Тімур Мірошниченко і його дружина давно мріяли стати батьками для дитини, яка перебуває в дитячому будинку. Остаточне рішення прийняли, коли Росія почала повномасштабну війну проти України. У рамках проєкту "Інтерв'ю24" Тімур розповів про процес всиновлення, а також поділився деталями підготовки до поїздки на українську вечірку в Британію, яка відбудеться вже в травні. Про все це та інше – читайте далі.

Не пропустіть Про службу в добровольцях, вагітність на війні та хейт: інтерв'ю зі снайперкою Євгенією Емеральд

Ви вже офіційно розпочали процес всиновлення дитини, проходите спеціальні курси. Чи довго наважувалися на такий крок і коли зрозуміли, що точно готові до цього?

Ми, мабуть, наважувалися все життя. Це ж все одно не якесь миттєве рішення. Особисто в мене такі перші думки з'явилися, коли ми ще в студентські роки з командою їздили до дитячих будинків, возили все необхідне, що вони просили, виступали перед дітьми, щоб якось підняти їм настрій. І коли ти дивишся на цих малюків, звісно, хочеться всіх забрати. Ще тоді з'являлися думки, що рано чи пізно точно настане той момент, коли я буду готовий всиновити дітей.

Дружина хотіла з інших причин. Їй лікарі казали, що не зможе мати власних дітей, тому вона була давно налаштована, що треба буде всиновити дитину. Але, коли ми почали жити разом, коли одружилися, то в нас дуже швидко вдалося не одну, а навіть двох дітей народити.

Тригером став десь березень 2022 року, коли дуже багато було відео, інформації, скільки дітей зараз залишаються без батьків. Щось всередині "тьохнуло", що цей момент настав. І ми, навіть особливо не обговорюючи, в переписці, коли Інна з дітьми була в Німеччині, я тут, в Україні, почали спілкуватися, ніби вже все обговорили й це доконаний факт. У нас навіть як такого обговорення не було, просто думки зійшлися одночасно на цьому.

Тимур Мірошниченко
Тімур Мірошниченко з дружиною / Фото з інстаграму ведучого

Раніше ви розповідали, що до безпосереднього знайомства з дитиною повинні пройти кілька процесів, які можуть тривати від декількох місяців до пів року або року. Наскільки ви близькі вже до цього моменту?

Цей процес дуже тривалий. Розмови почалися ще в березні минулого року, десь пів року ми ще переживали це рішення, готували дітей. Далі вже почалися бюрократичні процеси, які теж дуже довгі. Ми, наприклад, не могли подати заявку на кандидатів в усиновлювачі через те, що комплекс, в якому ми живемо, ще не був зданий в експлуатацію. Треба було дочекатися отримання права власності. Ми його отримали лише наприкінці грудня. І от з того моменту, поки збирали документи, поки проходили всі медкомісії… Треба проходити лікарів, про існування яких я до цього дня навіть не чув. Десь на початку лютого ми нарешті подали всі документи на тих, хто бажає стати кандидатами на всиновлення. І от зараз у нас наступний етап – курси всиновлювачів, без яких ще навіть не маємо доступу до закладів, де перебувають діти, щоб почати вже знайомитися з ними. Цей процес дуже довгий, триватиме ще десь пів року – це оптимістичний прогноз.

У нас в країні взагалі процес всиновлення, на жаль, дуже забюрократизований. Але ж Україна на шляху до вступу в ЄС, а одна з умов – це якраз відмова від дитбудинків. Їх має замінити родинне виховання. Тому що дитині однозначно зростати в родині краще. Тому дитбудинки як пережиток радянської системи треба ліквідувати. Наші європейські колеги обіцяють допомогти нам з реформами у цій сфері. А наш з Інною приклад, я сподіваюсь, когось ще з українських сімей надихне на всиновлення.

Як готуєте своїх дітей до того, що скоро в них буде братик або сестричка?

Розмовами. У нас все з дітьми через розмови. Вони повноцінні члени родини й суспільства, тому немає такого, що має бути так, як сказали тато чи мама. Ні. Ми абсолютно все, починаючи від того, що вони хочуть сьогодні вдягнути, що хочуть їсти, обговорюємо, вони ухвалюють повноцінно рішення з самого дитинства. Звісно, ми сказали, що, можливо, у нас найближчим часом з'явиться братик чи сестричка, питали, кого вони хочуть.

Мія бачила, як з'явився Марко. Бачила, що в мами був животик і потім народився братик. Зараз животика нема. Ми пояснювали, що є дітки, які не мають можливості обійматися щодня з татом і мамою з тих чи інших причин, що їм дуже потрібна ця любов. І ми готували їх до того, що рано чи пізно цей день настане, що у нас з'явиться ще хтось. Вони все розуміли.

Тимур Мірошниченко
Тімур Мірошниченко з сім'єю / Фото з інстаграму ведучого

Наприклад, коли ми йшли на перше заняття курсів усиновлювачів, Мія сказала: "Так що, ви сьогодні ввечері вже прийдете з кимось?". Ми кажемо: "Ні, це трошки не так просто, як хотілося б. Це тільки початок". І вона дуже засмутилася, бо вже все розпланувала.

Насправді діти хочуть і хлопчика, і дівчинку, щоб це був дует (сміється, – 24 Канал). Вже все розпланували: ми поставимо двоповерхові ліжка в їхніх кімнатах, щоб дівчинка спала з Мією, якщо хлопчик – то з Марком. Вони вже з нетерпінням чекають цей день.

Паралельно з підготовкою до всиновлення ви готуєтеся до Євробачення. Чимало українців вірили, що ви будете одним з ведучих шоу в Ліверпулі, однак поїдете туди коментувати конкурс. Чи не засмутило вас те, що цього року не вийдете на сцену Євробачення?

Я вже 18 років в сім'ї Євробачення і насправді сам факт, що саме ти причетний знову і знову до цього – це вже величезне досягнення. У мене два тижні, протягом яких буду в Ліверпулі, буде багато роботи. Я ж не тільки коментуватиму, а й буду спеціальним кореспондентом Євробачення. Щодня по декілька годин я витрачаю на спілкування з британськими колегами з тих чи інших питань. Роботи буде настільки багато, що думаю: "Блін, якби я був просто ведучим, то вийшов би на сцену, сказав все, що треба, і все".

Нещодавно мені надіслали графік роботи протягом цих двох тижнів в Ліверпулі, і я розумію, що там відсутній час на відпочинок і сон. Але це нормально, це Євробачення. Я все одно буду представлений в усіх шоу, не лише в тих, які будуть транслюватися в прямому ефірі. І на діджитальних платформах, і на церемонії відкриття. Роботи буде дуже багато.

Ведучою від України стане Юлія Саніна. Для багатьох це стало несподіванкою. Як ви відреагували, коли дізналися, що поїдете в Ліверпуль саме з нею?

Ну це круто. Євробачення – це завжди відкриття. Євробачення – це такий майданчик, де завжди якісь технічні новинки обкатуються, так само часто трапляється, що несподівано можуть проявитися великі таланти. Всі ми знаємо Юлю як одну з найкращих вокалісток нашої країни, а тепер, я впевнений, побачимо її як ведучу на дуже високому рівні. Вона дуже класна. Так само як і всі ми, дуже змінилася за цей рік, трансформувалася. Зараз Юля є уособленням всіх українців, яким вже нічого не страшно. Я впевнений, якби Юлі Саніній запропонували 3 роки тому стати ведучою Євробачення, вона, мабуть, погодилася б, але неймовірно хвилювалася через це. Зараз, мені здається, не хвилюється, впевнена, що абсолютно нове – точно не страшно.

Тимур Мірошниченко
Тімур Мірошниченко і Юлія Саніна / Фото з інстаграму ведучого

Чи ознайомилися з учасниками цьогорічного конкурсу? Як гадаєте, хто може перемогти?

Шанси перемоги України 1:26 цього року, бо ми одразу у фіналі (сміється – 24 Канал). Зараз я відстежую прогнози букмекерів. Тривалий час Україна була на першому місці насправді, поки не відбулися відбори у всіх країнах. І, коли стало відомо, що Loreen повертається, букмекерські контори просто рухнули. Зараз 40% ставлять на те, що вона переможе. Чи буде це так? Реально ніхто не може відповісти, бо на перемогу в Євробаченні впливає безліч факторів: від сценічного перформансу, як артистам вдасться використати той простір, який є на сцені, наскільки вдасться впоратися з хвилюванням, наскільки круто все виконають, до факторів, які взагалі далекі від музики. Це навіть настрій населення європейського континенту в цей день може зіграти абсолютно неочікуваний поворот в Євробаченні. Дуже часто так буває: всі пророкують перемогу артисту А, а ті, хто в цей день дивиться на європейському континенті, голосують за артиста X, який був вкінці списку. Тому я б не був впевнений, що виграє Loreen. Tattoo – її конкурсна пісня мені дуже подобається, але вона значно слабша, ніж Euphoria, яка перемогла у 2012 році. У мене немає впевненості, що Loreen виграє Євробачення.

Чи виграє Україна Євробачення? Все може бути. Можливо, це не дуже коректно і доречно, але ми ж не знаємо, які події будуть розгортатися на початку травня. Припустімо, що наші сили оборони зроблять щось таке неймовірне, що весь континент, весь світ буде в захваті, стоячи аплодувати. Тоді можна навіть мені з вами вийти на сцену і ми виграємо Євробачення (сміється – 24 Канал).

Тимур Мірошниченко
Тімур Мірошниченко / Фото з інстаграму ведучого

Для виїзду за кордон на Євробачення вам потрібно отримати необхідний дозвіл у Мінкульті. Через скандал з коміком Щегелем зараз виникають певні труднощі. Чи є ймовірність, що тепер вас можуть не випустити з країни, чи з цим проблем не буде?

Наскільки я розумію, то зараз Міністерство культури разом з іншими профільними міністерствами напрацювали певний алгоритм, при виконанні якого в тебе не має виникнути жодних проблем. Перший пункт – відвідини військкомату. Наприклад, я востаннє був у військкоматі 6 березня цього року. Всі документи в порядку. Те, що я повернуся, ітак зрозуміло – в мене тут діти, родина, улюблена робота. Якби я дуже хотів, я б вже давним-давно був за кордоном. Але я люблю Україну і ніколи навіть не думав про те, що в найскладніші часи буду за кордоном. Звісно, ні. Але, якщо це культурно-дипломатична робота, то її теж має хтось виконувати. Я виконаю свою місію і повернусь. 13 травня фінал, 14 травня у Варшаві, 15 – в Україні. Все зрозуміло. А 17 в мене ефір, то я мушу бути вже в Києві.

Також ви зізнавалися, що вам приходила повістка, за кілька місяців до повномасштабного вторгнення ви були у військкоматі, стали на облік. Я правильно розумію, що повістку отримали ще до 24 лютого?

Я військовозобов'язаний, офіцер, проходив військову кафедру в університеті. Це абсолютно нормальний процес – раз на декілька років ти мусиш приходити у військкомат. У 2006 році я склав присягу на вірність українському народові. Відтоді ходжу до військкомату. Так збіглося, що я був там у 2016 чи 2017 році, у 2021 і тепер знову запросили, щоб перевірити всі документи. Я сходив, зробив це.

Вже понад рік більшість наших військових безпосередньо беруть участь у бойових діях. Багато з них ще не були у відпустках. Неодноразово зазначали, що люди втомилися, їх потрібно змінювати. Чи думали ви про те, що одного раз вам також, можливо, доведеться стати на захист держави саме на військовому фронті?

Всяке може бути. Звісно, що казати, що цього ніколи не станеться, я не можу. Бо ми всі не знаємо, що буде завтра. Все може бути.

Як рік повномасштабної війни змінив особисто вас?

Змінив дуже сильно. Так у двох словах і не розповісти. Звісно, що змінилось розуміння: що важливо, що не важливо, інтереси. Зрозумів, що насправді важливі рідні, діти, родина, сім'я, країна. Абсолютно неважливо, в чому ти сьогодні одягнений. Тепер у відрядження я їжджу справді з маленькою сумочкою, в яку кладу те, що дійсно необхідно. Я не беру з собою купу одягу, як колись. Ми звикли, що все, що нам потрібно, може вміститися в наплічник. І цього більш ніж достатньо. Однозначно, я став сентиментальнішим. Розчулити дуже просто.

А чи змінилися стосунки з дружиною, дітьми?

Думаю, що вони однозначно стали тільки міцнішими. Особливо за ті 3 місяці, коли дружина з дітьми були за кордоном. Інна до останнього не хотіла їхати. Майже до середини березня була тут. Коли стало зрозуміло, що заради безпеки дітей таки треба поїхати, то вона зробила це. І за ці 3 місяці розлуки ми зрозуміли, що бути разом – це найбільша цінність, яка може бути. Вони повернулися на початку червня. Відтоді ми не розлучаємося.