Відео Moisei, де він грає на скрипці у військовій формі, набирають мільйони переглядів в соціальних мережах. Молодий музикант зізнався, що не сподівався про славу саме в час війни. За його словами, до 24 лютого він не зустрічав такої великої кількості людей, які будуть прихильними до нього та оцінять його музику.

Зверніть увагу Це буде моя головна перемога, – KRUТЬ про Нацвідбір, конкурентів, Євробачення-2023 у Британії

Незадовго до оголошення про відкриття заявок на Нацвідбір-2023, Moisei створив свою першу сольну композицію під назвою "I'm Not Alone", що символічно означає "Я не один". Він каже, що створив її, коли молився у найважчий період своєї служби. У рамках спецпроєкту 24 каналу "На українську вечірку в Британію", де ми поспілкувались з усіма фіналістами Нацвідбору Євробачення, Moisei розповів, у яких умовах народилась його перша композиція, що думає про продюсера конкурсу Pianoбоя та як відгукується про свою службу на фронті.

Символічно, що повномасштабну війну ви застали, коли приїхали з концертом в Одесу. Після цього одразу подались у ЗСУ. Чому саме військо, а не волонтерський напрямок чи культурний фронт?

Так, все сталось насправді дуже символічно. У той момент я подумав, що найкорисніше і найправильніше, що я можу зробити – це як абсолютно здоровий та молодий хлопець піти служити і допомагати. Це вже зараз мені випала можливість використовувати ту здібність, яку дарував мені Бог, – грати на користь країни. А тоді ми просто хотіли допомогти чим можна. І найкорисніше було – це піти служити.

Спочатку ми подались нібито в ТРО, але це виявилась військова частина, і 25 лютого ми вступили до лав ЗСУ. Хоча тоді було дуже страшно й ми сумнівались і боялись, але ми погодились, бо розуміли, що це саме те, що повинні робити зараз.

Чому не волонтерський напрямок? Ми тоді про це не думали, бо всі розуміли, що це повномасштабна війна і країна потребує саме солдатів, людей, які можуть пожертвувати своїм часом, життям і працювати кожен день на перемогу. Ми розуміли, що зараз це найправильніший вибір і почували себе впевнено, що перебуваємо у правильному місці у правильний час.

Як часто ви їздите на передову? Яка ваша спеціалізація і чи бували у гарячих точках?

Я служу в медичних силах, пройшов навчання бойового медика. Часто буваємо на передовій, а останні місяці – постійно. Також працюю з "Культурним десантом", де ми їздимо у найгарячіші точки, недоступні для цивільних. Ми спілкуємось з військовими, підіймаємо бойовий дух, просто прагнемо побути разом і загалом зробити настрій, щоб рухатись далі і працювати. Тому що всі втомлюються, всім тяжко, але всі розуміють, що зараз у нас немає можливості відпочити, опустити руки й розслабитись.

Розкажіть трішки детальніше про "Культурний десант". Є моменти з поїздок, які вас особливо вразили? Бо є думка, що війна "на нулі" часто зовсім по-іншому сприймається, ніж війна у цивільних поселеннях.

Так, ідея "Культурного десанту" на чолі з Колею Сергою зараз у тому, щоб їздити деокупованими територіями, і цей момент є емоційно вражаючим. Загалом Микола придумав дуже класну можливість сформувати й зібрати людей до купи, які можуть посприяти і допомогти відновити ментально та матеріально деокуповані території. Люди там дуже люблять обійматись, вони дуже щирі і радіють, що ми боремось. Якби ми склали руки і розслабились, цього могло б не бути, але вони дуже щасливі і вдячні нам і всій Україні за те, що боремось і звільняємо території.

Moisei грає на скрипці у центрі деокупованого Херсона: дивіться відео

Це важлива частина роботи "Культурного десанту" і, слава Богу, що в мене з'явилась можливість отримати це відрядження і попрацювати на деокупованих територіях.

З якими творчими людьми ви знайшли контакт і познайомились цього року? Бачимо, що ваші фото активно коментує Ярмак, той же Коля Сєрга та інші. Що ви про них скажете?

Це дуже дивно і навіть трішки смішно, що під час війни я познайомився з набагато більшою кількістю людей, ніж до війни, які є справжніми патріотами, людьми, які люблять країну і хочуть бути корисними. Це Ярмак, Коля Сєрга, Олександр Чемеров... Великий список людей, я всіх не перелічу, але їх – багато. Я пишаюсь, що працюю разом з ними. І ніхто не робить це на показ, всі знаходять сили і регулярно допомагають, що стратегічно дуже важливо в такій ситуації.

До війни я був знайомий з Ярмаком. Як чоловік – він для мене авторитет. Я завжди рівнявся на нього, тому що ще з дитинства слухав його пісні і мав можливість зіграти їх та придумати якісь партії. Тому для мене честь працювати з такою людиною, яка завжди підтримувала Україну. Саме він і спонукав мене піти в ЗСУ і взагалі бути чітким у своїх бажаннях, позиціях і світогляді.

Цікаво Не маю конкурентів, – інтерв'ю з колоритною FIINKA про Нацвідбір на Євробачення-2023

Ви граєте на скрипці з 13 років, але про вас дізналась вся Україна лише цьогоріч. Ви могли б собі уявити, що великим кроком до українського шоубізнесу стане війна?

Я про це не думав і не знаю, чи доцільно взагалі розглядати саме так, що я роблю. Я намагаюсь бути максимально корисним на цій війні і використати все, що можу робити: грати на скрипці та служити в ЗСУ і якщо вийде – представити країну і заспівати від усіх нас. Щодо шоубізнесу та медійного простору, я особливо не думав. Зараз у мене інші пріоритети і якось не до цього. Найголовніше зараз – це служба та робота на перемогу.

Коли ви перебуваєте у війську, знаходите час для написання пісень? Чи до вподоби вашим побратимам те, що ви часто граєте на скрипці?

Загалом граю на скрипці скрізь, де є вільна хвилинка. У мене є улюблений бункер, який розміщений у частині, де я пишу музику і співаю при першій можливості. Для мене це відрада і там я знаходжу спокій. Це наче якесь порозуміння самим із собою. Так я можу поспілкуватись з Богом, помолитись, подумати, написати щось.

Як Moisei грає у бункері: дивіться відео

Я сам був здивований, що мої побратими полюбили скрипку. Інколи просять навіть пограти, бо хочуть слухати музику. Їм це ніколи не набридало і я радий, що так можу хлопцям дати відраду. Це дуже приємно і відчуваєш себе корисним. Взагалі круто посидіти з хлопцями і поспілкуватись під скрипку.

Як вони відреагували на те, що ви потрапили у Нацвідбір?

Ви навіть не уявляєте, які прекрасні люди мене оточують з першого дня. Це вже не просто люди, а мої брати. У комусь я бачу батька, у комусь – брата, і вони дуже впливають на моє життя, на мій психологічний стан, підтримують і допомагають усім. Вони побачили, що від мене є користь, коли я граю на скрипці, і максимально заохочують і підштовхують до творчості. Коли я подав заявку на конкурс, вони дуже зраділи і повірили в мене. Вони були впевнені, що все вийде, бо вже чули цю пісню.

Я серйозно це все не сприймав, але коли мені сказали, що пройшов у лонглист, то зраділи усі. А коли вже сказали, що я у фіналі, то взагалі щастю не було меж. Вони справді мені як рідні люди. Також є прекрасне командування, яке, по-перше, оцінило пісню, по-друге, підтримує і допомагає у всьому. Звичайно я намагаюсь мінімізувати час, який потрібно використати у конкурсі, і виділив всього тиждень для того, щоб більш-менш підготуватись. Але в пріоритеті залишається все одно служба.

Чому саме Євробачення? Ви самі вирішили подати заявку на конкурс чи хтось наштовхнув вас на це?

Я створив пісню у бункері і вона єдина та перша повноцінна пісня в житті. Вона була написана у найтяжчий період моєї служби. Я її написав одним махом, якимось чином. Я не знаю, як це сталося. У якийсь момент я взяв маленьку гітару, а не скрипку, і обперся на стінку, промовляючи молитву.

У мене був дуже поганий психологічний стан, тому що тільки приїхав з відрядження. Було кілька особистих історій, які трапились з людьми, і мене це дуже сильно вразило і трішки підкосило. Я втомився і не знав, що робити далі. Тому я просто молився, промовляв слова, які ви чуєте у цій пісні, але українською мовою. І зафіксував їх на диктофон, потім взяв скрипку в руки і грав ту скрипічну партію, яка є в цій пісні.

Я взагалі нічого не видумував, але вона стала саундтреком незламності духу, підняла мене на ноги і дала мені мотивацію працювати далі. Я вийшов з бункера і далі служив, був сповнений сил. Але це треба було виплеснути.

Читайте також Щоб писати музику, не потрібне натхнення, – інтерв'ю з 2TONE про Нацвідбір, "Голос" та Вакарчука

Згодом я почав показувати її побратимам, командуванню, і ми разом розбирали різні шматочки пісні, кожен казав своє зауваження чи пропозицію. Але я не знав, де показати цю пісню і що з нею робити далі. Потім я побачив, як Дмитро Шуров заоохочує подавати заявки на Євробачення, також мої друзі сказали, що будуть подаватися, і я подумав що спробую, може вона дійсно сподобається і в ній щось є. Я вирішив, а чому б ні?

Не останнім чином вплинуло відчуття страху і смерті на цій війні, які постійно мене супроводжують і дають цю сміливість. Можливо, до війни, я б ніколи не познайомився з Pianoбоєм, і ніде б не їздив, я не знаю, що було би. Але цей страх смерті і вірогідність того, що завтрашнього дня може не бути, вплинув на те, що треба робити все набагато швидше і не думати – правильно це чи не правильно. Просто робити – писати музику. У мене, як у музиканта, до війни звичайно була мрія залишити якомога більше музики після себе, розповсюдити її, щоб люди слухали. Відтак, мені дуже хотілось донести свої емоції, які я вкладав у слова і ноти, тому я просто її відправив на конкурс.

Moisei – I'm Not Alone: дивитись відео онлайн

Якщо говорити про Pianoбоя, ваше знайомство розпочалось з ним наче на його концерті у військовій частині. Розкажіть про це детальніше, і як після цього ви продовжили спілкування.

Найбільша радість для мене, як для інструменталіста, було зустрітись і познайомитись з Pianoбоєм. Коли я з ним перетнувся в одному з військових госпіталів, я просто не витримав, випросився до нього на сцену, щоб пограти. Сказав, що скрипаль. Він каже: "А де твоя скрипка?" Я сказав, що вона зовсім поруч. Він каже: "Ну бери, чого ж ти чекаєш?" Ми пішли на сцену і з'імповізували пісню разом, це була пісня "Алілуя".

Це було просто неймовірно, він підхоплював кожну мою ноту, розумів все, що я хочу сказати своїм звуковидобуванням. Він неймовірно відчував музику і те, що я хотів теж додати у цю композицію. Під час виступу я нічого не усвідомлював, але вже потім, коли я побачив відео, зрозумів, що це була магія. Він для мене просто суперрівень в українському шоубізнесі – як професіонал своєї справи, як інструменталіст, який теж, до речі, немає музичної освіти. І для мене це дуже близько, я знаходив у ньому те, що мене надихає. Це справжній подарунок від Бога – зустріти його, поспілкуватись та зіграти з ним, поімпровізувати.

Те, що він пише і грає на фортепіано – це просто неймовірно. Я його пісні співав у дитинстві, під гітару, дівчатам. Для мене це суперартист.

Мойсей і Дмитро Шуров
Moisei і Дмитро Шуров на спільному виступі / Фото з фейсбука Pianoбой

Після того, як ви потрапили у десятку фіналістів Нацвідбору, до продюсера Pianoбоя виникло багато питань у фанатів, чи раптом він не повпливав на те, що ви потрапили на конкурс. Як можете це прокоментувати?

Я не думав про це. Тому що до мене не доходили такі чутки і я не бачив таких питань з приводу моєї участі і знайомства з Pianoбоєм. Я думаю, можливість грати з ним мав будь-хто – і за кордоном, і тут для військових, і загалом робити щось корисне. Це міг бути будь-хто. Ну, і цей вибір приймає рішення велика команда людей, не думаю, що це з ним напряму пов'язано.

Цікаво Все дуже прозаїчно, – інтерв'ю з Tember Blanche про Нацвідбір, пророчі рядки в пісні та Kalush

Серед суддів буде ваш колега та побратим по війську Тарас Тополя. Його відкомандирували ще у серпні з фронту і тепер він посяде крісло журі. Що можете про нього сказати? Ви раді, що він буде вас оцінювати?

Я бачив, що суддею конкурсу буде Тарас Тополя. Дуже радий, що Тарас пішов воювати і теж служить. Я пишаюсь, що такі люди в армії України. Щодо того, що він буде судити, нічого не думаю, бо це його робота. Моя справа – це показати пісню, яку я написав. Те, що в нього буде на душі, у серці і що він захоче сказати мені під час виступу – я думаю, він скаже, і якщо буде що – я відповім. І Джамала так само, і Юлія. Я буду тільки радий коментарям, зауваженням. Це супер, адже це артисти, які мають досвід і музичний бекґраунд за плечима. І слава Богу, якщо вони мені щось скажуть і будуть судити справедливо та щиро. Я буду за це тільки вдячний.

Чимало українців знають вас як скрипаля, але не співака. Це ваша перша авторська пісня, як вам такий досвід? Що особисто для вас означає пісня “I'm Not Alone”?

Я завжди грав більшість часу на скрипці, на фортепіано, на гітарі, завжди писав мелодії, композиції, але повноцінно написав першу пісню на фронті в улюбленому бункері. Туди я приходжу за першої можливості, щоб просто зарядитись, відпочити. Так, я ніколи не показував того, що співаю, бо не було напевно таких обставин і не прийшов час, щоб повноцінно написати пісню. Але саме тоді у бункері так вийшло, і все зійшлось, і я буду дуже радий заспівати її 17 грудня на Нацвідборі.

Особисто для мене пісня "I'm Not Alone" – це нагадування собі, що ми не одні. Це молитва, це мантра, це внутрішній діалог з собою. Вона дуже багато для мене означає, тому що вона перша і дуже символічна. Та що головне – у ній є нагадування, що у нас немає можливості зараз здаватися і розслаблятись. Тоді я був дуже втомленим і мені потрібно було зрозуміти, чому я маю зараз набратись сил і знову встати ноги. І ця пісня стала саме цим сенсом.

Якщо ви переможете на Нацвідборі, який головний меседж від України ви хочете привезти у Ліверпуль?

Він взагалі проспівується у пісні. Меседж достатньо простий і фундаментальний: я хотів би, щоб люди пам'ятали, що вони не одні і так ми зможемо перемогти. І світ також повинен розуміти, що тільки разом ми зможемо перемогти зло. Скрипічна партія буде саундтерком до дії. Я маю надію, що люди, які перебувають у схожому стані, як тоді був у мене, теж знайдуть у пісні цю мотивацію, відчують її енергію. Я хочу, щоб люди хоч на секунду перенеслись у той бункер та занурились у ту атмосферу.

І останнє запитання, яке ми ставимо усім фіналістам. Як давно ви мріяли потрапити на українську вечірку в Британії?

Я ніколи не думав і не мріяв взяти участь у такому конкурсі і ніколи б не міг подумати, що Бог дасть таку можливість. Я дуже вдячний йому за це. Класно, що я максимально ефективно можу використовувати свою здібність грати на славу Божу, на славу України. Ніколи про це не думав і саме в такий час якось це все сталось. Напевне, найкращі речі так і трапляються.