Я написав найпопсовіші треки цієї країни, – інтерв'ю ХАСа про музику, війну та сім'ю

ХАС (справжнє ім'я – Хассан Назар-Хайдар Алієвич) є не лише репером, а й автором пісень багатьох українських артистів. В рамках проєкту "Інтерв'ю24" він зізнався, що написав чимало треків, які знає вся країна, але для себе досі не навчився писати просто. Кожен хіт ХАСа – це особиста історія, в якій він максимально щирий і відвертий зі своєю аудиторією. 

Не пропустіть Про кар'єру в час війни, дует з Jerry Heil та кохану: інтерв'ю з YAKTAK

Ми поспілкувалися про початок кар'єри та гурт RIZUPS, з яким Назар був на "Україна має талант". Артист зізнався, чому колектив розпався і в чому основна відмінність музики ХАСа та RIZUPS. Поділився й за-лаштунками особистого життя, адже артист одружений – з дружиною Ксенією виховує 3-річного сина Марселя. Як війна вплинула на сімейні стосунки? Коли нарешті будуть пісні ХАСа про любов? Про це та багато іншого – далі у розмові. 

Було дуже багато хейту, – про початок кар'єри та гурт RIZUPS

Ваша кар'єра почалася в той час, коли українського репу майже не було. Ті, хто любить цей жанр музики, слухати або російський, або, набагато менше, американський. У такому середовищі розвивати свою творчість дуже важко, хоча й конкуренції особливої не було, не було якісного україномовного репу. Ви розповідали, що не були обізнані в російській музиці, взагалі не знали мови, мали поганий акцент. Чи вважаєте, що це допомогло вас створювати власну україномовну музику, не орієнтуючись на те, що слухають наші українці з російської музики?

Кожен, хто щось створює, чимось надихається. У мене просто не було цікавості до російської музики. Однокласники давали мені слухати щось з російського репу, але після американського я його серйозно не сприймав. Коли послухаєш американський реп, то розумієш, що в російському нічого такого немає. У них немає нічого свого. А український хіп-хоп виділяється етносом. Він звучить колоритно, людям подобається. Я надихався, просто іншим.

Одного разу дивився інтерв'ю Майкла Джексона, йому кажуть: "Ви такий унікальний". А він відповідає: "Та ні, я надихався Джеймсом Брауном і Прінсом". Кожен кимось надихається. Ти щось слухаєш, запам'ятовуєш, інколи навіть повторюєш. Є історії, навіть у моїх колег, коли вони повторювали якісь мелодії, а це розцінювали, ніби вкрали. Просто все залишається в пам'яті. Бо це знання музики та смак. І точно щось колись повториш.

Я пам'ятаю, перший трек RIZUPS, який я почула, це був "Куди ми йдемо". На той час мені було 7 років, але я плакала. Це важливі, гострі тексти, з якими на радіо тоді шлях був закритий. Піарити їх було дуже важко. Тим не менш у вас було дуже багато фанатів, це було якраз те покоління, яке зараз захищає Україну. А чи отримували ви тоді хейт за такі треки? Адже ви виступали в різних містах України, зокрема й тих, які зараз під окупацією, де є проросійськи налаштовані люди.

Було дуже багато хейту. По-перше, я до сьогодні не впевнений, що обрав правильний шлях. Чому? Зараз вперше це проговорю. Коли мені було 18-20 років я писав гострі соціальні пісні. У мене був гурт. Мої однолітки, які теж писали музику, були розумнішими. Вони у 18 років співали про любов. І через це люди більше розуміли. А мене ті пісні тоді не торкали чомусь. Любовних тем я завжди уникав. Але були інші теми, які мене тоді сильно пекли. Для такого юного хлопця це було занадто.

Тоді я думав, що буду підбурювати, гуртувати людей, бо ми маємо щось тут змінювати. Нічого я насправді не змінив. Бо пісня "Куди ми йдемо" нічого не навчила. Нічого.

RIZUPS – "Куди ми йдемо": дивіться відео онлайн

У мене був юнацький максималізм, хотів, щоб моя музика змінювала думки людей, але це ніяк не вплинуло. Єдине, що мене справді тішить, що є люди, на індивідуальну історію яких моя музика таки вплинула. Вона допомогла формувати і формулювати думки людей щодо ситуації в країні. Я зустрічаю багато молодих людей, які кажуть, що слухали мою музику і розуміли, що не хочуть жити так, що будуть щось змінювати. Я хапався за це.

Звісно, що мою музику ніхто не хотів брати на радіо, бо вона була україномовною. І це був не формат. І це правильно. Коли я зараз слухаю пісні RIZUPS, то розумію, що це не хіп-хоп, це якийсь артхаус. Бо це музика для людини, яка думає, яка хоче чи змінити, чи просто подивитись на якусь ситуацію під іншим кутом. Це дуже важко, а народ хоче простоти.

До сьогодні я не навчився писати просто і це моя найбільша біда. Я написав найпопсовіші хіти цієї країни, але для інших артистів. Парадокс в тому, що для себе я такого не напишу.

ХАС – "На її руках": дивіться відео онлайн

Те покоління, яке росло на ваших треках, тепер захищає Україну зі зброєю в руках. Вам пишуть фанати, які зараз на фронті?

На жаль, у мене в приватних повідомленнях дуже багато таких історій. Я б не хотів бачити хлопчину, який молодший за мене, у військовій формі. Неодноразово чув у свій бік фразу: "Дякую тобі. Якби не твоя музика, я б тут не був". І ці слова про позицію, про свідомий вибір, про те, що мої пісні допомагають.

Ще один хлопець казав: "Твоя пісня "Перемагати" допомагає мені щоранку прокидатися. Вона стоїть на дзвінку коханої". Коли ця людина дзвонить, то розуміє, заради кого він воює, заради кого буде перемога.

ХАС – "Перемагати": дивіться відео онлайн

Таких історій дуже багато. І щоразу, коли чую їх, мене накриває. Я відчуваю відповідальність за тих людей, яким співав ці треки. І через це, напевно, не можу співати ті хіти, які пишу для інших.

Поводили себе, ніби царі, – про росіян на телешоу

Ви були і на "Україна має талант", і на "Х-факторі". На телешоу постійно тягнули росіян. Вони в суддях, часто серед учасників. Яким тоді було ставлення в творців цих проєктів до них, і в них до українців?

Вони приїжджали сюди і катулялися, як сир в маслі. Поводили себе так, ніби якісь царі. А наші їм у цьому дуже підігравали. Всі дуже хотіли подружитися з ними й поїхати до Москви виступати. А чому це так? Комплекс меншовартості. Я про це казав вже не раз.

Більшість нашого населення росте з комплексом раба. І ми досі це не викорінили. Я не знаю, що треба зробити, щоб цього не було. Напевно, треба, щоб з'явилася ще одна пустеля, ще один Мойсей, який би нас водив 40 років, щоб це якось змінилося. Бо не розумію, як може бути так, як є зараз.

Артисти, які виступали в Росії після 2014 року, знали, що війна. І правильно говорять люди з Донецька: "Де ви були 8 років?". Правильно. Оце питання до тих, хто виступав в Росії і не міг визначитися з позицією. До 2014 року в мене було в Донецьку 4 концерти на рік. І зараз я не розумію, як людина просто могла перекласти свою пісню на українську мову. Бо вже все одно. Бо не було позиції. Бо людина їздила в Росію і заробляла там гроші. І зараз вона їде у всеукраїнський тур і збирає повні зали. І її захищають.

Вона була мерзотною, – про Оксану Марченко 

Не можу не згадати про Оксану Марченко. У той час в телепроєктах вона завжди була дуже добра до всіх, радісна, підтримувала тощо. Якою Марченко була поза камерами?

Мерзотна. Все, більше нема про що говорити. Вона була мерзотною, хамкою. Не знаю, хто міг в неї закохуватися.

Ти просто обслуговуючий персонал, – про розпад RIZUPS та початок сольної кар'єри

Через деякий час після "Х-фактору" RIZUPS розпався. Чому? Що стало причиною цього?

Було багато причин. По-перше, RIZUPS я створив через свій комплекс, бо думав, що сам не впораюся. Левову частку роботи в гурті робив я – музика, слова, якісь організаційні моменти. Але я збирав навколо людей, які б мені могли в цьому допомогти.

По-друге, за RIZUPS є клеймо гостросоціальних чуваків, які не мають права написати куражну пісню. Бо це викликає одразу таку реакцію: "Фу". А ХАС може дозволити собі все. Тільки спробуй сказати ХАСу, що він щось не може.

По-третє, внутрішні конфлікти, гроші, наркотики. Я не дозволяю людям нетверезими виходити на сцену. Це табу. Після – живи, як хочеш, але щоб це не впливало на людей. Бо ти просто обслуговуючий персонал, нічим не відрізняєшся від офіціанта, який має усміхатися своєму клієнту.

Жодна людина в залі не має знати, що в тебе відбувається. З власного досвіду кажу. Кинула дівчина, внутрішня кровотеча – байдуже. В одному з турів я мав 5 концертів, коли мене на кушетці привозили на сцену і зі сцени забирали на ній в готель. Хтось про це знав? Ні, я вперше це говорю. Ніхто ніколи цього не знав. Людина не має знати твоїх проблем. Вона не прийшла слухати про проблеми. Вона прийшла розважитися, відволіктись, насититись емоціями. Різними. Але не твоїми. А коли виходиш на сцену під наркотою, чи в стані алкогольного сп'яніння – це неповага до глядача. І все.

Та й ми наїздилися. Мали по 200 концертів на рік, жили в поїздах, не бачили дому. Ми не мали можливості видихнути. В один момент я зрозумів, якщо не виріжу цей апендицит, то не розвиватимусь далі. Побачив, що ми підійшли до тієї точки, коли вище нема куди.

Музика ХАСа інша, це не RIZUPS , але вона така ж пряма і щира. У чому головна відмінність ХАСа та RIZUPS ?

ХАСу можна все.

Який трек особисто для вас є найзнаковішим?

Можна бути об;єктивним і говорити про пісню, яка змінила життя ХАСа, як артиста. Звичайно, що це буде "Дикий кач". А можна говорити про ті пісні, які змінили мене, як людину. То вони ще не вийшли. Те, що буде виходити найближчим часом – це якраз пісні ХАСа про любов. Мені нарешті це вдалося. Як так, дядьку вже поза 30 років, а він нарешті не засоромився про це написати? Трек "Сонце", який випустив з Волошиним, – один з таких. Як на мене, це дуже потужна робота. Таким я ще ніколи не був.

Voloshyn & ХАС – "Сонце": дивіться відео онлайн

Зараз у мене немає якоїсь фокус-групи, для якої пишу пісні. Але в кожного, кому включаю якийсь трек є питання: "Ти з кимось іншим почав писати? Змінив аранжувальника? Бо музика звучить по-іншому".

Знаєш, такі пісні як "Дикий кач" я писав з думкою про те, що робитиму під них на сцені. Я хотів знати, як будуть куражитись під них люди. А з цими не знаю І мені пох*р. І це, напевно, найважливіше, що в мені зараз змінилося. У найтяжчий період свого життя я перестав себе соромитися. І кажу зараз не лише про глобальні речі, про війну, а про особистий стан. Розумію, що такі пісні давно були потрібні мені. Я завжди був супер критичним до себе в тих піснях, про які люди казали: "Бляха, це круто". А нові треки мені подобаються. І подобаються настільки, що байдуже, стануть вони хітами чи ні. Абсолютно байдуже.

ХАС – "Дикий кач": слухайте пісню онлайн

Яких молодих українських артистів вважаєте найперспективнішими і з ким хотілося б записати дует?

Чомусь вперше про це зараз думаю. Напевно, хотів би спробувати з Wellboy. Мені подобається, як він відчуває музику. Оця "неадекватність" мені дуже підходить, близька. Не знаю, можливо, в нас один діагноз (сміється – 24 Канал).

Хотів би також з Вакарчуком, СКАЙ, Хливнюком, KARNA. Насправді мені багато хто подобається.

Дуже не люблю, коли з артистів роблять винятки, – про зірок на фронті і виступи перед військовими

Багато наших артистів до війни гастролювали в Росії, а коли війна прийшла до них додому, втекли за кордон. Наприклад, Потап. Це артист, який постійно був в центрі уваги, а тепер просто мовчить. Чи є ще артисти, які розчарували після повномасштабного вторгнення?

Я особливо не запарювався над тим, щоб змінити думку, бо розумію, що для чоловіка природно піти у військкомат і сказати, що йдеш воювати. Це нормально. Я можу змінити думку тільки про тих, про кого думав, що піде, а не пішов.

Дуже не люблю, коли з артистів роблять винятки. Артист пішов на фронт. І що? Ти що, не чоловік? З тобою щось не так?

У кожній війні воювали люди мистецтва. У кожній. Якби ті люди не воювали, ми б не мали таких пісень як "Лента за лентою". Не було б того всього. Я не думав: "О, він пішов воювати, красава". Для мене гірше, коли пішов воювати і всюди про це розказує. Пішов, але є час записувати пісні, знімати кліпи, ходити на прем'єри та ще й гастролювати. Мені цікаво, як так можна встигати? Я так не встигаю, хоч і не на фронті.

ХАС – "Лента за лентою": дивіться відео онлайн

А чи є ті, хто вас розчарували?

Ні. Якщо проаналізувати, то від тих людей, які зашкварились, нічого не чекати. Для мене це було очевидним. Я розумію, чому в людей підгорає, особливо в жінок. Бо чийсь брат, син, тато, чоловік чи просто друг на фронті, а такі, як Потап, наприклад, ні. І вони думають: "Чому так? Або хоча б, чому він не тут".

ХАС виступає перед військовими на фронті?

Коли доводиться вибирати, а в моєму випадку так було навіть з закордонними гастролями, то ми завжди обирали виступи на фронті. Завжди. Пам'ятаю, 24 серпня ми мали їхати за кордон, це був благодійний концерт, за який нам навіть мали виплатити гонорар і це не було секретом. І згодом нам запропонували виступити у військовій частині і на полігоні. Ми вибрали виступ для хлопців.

ХАС – "Не продам": дивіться відео онлайн

Але під час війни ви не виїжджали за кордон для концертів?

Ні. По-перше, я не так сильно товаришую з політиками, як інші артисти. Я наважився зробити реп-дайджест, на який багато хто образився. По-друге, оці кілька пропозицій, які були, збігалися з виступами для хлопців. Вибір був очевидний. Немає проблеми виїхати за кордон. Це вже всі знають. Питання інше – ти що робиш? Для чого ти в цій країні? І в мене відповідь є. А що я буду робити за кордоном? Буду в барселонських, марокканських чи ще якихось тероборонах? Питань буде більше. А я не хочу цих питань. Я хочу спати нормально.

Якою була найнебезпечніша ситуація, в яку потрапляли за цей понад рік війни?

Для тих артистів, які їздили на фронт, почути вибухи, прильоти – звична справа. Нічого нового я не розкажу.

ХАС – "Партизани": дивіться відео онлайн

Росіяни свідомо знищують все. Я кажу не тільки про будинки, міста тощо, але й про нашу культуру. Водночас російські пісні досі залишаються в українських чартах. Інстасамку слухають, Дудя дивляться тощо. Що б ви сказали людям, які у час повномасштабної війни продовжують споживати російський контент?

Не хочу нічого казати їм, бо для мене вони не українці. Були б українцями – не слухали б. Все. І все одно, що написано в паспорті. На жаль, у них просто українські паспорти. Немає поняття самоідентифікації. І немає змісту комусь щось доводити. Треба просто розслабитися. Якщо за понад рік повномасштабної війни вони нічого не зрозуміли, то вже й не зрозуміють. Не треба витрачати на це свій час, треба просто жити і робити своє.

Я не фанат, – про Євробачення

Вже зовсім скоро в Ліверпулі відбудеться Євробачення. Чи слідкуєте за конкурсом, цьогорічними учасниками?

Останнім часом ні. Для мене Євробачення – це як футбол, яким я зовсім не цікавлюся. Дивлюсь лише тоді, коли грає Україна. так само Євробачення. завжди переглядаю як виступили Україна та переможець. Класно, якщо перемагає Україна, тоді мені треба дивитись тільки один номер (сміється – 24 Канал). Я не фанат.

Люблю поговорити з Женею Галичем і послухати його історію, як він провів євробачення. Ось такі історії я люблю. А дивитись Євробачення – ні.

Не зміг би, – про всиновлення дитини та сина Марселя 

Коментатор Євробачення Тімур Мірошниченко наважився всиновити дитину, яка втратила батьків під час війни. Зараз проходить спеціальні курси для всиновлювачів. Чи думали ви над тим, щоб всиновити дитину?

Я б ніколи в житті на це не пішов, не зміг би. Деколи зі своїм сином не можу впоратися. Мені б не хотілося думати, що я поганий батько. Але для мене батьківство – це дуже велика відповідальність, страх, ризик.

Зверніть увагу Про всиновлення дитини, Євробачення в Ліверпулі та повістку: інтерв'ю з Тімуром Мірошниченком

Найстрашніше – почути від своєї дитини: "Навіщо ви мене народили? Краще б я не народжувався". І страшно подумати, що хтось може сказати: "Для чого ви мене всиновлювали? Краще б я був у дитбудинку". Є ж чимало історій, коли дітей віддавали назад у дитбудинки. Це просто здуріти можна.

Але я поважаю тих людей, які наважуються на всиновлення, які свідомо підходять до цього питання.

Ви з дружиною виховуєте сина Марселя. Чому Марсель?

У ніч 12 на 13 січня, коли мені мало виповнитись 16 років, наснився сон, що я тримаю на руках немовля. У цьому сні я чітко розумів, що це моя дитина і її хвати Марсель. І коли Ксеня народила, малого положили на неї, вона сказала: "Ну хіба він не Марсель? Марсель".

Хвилями було, – про стосунки з дружиною під час війни

Раніше ви жили в Києві, зараз, наскільки я розумію, дружина з сином у Львові. Раніше Ксенія працювала в сфері телебачення. Чим займається зараз?

Вона продовжує займатись тим, чим займалась. Також вона залишається моїм концертним директором, розв'язує організаційні питання. До того ж, має власні проєкти, де є на різних посадах: редактором, сценаристом, режисером.

Ще від початку стосунків Ксенія була частиною вашої команди, активно допомагала у всьому. Як війна вплинула на ваші стосунки?

По-різному. Хвилями було. Ми разом вже восьмий рік, тому більше не війна, а цей час вплинув. Зараз ми переживаємо трансформації, які є в кожній сім'ї.