися від російської мови, продовжують виконувати російськомовні пісні, виправдовують рідних з росії. Хто з колег приємно вразив вас від лютого і до тепер, а хто навпаки, розчарував?

Приємно вразив Сергій Василюк з гурту "Тінь Сонця". До війни я не був близько знайомий з творчістю цього гурту. Знав, що такі є, що в них – рокова, готична музика, українська лірика з певними етнічними мотивами, але глибоко не цікавився.

Та коли побачив, як цей хлопака служить в нашому батальйоні, як він поруч з усіма на передовій, під обстрілами робить бойову роботу – це повага. Це повага і шана на все життя. І він музикант, соліст гурту.

Можу з упевненістю говорити про нього, бо бачив те, що він робив на передовій. І він так само бачив роботу гурту "Антитіла". Про нього можу сказати, бо на власні очі бачив, що він робив на передовій. І він бачив роботу гурту "Антитіла" там.

Гімн України у виконанні Тараса Тополі, гурту "Антитіла", гурту "Тінь Сонця!", 130 батальйону територіальної оборони ЗСУ з Харкова: дивіться відео онлайн

Які плани в "Антитіл" на найближчий час?

Створювати нові пісні, знімати кліпи. Гастролювати, робити те, заради чого "Антитіла" колись зібралися. У цих планах є одна спільна мрія – ми хочемо бути свідками перемоги України в цій війні. Хочемо дати концерт у звільненому Криму. І я впевнений, що це станеться. Просто це питання часу. Хочеться, щоб музиканти гурту "Антитіла" нарешті обійняли своїх дітей. І це вже, звичайно, не творчі плани, але вони тісно пов'язані, бо ми сумуємо і нам важко так довго не бачити своїх дітей, не цілувати їх, не обіймати. Ну і в планах, звичайно, тури Європою, США, Канадою. Тримайтеся на зв'язку з гуртом "Антитіла", ми оголошуватимемо інформацію щодо наших концертів за кордоном. Якщо вам буде цікаво – приходьте. Будемо раді бачити вас.

Нещодавно "Антитіла" оголосили про створення однойменного благодійного фонду. Особливий напрямок діяльності БФ "Антитіла", їхніх друзів і партнерів буде присвячено саме дітям загиблих на війні. Чи вже зустрічалися з дітьми полеглих героїв?

Я зустрічався з дружинами наших загиблих побратимів. Ми почали допомагати в липні. Допомагаємо фінансово, конкретно зараз працюють психотерапевти з дітьми і мамами. Намагаємося надати їм ту підтримку, якої потребують. Неможливо замінити батьків, але стати плечем, опорою для цих дітей і цих вдов ми можемо. І це наша місія, яку взяли на себе. Хочемо вести цих дітей до повноліття, поки вони не вирушать у самостійне життя. І це не разова, а системна, довга історія. Ми взяли на себе обов'язок і виконуватимемо свою обіцянку.

Благодійний фонд "Антитіла" оголосив про збір коштів: дивіться відео онлайн

На Харківщині, де ви служили, є багато російськомовного населення. У мережі, можливо ви й самі бачили, як у суперечках за перехід на українську мову російськомовні казали як головний аргумент: "А що ви скажете військовим, які воюють і говорять російською?". От ви – військовий, були там, бачили і цивільних, і військових. Як розв'язати таку суперечку і знайти аргументи для тих, хто говорить українською мовою і тих, хто принципово не хоче перейти?

Я можу точно сказати, що якщо людину змушувати переходити на українську мову, то це ні до чого не приведе. Це лише викличе відторгнення, злість, ненависть щодо того, хто примушує перейти на українську.

До користування мови в побуті я ставлюся спокійно. Як публічна особа давно даю інтерв'ю лише українською, "Антитіла" співають українською і в будь-якій комунікації, навіть у сфері обслуговування, користуюся лише українською мовою. Це був мій свідомий вибір. Досить нелегкий, але свідомий. Чому? Бо розумів, що публічна людина, є прикладом для багатьох людей і вони переймають те, як роблю я.

Але, якщо людина не є популярною, має певне коло спілкування, в якому звикла до російської, то найперше треба, щоб в цієї людини з'явилося бажання говорити українською. І вона з'явиться, скоріш за все, тоді, коли оточення лагідно, з усмішкою спонукатиме до цього.

Тарас ТополяТарас Тополя у вишиванці / Фото з інстаграму артиста

Що я пораджу? По-перше, не влаштовувати міжособистісні битви щодо мови, не сваритися і не скандалити. Якщо хочеться перейти на українську, є хоча б маленьке бажання, то робити це поступово. Не переживати про те, що хтось буде сміятися чи кепкувати. Наприклад, ввести правило: коли заходжу на заправну станцію, то говорю лише українською мовою. Можна спробувати говорити українською лише з дітьми. Потім поступово цей список розширювати. І коли почнете шептати на вушко коханій людині пристрасні слова українською, то ви вже повністю українізувалися (сміється).

Не треба тиснути, силою нікого не примусиш. Але м'яко, з усмішкою людину можна спонукати до переходу на українську мову.

Так, серед військових є дуже багато таких, що спілкуються російською. У нашому військовому середовищі вже навіть підколювати: "А що це за російська? Ти де? Ти хто?". І люди з усмішкою поверталися до української мови. Також треба розуміти, що на передовій мова – це твій щит. Росіяни не розуміють українською десь 70%. Тому, коли військові знають, що їхні рації прослуховують, то послуговуються лише українською, бо в такому випадку окупанти просто не розумітимуть, про що говорять наші. Мова на передовій дає додатковий захист. Тому там вона є важливою, як деінде.

До теми Положинський пояснив, чому на фронті українська мова – рятує: "Ми готові були стріляти"

Як ми вже згадували, зараз багато наших захисників перебувають у полоні. Особлива увага прикута до оборонців Маріуполя, які вже майже 4 місяці у руках ворога. Декількох з них обміняли, згодом стався теракт в Оленівці, сотні досі перебувають у полоні. На вашу думку, чому стається так, що про зернові коридори вдається домовитися, а обмін полоненими досі залишається нерозв'язаним питанням?

Думаю, що обмін полоненими на те й обмін, що там присутні дві сторони. Мені здається, що росіянам просто на людей наср*ти. Їм не треба повертати своїх. Чим більше зниклих безвісти, тим менше грошей треба платити тим вдовам. Мені здається, що цей обмін не відбувається лише тому, що росіянам "по барабану" на своїх людей. Або, можливо, на когось і не по барабану, але таких у нашому обмінному фонді немає (кадирівці, наближені до них тощо). А з іншого боку їм ж треба довести, що вони денацифікували українців, а "Азов" для них – це сакральна жертва. Але я впевнений, що з часом заберемо своїх.

Важливо Якби були такі люди, як Тополя, – мама Скрябіна тепло висловилася про лідера "Антитіл"

Ви з власного досвіду знаєте, що щодня десятки українських захисників віддають своє життя у боях з окупантами. Що потрібно змінити українцям, щоб перемога, яку вони здобувають зараз, не була марною?

Нам треба зрости, як нації. Зараз ми перебуваємо в цьому процесі, але попереду ще довгий шлях. Треба подорослішати, нарешті усвідомити хто ми, для чого, в чому суть нашого народу, яка спільна мета. Якщо не буде єдності в народі, то не буде перемоги, не зможемо скористатися всіма здобутками перемоги. Потрібна спільна ідея, навколо якої всі об'єднаються. Зараз ця ідея – перемога над ворогом. Але, коли ми переможемо, треба буде доходити до якогось певного консенсусу щодо спільних цілей, ідеї всього народу.

Тарас Тополя – "Не сумуй": дивіться відео онлайн