Лише днями 42-річний Андрій Хливнюк публікував запальні танці на службі в теробороні Києва, а вже зараз – на Сході України, де точаться важкі бої.

Читайте також Скидалися на похорон, – Юрій Ткач зі сльозами на очах розповів про друзів, які загинули на війні

Андрій Хливнюк поїхав на Схід України

Про крайню зустріч з лідером "Бумбоксу" розповів журналіст Юрій Кошмарченко. Вони бачилися в Києві, коли Хливнюк шукав безалкогольне пиво й "беззлобно скаржився", що його немає в магазині поруч. Тоді чоловік поставив собі за мету знайти для зіркового захисника те пиво. Однак він уже був у дорозі на Схід.

Оббігав магазини навколо, знайшов, накупив, пишу йому, щоб вийшов і забрав. А він такий скромно: "Дякую, вип'ємо, коли повернуся зі Сходу",
– пригадав Юрій Кошмарченко.

"Так я свою головну місію виконав і одночасно не виконав", – додав журналіст.

Головне про службу лідера "Бумбоксу"

  • До лав тероборони Києва Хливнюк вступив у другий день війни, 25 лютого. Він служив у складі оперативної групи з ветеранів війни, яка підсилювала патрульну поліцію столиці.
  • "Це моя країна, тут мої діти. Тут моє. Його силою забирати не можна. Та й не силою теж не можна", – відповідав музикант, коли його питали, чому взявся за зброю.
  • У перші дні війни він заспівав "Ой, у лузі червона калина" посеред Софійської площі й перетворив гімн січових стрільців на народний.
  • 26 березня Андрій Хливнюк потрапив під мінометний обстріл окупантів, осколок влучив йому у праву щоку, під око.
  • У лікарні співак провів кілька днів і навіть встиг поспілкуватися з зіркою рок-гурту Pink Floyd – британцем Девідом Гілмором.
  • На початку квітня музикант уже був у строю, повернувся в тероборону Києва після поранення.

Повний текст публікації Юрія Кошмарченка:

Добре, вже пройшов час, мабуть, можна розказати, щоб не розкрити ніяких військових таємниць.

Зустрів у Києві Андрія Хливнюка, постояли, поговорили (ми знайомі), він беззлобно поскаржився, що не зміг купити в магазині поруч безалкогольного пива. Попрощалися, і він повернувся в гумштаб, звідки вийшов.

А я в той же момент зрозумів: моя головна місія на цій війні – негайно знайти Андрію безалкогольне пиво. Оббігав магазини навколо, знайшов, накупив, пишу йому, щоб вийшов і забрав. А він такий скромно: "Дякую, вип'ємо, коли повернуся зі Сходу".

Так я свою головну місію виконав і одночасно не виконав.