За кордоном Alyosha (справжнє ім'я – Олена Тополя) – лише заради дітей. Вона неймовірно сумує за коханим Тарасом Тополею. Як і всі українці мріє, щоб війна скоріше закінчилася. У США Олена знайшла час поспілкуватися з нами.

Вас може зацікавити Війна застала мене в літаку, – інтерв'ю з Дмитром Ступкою про життя в США, розлучення та війну

Для проєкту "Інтерв'ю24" артистка розповіла про службу коханого та спілкування з ним, про приїзд до Києва, життя з дітьми в США, виступи на благодійних концертах. А також ми поспілкувалися про виступ на ЛГБТ-прайді, адже Alyosha стала єдиною українською співачкою, яка виступала на цьому заході на Мангеттені, що в Нью-Йорку.

Олено, Тарас з музикантами гурту "Антитіла" вступив до лав територіальної оборони ще до початку повномасштабної війни. Як ви поставилися до такого рішення?

Дуже позитивно, бо я сама така. Якби в мене була можливість, я б теж пішла. Зараз є багато інформації про те, що чоловіки ховаються від повісток. Вважаю, що кожен свідомий чоловік, який розуміє, що може допомагати рятувати Україну, не має ховатися. Для мене дуже дивно, коли хлопці ховаються. Адже зараз відбувається тероризм, ми щодня втрачаємо життя людей. Тому я б сама пішла, якби не треба було вивозити дітей. Я б була разом з Тарасом.

Тарас виконує завдання парамедика, буває в найгарячіших точках фронту, не зі слів знає, що таке війна. Вам розповідає, як проходять його дні? Чи все-таки не хоче говорити на теми війни?

Звісно, що він розповідає, але дуже мало. Коли перебуваю на великій відстані, то пропускаю через себе не тільки ту інформацію, яку він розказує, а все, що відбувається. І немає нічого, що відволікає від цього. Якщо в Україні сирени, то вдається концентруватися локально. Є якісь завдання, які змушують бути в моменті: бігти з дітьми в укриття тощо. А тут всі думки там. І локалізуватися неможливо. Не знаю навіть, де духовно важче все це розуміти.

Тарас Тополя
Тарас Тополя на службі / Фото з інстаграму артиста

Ваш чоловік веде щоденник у соціальних мережах. Ви слідкуєте за цим? Якщо так, то які відчуття виникають, коли читаєте?

Читаю, але не перечитую його по декілька разів. Знаю, що він усвідомлює, що він батько трьох дітей, публічна людина, за якою тягнуться сотні тисяч людей, які спостерігають, беруть з нього приклад. І розумію, що насамперед – це його честь. Відчуваю лише те, що він тримається. Тримається в нормальному психологічному стані, в адекватному, все прекрасно розуміє. Робить все, що може робити, зберігаючи себе максимально, наскільки це можливо.

Нещодавно ви приїжджали в Україну, щоб побачитися з коханим. Чому вирішили приїхати саме зараз і як до цього поставився Тарас? Не відмовляв, адже в Україні все ще небезпечно?

У мене просто "зривало дах", бо дуже скучила. Хотіла побачити його, обійняти, поговорити. Хотіла побачити батьків, братів. Я мала тиждень, але 4 дні провела в дорозі, бо добиратися дуже важко. У Києві провела повних 4 дні. Тарас мене не відмовляв, бо так само хотів цієї зустрічі. Слава Богу, коли я приїхала, то лише раз за той час у Києві почула сирену. Як тільки виїхала, знову почалися активні обстріли мирних міст. Після того, як побачилася з Тарасом, настрій взагалі впав.

Тарас розповідав, що в Америці вам допомагає його мама, вітчим. Діти на час вашого від'їзду залишилися з ними?

Так. В Америці ще живе тітка Тараса – сестра його тата. Вона проживає тут вже понад пів життя. Хлопці зараз у неї, в таборі. Пів дня проводять у таборі, а іншу половину дня – в тьоті Валі. Вони щасливі, спілкуються з американськими дітьми, набувають досвіду, розвиваються, вивчають мову. Для них це дуже гарний період у житті, коли потрапили в зовсім інший світ. Добре, що вони щасливі. Ми намагаємося не занурювати їх у те все, що відбувається в Україні. Бо діти формуються, у тому віці, в якому вони є зараз, можуть закритися у своїх сумних переживаннях і я не знаю, як воно виллється в дорослому віці. Вони знають мало, достатньо для них.

Тарас Тополя
Олена і Тарас з дітьми / Фото з інстаграму співачки

Як і де відбулася ваша зустріч з Тарасом? Наскільки мені відомо, то в цей час він приїхав з Харкова до Києва. Скільки днів вдалося побути разом?

Я долетіла до Варшави. З Варшави автобусом доїхала до Золочева, а там сіла в автомобіль і поїхала до Києва. Приїхала додому, а там вже мене чекав Тарас. Він приїхав за кілька годин до цього. На мій приліт йому якраз дали відпустку. Ми провели разом 4 дні. Я поїхала трохи раніше, у нього було ще пів дня вільного.

Війна розлучила вас на понад 4 місяці. Раніше розлучалися так надовго?

Так, у нас був такий час, коли я прилетіла в Америку народжувати Рому. Прилетіла сюди, коли була майже на сьомому місяці вагітності. Тарасові не відкрили візу, тому мені довелося бути без нього. Повернулася в Україну, коли синові вже був місяць. Це так само було дуже важко, але зовсім інша історія, інші емоції, переживання. Це не війна. Я точно знала, що повернуся через 4 місяці й все буде добре, привезу багато щастя. Тут інша історія.

Альоша
Alyosha і Тарас Тополя / Фото з інстаграму співачки

Коли зустрілися, відчули, як ця розлука вплинула на ваші стосунки?

Ніяк не вплинула. Ми як дуже сильно кохали один одного, так і кохаємо. Як берегли наших дітей, так і бережемо. І любимо їх, безмежно. І подальші плани відпочинку разом тощо – це все залишається у наших мріях.

Звісно, що приходить певне усвідомлення. Без цього побутового життя ще глибше усвідомлюємо цей світ. Наскільки він і щасливий, і жорстокий. І красивий, і жахливий. І в цьому всьому є Творець. Це Він все створює для нас, щоб ми приходили свої уроки. І якщо вже ми з'явилися в цей час, на цій землі, маємо щось усвідомлювати своєю душею. Тому всі ці випробування є, щоб не дати слабинку, не втратити віру, сили, любов, те, заради чого ми всі живемо. З одного боку я щаслива, що народилася в цей час.

Ви встигаєте поєднувати материнство з виступами на благодійних концертах. І є чи не єдиною українською артисткою, яка виступала на ЛГБТ-прайді в Нью-Йорку. Там також збирали кошти на підтримку України. Розкажіть детальніше про цей захід.

Все почалося з виступу на кораблі на Мангеттені. Це так само був захід на підтримку України. Там я познайомилася з представниками ЛГБТ-спільнот, які переживають за Україну. Серед них є навіть росіяни, які шоковані з того, що відбувається. Вони так само хочуть чимось допомогти. Я навіть уявити не можу, що вони відчувають, знаючи всю інформацію, до якої мають доступ. Вони живуть не в росії й мають ту саму інформацію, що й ми. Прекрасно розуміють, що відбувається і хочуть допомогти Україні.

Саме там мені запропонували ще декілька виступів. Я виступала в гей-клубі, де також збирати гроші для України, але це не був публічний захід. Але там є не лише представники ЛГБТ-спільнот, приходить будь-хто.

Важливо Україна змінюється: військові ЛГБТ відреагували на успіх петиції про одностатеві шлюби

Виступ на прайді став дуже яскравим досвідом для мене. Я ніколи не бачила на Мангеттені такої кількості людей, які скандували за свободу, за свободу країни.

Для мене вільна людина – це людина, яка має право на своє життя, думку, має право були вільною і жити за Конституцією. І це не те, що відбувається у світі, в напрямку ЛГБТ, особливо в росії, де просто ненавидять, не приймають таких людей. Та сама росія хоче знищити нашу націю. Тут я знайшла певні подібності цієї ненависті. росіяни ненавидять всіх, хто не схожий на них, або всіх, хто кращий за них.

Звісно, головною метою був збір коштів для України та сказати такій кількості людей: "Ukrainians to be free too" ("Свободу українцям" – 24 канал). Я ніколи не була присутня на таких заходах, ніколи не бачила такої кількості роздягнених людей. Але це не мало для мене ніякого значення. Люди, які народжуються чоловіками, а відчувають себе жінками або навпаки – не винні в цьому. Творець створив їх такими. Такий гормональний фон, нічого не вдієш. І це нормально. Це було завжди. І сотні тисяч років тому так само.

І це не є злочин. Злочин – це коли вбивають дітей ні за що, коли росіян приходять у чужі квартири та забирають сумочки для своїх дружин. Оце злочин. А представники ЛГБТ – найбагатші люди світу. Вони були на цьому прайді учасниками, давали гроші для України. Вони ніколи про це не скажуть, не покажуть своїх облич, але вони такі. Це добрі, щирі, нормальні люди. Тому я й хотіла сказати такій кількості людей про Україну ще раз. І буду казати далі. Мені неважливо де. Мені важливо, щоб люди мене чули. По всьому світу.

Альоша
Alyosha / Фото з інстаграму співачки

У соцмережах ви зіткнулися з хейтом щодо цієї події, як реагуєте на нього?

Я ставлюся до нього абсолютно нормально, бо всі ми родом з дитинства. Наші батьки з радянського союзу, де були певні правила, певні моралі виховання. Ти не сам вибираєш, що для тебе добре, а що погано. Тобі розказують це. Це не у своєму серці ти шукаєш відповідь. Ти розумієш не свої емоції, а маєш робити так, як тобі кажуть. А я вважаю, що треба трошки переформатувати життя людини, її емоції, вибір.

Це починається з освіти, з дитинства. Якщо людина виросла в такій сім'ї, я нічого не можу з цим зробити. Просто є мій приклад і є ті, хто додумається, покопається в себе в душі, в серці, усвідомить щось, зрозуміє, прийме. А ті, хто цього не хочуть, вони й пишуть. Я точно знаю, що більшість тих, хто це розуміє і приймає це нормально.

Здебільшого, артисти не отримують гонорари за благодійні концерти, але бувають винятки. Ті виступи, на яких ви були протягом війни в Україні, вам оплачували?

Взагалі виступи не оплачуються. Мені після декількох виступів віддячили. Я просила організаторів, щоб повідомили, якщо будуть можливості виступити за гроші на якихось корпоративах тощо. У мене троє дітей, не можу сидіти на шиї в мами. Америка – дуже дорога країна. Медицина тут взагалі неймовірно дорога. Консультація лікаря – 500 доларів.

На концертах організатори просто можуть віддячити. Але за більшість виступів оплачується лише дорога та харчування.

Альоша
Alyosha на концерті / Фото з інстаграму співачки

Благодійні концерти займають багато часу, діти сумують за вами. Як проводите час разом, коли є вільні дні? Що плануєте робити з навчанням дітей? Навчатимуться в США?

Поки ми не виїхали з Києва, вони звикли, що я постійно поруч, то були суперечки з цього приводу. Коли в США почалися концерти, Рома плакав, просив, щоб я не їхала, не співала. Я йому пояснила, що це все, що можу зробити тут. Мені б хотілося зробити щось. Я готова 24 години на добу робити те, що вмію, щоб додати хоча б якусь краплиночку, яка допоможе нашим хлопцям і дівчатам на передовій. Була довга розмова і вони наче зрозуміли.

Вже 2 місяці вони ходять тут до школи, яка є поряд з будинком. Роман мав бути в 3 класі, але його взяли у 2 клас через мову, бо він багато не розуміє. Там легша програма, щоб він міг краще орієнтуватися. Марка, який цього року мав бути першокласником, взяли в садочок. Але це так само спілкування, присутній розвиток, вони вчать математику, вірші, пишуть. Думаю, що з вересня продовжать там навчатися.

Ми дуже хотіли навчатися онлайн з нашою школою, але в нас дуже велика різниця в часі. Це нереально. Діти мають вночі сидіти та робити уроки зі своїми однокласниками. Певний час ми отримували від нашої вчительки всі завдання зі всіх уроків, які були в Києві. Це займало дуже багато часу, бо я не вчитель, сама сиділа з Ромою, пояснювала всі ці правила, вчила, писала, робила тощо. Для нього це досить багато, бо висилають класну і домашню роботи. Він за один урок мав зробити всі ці завдання. Зараз ми трошки пропустили українські завдання, бо тут є англійські. Але вони майже такі самі: табличка множення, читання, писання, вивчення англійської. Діти мають завдання щодня, не дивлячись на канікули.

Альоша
Alyosha і Тарас Тополя з дітьми / Фото з інстаграму артиста

Як діти спілкуються з Тарасом?

Стараємося щодня, окрім тих днів, коли в Тараса чергування. Він не може виходити на зв'язок, бо постійно перебуває в небезпечних місцях, не може тримати телефон біля себе.

У дописі під спільним фото з Тарасом, яке зробили під час приїзду в Україну ви зазначили, що скоро повернетеся. Вже є якісь конкретні дати, коли плануєте приїхати ще раз?

Конкретних дат немає, бо я планую провести декілька концертів в Америці для збору коштів. Це вже моя ініціатива. Знаю потреби батальйону, в якому зараз служить Тарас. Знаю, що для них певні речі є просто необхідними, щоб рятувати людей, встигати робити це. Тому, коли проведу хоча б 2 – 3 концерти, повернуся. Хочу, щоб це було до кінця серпня. Як тільки я це зроблю, хочу приїхати хоча б на тиждень. Є певні прилади, які можуть рятувати життя. Без них дуже складно встигнути. Вони дуже дорогі, але я розумію, що життя – дорожче. Буду робити все, що від мене залежить.

Зверніть увагу Кохана співатиме, – Тарас Тополя запросив на концерт Alyosha в США

А коли повернетеся в Україну з дітьми?

Як тільки буде безпечно. Я не можу їх привести. Не хочу. Я б радила всім зараз не думати, що вони в безпеці.

Виїжджайте і сидіть за кордоном, поки не закінчиться війна. Вивозьте дітей. Віддавайте своїм рідним за кордоном, а самі повертайтеся, якщо не можете бути не в Україні. Це нове покоління, їх треба зберегти. Я не знаю, як люди безпечно сидять в парку, діти граються на майданчиках, коли сирени. Так не можна.

Ви родом з Запоріжжя. Частина області тимчасово окупована. Хтось з вашої родини перебуває в окупації?

Перебувають. І рідні, і друзі. В мене є родичі у всій Запорізькій області. В Херсоні так само. У селі Балки перебуває мамина молодша сестра Яна. Вона в окупації, з дітьми. Їм страшно, вони дуже чекають наших ЗСУ. На зв'язок виходять дуже рідко, бо немає українського зв'язку. Понад 20 родичів у всій Запорізькій області. Намагаються берегтися. Всі ми чекаємо одного.

Зараз у суспільстві дуже гостро постало мовне питання. На вашу думку, як мова наближає нас до перемоги?

Я одразу згадала момент, коли говорила з татом щодо російської мови. Я навчалася в російській школі, все життя, до 2014 року, спілкувалася російською. Але моя розмова з татом була не так давно. Він є людиною радянського союзу, приїхав у Запоріжжя з села Балки, спілкувався українською мовою. Його мама була вчителькою математики, україномовна, вітчим теж. У селі не було російської мови. Коли тато вступив в училище в Запоріжжі, відчув, що його сприймають якось не так, як всіх інших, бо він спілкувався українською. Було приниження, дискримінація через це. Щоб відчувати себе таким, як інші, перейшов на російську.

Він розповідав історію, коли мама приїхала в гості й вони їхали в автобусі: "Вона почала говорити українською, а мені так соромно стало через це. Розумію, що це неправильно". Я сказала: "Ти розумієш, що це нав'язування і пропаганда? Зараз ти можеш це сказати? Бачиш, що відбувається?". Він відповів: "Так, зараз я можу це сказати". Зараз вони переїхали до Києва, намагаються говорити українською.

З дитинства має бути правило: ніякої російської мови. Навчання, обслуговування – всюди має бути українська. Вона в нас була, є і буде. І українська історія так само. росія постійно намагається стерти її, знищити націю, історію, досягнення. І зараз прийшов час переусвідомлення всього цього. Розуміння того, що насправді є цінним для нашого народу, землі, для нових поколінь. І що це буде за нація. Вона буде дійсно незалежною, буде дійсно Україною, чи вона буде такою, як хоче путін?

Тарас Тополя
Тарас Тополя та Alyosha у вишиванках / Фото з інстаграму артиста

А стосовно зірок, які кажуть, що їм некомфортно розмовляти українською, що скажете?

Це їхній вибір. Хай роблять, що хочуть. Народ сам вибере собі артистів. Я в цьому впевнена, не сумніваюсь. Народ буде знати, хто якою мовою спілкується. З 2014 року багато артистів їздили виступати в росію, у них все було розкішно: будинки, автомобілі. Вони ж не везли зароблені гроші на допомогу українським дітям, на відбудову лікарень, закупівлю апаратів. Ні. Настав час пробудити душу. Маски вже давно зняті. Вже ми всі прекрасно бачимо, хто ким є. Прийшла весна, сніг зійшов, всі ми бачимо, хто що зробив.