Укр Рус
3 березня, 12:12
3

Я вже майже не плачу, – солістка гурту KAZKA розповіла, як допомагає військовим

Я вже майже не плачу, – солістка гурту KAZKA розповіла, як допомагає військовим Я вже майже не плачу, – солістка гурту KAZKA розповіла, як допомагає військовим

Солістка українського гурту KAZKA після атаки ворога на Київ поїхала на західну Україну. Зараз вона допомагає плести маскувальні сітки, пече хліб, відправляє необхідні речі в гарячі точки.

Цивільні українці роблять все для того, щоб хоч трішки допомогти військовим. Зараз наші воїни дають гідну відсіч окупанту й їм, як ніколи, потрібна наша підтримка. 

Дивіться також "Не збираємося здаватись": Олена Зеленська показала, до чого призвела війна Росії проти України

Олександра Заріцька допомагає військовим

Артистка не розповідає, куди саме відправилася, але розповіла, що зараз на Заході. Там вона допомагає в одній зі шкіл. Там вона разом з багатьма дівчатами плете маскувальні сітки для наших військових. Також допомагає з випічкою хліба, збором і посиланням речей для людей, які зараз перебувають в гарячих точках. Щоб підняти бойовий настрій Олександра співає разом зі всіма, хто прийшов до школи. 

Я вже майже не плачу. Натомість відчуваю величезну гордість. Гордість за наш народ, за нашу країну, за нашу силу та єдність. Я вірю щосекунди, кожною клітиною мого єства, що скоро настане мир і ми усі зможемо повернутись додому,
– наголосила Заріцька.

Шлях додому буде довгим. Для багатьох людей він вже не буде тим самим, але ми все відбудуємо й будемо жити, як вільний та, як ніколи, сильний народ. А всі злочинці обов'язково будуть покараними. Просто так ми цього не залишимо. 

Для перегляду всіх фото та відео гортайте праворуч:

Оперативна інформація рятує життя. Читайте наш телеграм, там ми зараз найшвидші. Цілодобово!

Текст публікації Олександри Заріцької:

Ми вже декілька днів на західній Україні. Допомагаємо чим можемо. Плетемо маскувальні сітки, печемо хліб, відправляємо необхідне у гарячі точки. А ще підіймаємо настрій дітям та дорослим. Я вже майже не плачу. Натомість відчуваю величезну гордість. Гордість за наш народ, за нашу країну, за нашу силу та єдність. Я вірю щосекунди, кожною клітиною мого єства, що скоро настане мир і ми усі зможемо повернутись додому. Це буде довгий шлях і наш дім вже не буде тим самим, але ми відбудуємо його і будемо жити, як вільний та, як ніколи, сильний народ. А усі причетні до цієї трагедії злочинці отримають своє та залишаться в історії лише як нагадування та застереження дітям майбутнього. Слава Україні!