Українська телеведуча Катя Осадча раніше була активною у соціальних мережах: публікувала фото образів, сімейні кадри чи світлини з роботи. Під час війни її інстаграм став іншим – зірка пояснила, в чому причина.
Дивіться також Kalush Orchestra підкорили піснею з польським репером про боротьбу за наш дім: відео до мурах
Катя Осадча про соцмережі
Мої пости в стрічці стали не такими частими, я часто усвідомлюю всю недоречність, коли так багато жаху навколо. Я щодня гортаю стрічку і щодня замислююсь про соцмережі під час війни, ми перші, хто йде цим шляхом. Ми перша нація у світі, хто має розвинуті мережі з багатомільйонною аудиторією і переживає жах війни в прямому ефірі,
– поділилась зірка.
Катя Осадча додала, що кожен українець переживає війну по-різному – комусь не подобаються умови за кордоном, а хтось пристосовується до відсутності всіх благ цивілізації.
"За 8 місяців війни все загострилось, наші відчуття, що комусь не та кава в Варшаві, а в когось нема вже 8 місяців води в Миколаєві, що хтось допомагає нонстоп, а хтось не має змоги підняти себе з відчаю, що хтось мандрує, а хтось заряджає павербанк і збирає дітей на ніч в сховище. Що хтось жаліється на ліжко в зйомній квартирі на заході, а хтось спить з дітьми в лісосмузі під Нікополем, адже туди не добиває артилерія".
Телеведуча додала, що ще одною причиною її відсутності в мережах є те, що до кожного підписника важко знайти підхід – кожному погано по-своєму. "Я часто не розумію, як говорити з вами, адже всім по-різному погано, всім по-різному зле, а подекуди нестерпно. Я неймовірно вдячна, що ви відгукуєтеся на всі мої ініціативи. Я знаю, що ви в мене найчуйніші й найкрутіші".
Ми й далі будемо допомагати, збирати, залучати, робити нові проєкти. Все це буде. І ми вистоїмо. І не будемо нікого судити за несмачну каву і незручне ліжко,
– підсумувала Осадча.
Катя Осадча / Фото з інстаграму зірки
Шанувальники відгукнулися на допис Каті Осадчої коментарями. Вони діляться своїми думками про соціальні мережі під час війни:
- "Ви потрібні! Повсякчас! Часто теж думаю про свою непотрібність і неспроможність бути корисною, часами від того що я в безпеці, а рідні в Україні, часами що не маю величезних фінансів, але все одно знаходжу можливості потроху вкладати в нашу перемогу";
- "Ті самі відчуття. Намагаємось жити й створювати коли поряд смерть і знищення";
- "Головне, що ми всі разом. У горі й радості";
- "Коли мені хочеться нити, я завжди думаю, що комусь набагато гірше і тоді просто дякую Богу, за те що маю";
- "Мабуть, є закономірність якась – розвитку емоцій і думок. Про це ж думаю. Раніше писала про сади й квіти. Зараз не на часі. Але: переможемо! Не здаємось! Ви підтримуєте в людях життя".