Лише днями 42-річний Андрій Хливнюк публікував запальні танці на службі в теробороні Києва, а вже зараз – на Сході України, де точаться важкі бої.
Читайте також Скидалися на похорон, – Юрій Ткач зі сльозами на очах розповів про друзів, які загинули на війні
Андрій Хливнюк поїхав на Схід України
Про крайню зустріч з лідером "Бумбоксу" розповів журналіст Юрій Кошмарченко. Вони бачилися в Києві, коли Хливнюк шукав безалкогольне пиво й "беззлобно скаржився", що його немає в магазині поруч. Тоді чоловік поставив собі за мету знайти для зіркового захисника те пиво. Однак він уже був у дорозі на Схід.
Оббігав магазини навколо, знайшов, накупив, пишу йому, щоб вийшов і забрав. А він такий скромно: "Дякую, вип'ємо, коли повернуся зі Сходу",
– пригадав Юрій Кошмарченко.
"Так я свою головну місію виконав і одночасно не виконав", – додав журналіст.
Головне про службу лідера "Бумбоксу"
- До лав тероборони Києва Хливнюк вступив у другий день війни, 25 лютого. Він служив у складі оперативної групи з ветеранів війни, яка підсилювала патрульну поліцію столиці.
- "Це моя країна, тут мої діти. Тут моє. Його силою забирати не можна. Та й не силою теж не можна", – відповідав музикант, коли його питали, чому взявся за зброю.
- У перші дні війни він заспівав "Ой, у лузі червона калина" посеред Софійської площі й перетворив гімн січових стрільців на народний.
- 26 березня Андрій Хливнюк потрапив під мінометний обстріл окупантів, осколок влучив йому у праву щоку, під око.
- У лікарні співак провів кілька днів і навіть встиг поспілкуватися з зіркою рок-гурту Pink Floyd – британцем Девідом Гілмором.
- На початку квітня музикант уже був у строю, повернувся в тероборону Києва після поранення.
Повний текст публікації Юрія Кошмарченка:
Добре, вже пройшов час, мабуть, можна розказати, щоб не розкрити ніяких військових таємниць.
Зустрів у Києві Андрія Хливнюка, постояли, поговорили (ми знайомі), він беззлобно поскаржився, що не зміг купити в магазині поруч безалкогольного пива. Попрощалися, і він повернувся в гумштаб, звідки вийшов.
А я в той же момент зрозумів: моя головна місія на цій війні – негайно знайти Андрію безалкогольне пиво. Оббігав магазини навколо, знайшов, накупив, пишу йому, щоб вийшов і забрав. А він такий скромно: "Дякую, вип'ємо, коли повернуся зі Сходу".
Так я свою головну місію виконав і одночасно не виконав.