Про службу в добровольцях, вагітність на війні та хейт: інтерв'ю зі снайперкою Євгенією Емеральд

Євгенія розповіла, що з дитинства її виховували бійцем, тому, коли ворог прийшов на рідну землю, вона одразу вирішила брати зброю в руки та йти на фронт, оскільки вважала, що там буде корисною та ефективною. 

Не пропустіть Усім серцем ненавиджу росіян, – інтерв'ю з Женею Галичем про службу в ЗСУ, мову та друзів-героїв

Як Емеральд стала снайперкою? Чим підкорив чоловік і чому приховувала від нього вагітність? Які стосунки в Євгена та доньки Емеральд від першого шлюбу? Чому зараз хейтери надихають снайперку і як її змінив рік повномасштабної війни – дізнавайтеся далі в рамках проєкту "Інтерв'ю24".   

Не бачила іншого шляху, – про рішення піти в добровольці

Для початку, розкажіть, будь ласка, де ви перебуваєте зараз, як почуваєтеся?

Зараз я перебуваю в Києві. Кілька тижнів тому офіційно пішла в декретну відпустку, що мене дуже сильно тішить. Почуваюся дуже добре. Справді перші два триместри були дуже важкі. З чим це пов'язано я не знаю – чи це просто фізіологія, чи це наслідки перебування протягом семи місяців на фронті. Але у третьому триместрі почуваюся дуже-дуже добре, активна, взагалі не відпочиваю, даю інтерв'ю, займаюся розвитком.

До 24 лютого ви були власницею успішного бізнесу. Як наважилися покинути все та піти на війну? Що стало головною мотивацією такого рішення?

Що ж тут думати? Мотивація – це моя ментальність, моє виховання. Неважливо, який в тебе бізнес, хто ти за освітою, скільки в тебе грошей в банку. Тато мене виховував бійцем і, коли ворог прийшов, то я зрозуміла, що найкраще, що можу зробити – це не поїхати за кордон чи продовжити будувати свій бізнес, а саме взяти зброю і піти до армії. Я для себе іншого шляху навіть не бачила. Я по життю боєць.

Євгенія Емеральд на службі / Фото з інстаграму захисниці

Я в цьому зростала, – чому хотіла бути саме снайперкою 

Чому саме снайперка?

До повномасштабного вторгнення я вже була знайома зі зброєю, ще з дитинства. У 9 років тато вперше дав мені гвинтівку, і я стріляла. Я в цьому зростала. Тато був мисливцем, він дуже любив зброю і я постійно спостерігала, як він її перебирав, збирав, чистив, рахував патрони. Для мене це була норма. Саме тому з дитинства я мріяла бути військовою, снайпером.

На фронт пішла добровольцем. Звісно, снайперкою одразу не стала. Я йшла захищати й мені було все одно, що робити. Мені було дуже важливо бути ефективною і корисною.

Спочатку ми всі були стрільцями, всі мали однакову зброю – автомат Калашникова. Але вже потім, десь через місяць, відбувся розподіл. Нас поділили, як це має бути в армії: по ротах, по взводах, в кожному взводі мав бути кулеметник, командир, парамедик, снайперська пара. Так сталося, що мені випала честь бути саме снайпером. Просто команда снайперів, які воювали вже з 2014 року, мене помітили й взяли на поруки, казали командиру полку: "Ця дівчина буде снайперкою". І все. На початку війни все було дуже просто.

Євгенія Емеральд на службі / Фото з інстаграму захисниці

Доля нас звела, – про знайомство з чоловіком і весілля на передовій

Саме на війні ви познайомилися з чоловіком, зіграли весілля на передовій. Чому вирішили одружитися саме так, неподалік від лінії фронту?

Так, мені пощастило, я зустріла своє кохання під час війни. Війна – це не тільки про смерть, а й про життя. Попри те, що в нашій країні йде війна, ми маємо продовжувати жити життя, не боятися вагітніти, народжувати, мріяти, будувати плани на майбутнє.

Зверніть увагу Під час виступу обстріляли "градами", – інтерв'ю з Колею Сєргою про війну та концерти на фронті

Ми з Євгеном познайомилися дистанційно, служили в різних підрозділах, в різних містах, але доля нас звела. Одружилися у прифронтовій зоні. Чи страшно було? Ну як ви вважаєте? Двоє військових. Чи страшно нам було? Це для нас звична історія. Для мене було важливо, щоб моє весілля було якимось незвичним, щоб запам'яталося на все життя. Скажу, що в мене було максимально незвичне весілля (сміється – 24 Канал). Таки запам'ятається не лише мені, але й багатьом поколінням.

Євгенія Емеральд з чоловіком / Фото з інстаграму захисниці

Чим Євген підкорив вас?

Десь в травні я на 2 дні поїхала в Івано-Франківськ, бо там був похорон побратима. Після похорону у нас був вихідний, один з небагатьох за всю службу. Я вирішила трішки привести себе в порядок, знайшла там салон краси. Неподалік зустріла знайому з Києва. Вона до мене підійшла, каже: "Женічко, що ти тепер робитимеш? Тобі до війни було важко вийти заміж, бо ти така бізнеследі, а тепер ти взагалі не вийдеш заміж, самотньою до кінця життя залишишся". І реально плакала. А мені так смішно стало. Вона це сказала до того, що я дуже сильна, ще й снайперка, військова. Справді багато чоловіків цього боялися.

Зазвичай чоловіки бояться сильних жінок. Я знала, що мій чоловік побачить, зрозуміє, що треба брати, і нічого не побоїться. Ось саме цим підкорив мене мій майбутній чоловік. Він був дуже впевнений, одразу зрозумів: "Все, треба забирати" (сміється – 24 Канал).

Ваш чоловік продовжує службу. На якому напрямку він зараз і які основні обов'язки? Якщо, звісно, можете про це розповісти.

Я сама небагато про це знаю. Знаю, що він або в Бахмуті, або в Харківській області. Так їздить туди-сюди. Він стрілець-кулеметник, наскільки я знаю, то вони й розвідкою займаються. Так, як було у нас у підрозділі. Я була снайпером, але мала виїзди з автоматом, і розвідку, і охорону якихось об'єктів. У нас універсальні солдати.

Дуже сильно злякалася, – чому приховувала вагітність від чоловіка

Як про вагітність повідомили чоловікові?

Я тільки повернулася з бойових, перебувала там 5 днів. Тоді я з хлопцями ледь не загинули. В останній п'ятий день ми не розуміли, чи виживемо до ранку. Коли повернулися, я відчула щось дивне. Перед тим, як їхати на базу, купила тест на вагітність. Зробивши його, зрозуміла, що вагітна.
Я була шокована, бо в той момент розуміла, що рано чи пізно мені доведеться покинути фронт. Дуже сильно злякалася цього. Поясню, чого саме.

Я вже не бачила себе в цивільному житті. Я закрила своє підприємство, закрила всю діяльність. Боялася, що мені буде нічим займатися і буду не корисною. Ну і здоров'я. Останні три місяці я жила в підвалі, з грибком, невідомо чим надихалась, за пів року війни здоров'я трохи похитнулося.

Але мене втішив мій лікар. Я одразу йому зателефонувала, він сказав, що все добре, заспокоїв. Дозволив ще місяць одягати бронежилет, підіймати зброю, казав, що це ніяк не нашкодить моїй дитині. Тоді я вирішила, що до середини вересня залишусь на фронті. Коли підійшов цей термін, тільки тоді сказала чоловіку і того ж дня сказала командиру. Раніше від всіх приховувала, бо знала – як тільки скажу, що вагітна, то мене одразу відкомандирують в Київ, а я ще хотіла завершити свої справи на фронті (сміється – 24 Канал).

Як відреагували побратими, коли дізналися про ваш особливий стан?

Я їм не сказала, лише командир знав. Ще був такий термін маленький. Мої побратими дізналися про вагітність, коли я повідомила про це в соцмережах.

Не знала, що я на фронті, – про 10-річну доньку Жасмін 

У вас є 10-річна донька. Коли прийняли рішення піти на війну, з ким залишилася Жасмін? Як часто спілкувалися з нею?

Коли почалося повномасштабне вторгнення, я одразу відправила її на захід країни, а потім вона поїхала до Польщі. Вона була в безпечному місці – це для мене було найголовніше. І коли пішла на фронт, моя дитина цього не знала. Вона не знала цього дуже довго, поки не повернулася влітку до Києва. Тоді дізналася, але в неї не було прямого розуміння, що таке війна, оскільки вона не застала її, не чула тих всіх вибухів. Тому вона просто вважала, що мама – герой, робить щось добре, але не було розуміння, що мама може в будь-який момент померти.

А як відреагувала на новину про те, що в неї скоро буде сестричка?

Дуже зраділа. Рік тому на свій день народження вона загадала бажання, щоб її мама вийшла заміж і завагітніла, уявляєте? Вона цього хотіла більше, ніж я (сміється – 24 Канал). Вона чекала цього. Каже, що буде помагати.

У Євгена та Жасмін хороші стосунки?

Вони дуже ладнають. Мені здається, що Жасмін його любить більше, ніж мене (сміється – 24 Канал). І вона з ним спілкується більше, ніж зі мною. У них там якісь свої справи, переписування. Якщо їй щось треба, то одразу до Жені звертається, бо знає, що мама може сказати "ні", а Женя завжди скаже "так". Жінки, вони все з дитинства відчувають (сміється – 24 Канал).

Буде працювати команда професіоналів, – про пологи в соцмережах і декрет

Нещодавно ви заявили, що покажете свої пологи у соцмережах. Як чоловік поставився до такого рішення?

Так, буде працювати команда професіоналів, операторів. Звісно, що повністю все я не показуватиму. Дуже хотіла б, щоб Женя був присутній, але він перебуває на фронті, невідомо, чи буде в нього можливість приїхати, чи встигне. Звісно, мені буде легше, якщо він буде поруч.

Євгенія Емеральд з чоловіком / Фото з інстаграму захисниці

Як довго плануєте бути в декреті?

Майбутнє туманне, не знаю. Подивимося. Я активна жінка, 3 роки вдома точно сидіти не буду. Але вважаю, що пів року кожна жінка має приділити дитині.

Писали, щоб я вмерла, – про хейт у соцмережах 

Ви є однією з найбільш медійних військових, часто потерпаєте від хейту. Чи не хотілося зникнути з соцмереж і повернутися до звичного довоєнного життя?

Коли це все почало відбуватися, в мене був шок. Я не була готова, що стільки бруду виллється. І писали українці, українською мовою. Росіяни мене ненавидять, пишуть щодня, а тут ще й українці. Був момент, коли я думала: "Нащо мені це все потрібно? Я 4 рази ледь не втратила життя заради цих людей, цієї країни. Щоб мене потім хейтили та різну гидоту писали?". Писали, щоб я вмерла, щоб моя дитина не народилася. І це писали українці. Було бажання кинути все, перестати допомагати людям, поїхати десь в США чи Іспанію, сидіти біля моря і забути про все. Але це була миттєва слабкість. Потім я зібралася.

Коли в житті відбувається таке, я стараюся думати не "За що це мені?", а "Для чого це мені?". І потім зрозуміла, для чого. Ці хейтери почали мене надихати, я полюбила їх.

Євгенія Емеральд / Фото з інстаграму захисниці

Коли мені потрібна додаткова мотивація, я заходжу, читаю коментарі, вони мене справді надихають (сміється – 24 Канал). Якщо раніше мені не хотілося давати інтерв'ю, було ліньки, думала: "Краще полежу", то тепер думаю: "Ні, треба ж народу нової інформації, як же вони без мене будуть, їм же треба щось обговорювати" (сміється – 24 Канал). Тому наразі все добре. Тепер навпаки люблю підливати якусь інформацію. Я вже почала отримувати задоволення. Такий садомазохізм хейтерський (сміється – 24 Канал).

Нещодавно ви знялися у фотосесії в одязі бренду ONEBYONE. Це колекція, яку бренд випустив у колаборації з Тіною Кароль. За цей одяг артистку критикували, особливо за колготки з написом ЗСУ. Як ви поставилися до такої співпраці і чи не полилась хвиля хейту й на вас?

Хейтери пишуть абсолютно за все. Допомога не така, не туди, взагалі я погана. А колекція ONEBYONE та Тіни Кароль – це крутий проєкт, це ініціатива, яка допомагає. Бо завдяки цій колекції кошти направляють на допомогу військовим, жінкам, які перебувають на передовій. І мені інколи здається, що люди, які хейтять такі ініціативи, самі нічого не зробили, але їм треба на когось позлитися за те, що вони такі непридатні в цьому житті.

ЗСУ – це вже бренд на весь світ. Це престижно, круто, модно. Я не маю нічого проти того, що цю символіку використовують на одязі.

Євгенія Емеральд в одязі бренду ONEBYONE / Фото з інстаграму захисниці

Додав мені 10 кілограмів, – як рік великої війни змінив Євгенію Емеральд

Як рік повномасштабної війни змінив вас?

Як мінімум, додав мені 10 кілограмів і завербував (сміється – 24 Канал). Я зрозуміла, що людина може змінювати своє життя щодня і можливо абсолютно все. Навіть, перебуваючи десь у підвалах, без будь-яких умов для життя, під постійним стресом і можливістю втратити життя, можна і кохання зустріти, і щасливою стати, і завагітніти, і відомою на весь світ.

Життя – унікальна річ. Треба жити в моменті, сьогоднішнім днем, треба говорити людям те, що хочеш сказати, а не відкладати на інший день. Якщо ти з кимось не хочеш спілкуватися, то краще вже сьогодні з тією людиною не спілкуватися і ні на що не зважати. Йти до своєї мети й все. І попри війну мріяти, вірити в краще, намагатися бути щасливими й будувати плани на майбутнє. Війна і цей рік навчили мене цінувати це життя і жити його.

Вагітна Євгенія Емеральд / Фото з інстаграму захисниці