Усі три місяці війни Катя Осадча активно волонтерила – запустила проєкт "Пошук зниклих", який допомагає українцям знаходити своїх рідних, зниклих під час війни, однак не розповідала власну історію. Як з'ясувалося, у перші дні війни її теж охопила паніка.
Читайте також Юрій Ткач пояснив, чому лише на третій тиждень війни вивіз сім'ю за кордон
Катя Осадча про перший день війни
Ми прокинулися о 4:30 від того, що за нашим парканом спрацювало ППО. Вже можу писати, там його більше немає. Напередодні повернулися з прем'єри "Великої прогулянки", ми спокійно звично вляглися спати з планами на ранок,
– пригадала Катя Осадча.
Після перших вибухів вони з чоловіком Юрієм Горбуновим в паніці скуповували продукти, складали валізи з мінімумом речей на всіх чотирьох – для себе та двох синів, переїжджали до батьків Осадчої, де "здавалося безпечніше".
"24.02. 9:22. Я не знаю, чому вирішила зробити фото в магазині, напевно, щоб запам'ятати хронологію подій цього страшного ранку", – підписала перше воєнне селфі телезірка.
Катя Осадча в супермаркеті в перший день війни / Фото з інстаграму телеведучої
Однак на Київщині зіркова сім'я надовго не затрималася. Вони з дітьми виїхали на Захід України. "Був довгий шлях на Захід України з двома маленькими дітьми і візком на колінах, адже він не помістився в багажник, так і їхали всі 19 годин", – зізналася Катя Осадча.
Повний текст публікації Каті Осадчої:
24.02. 9:22. Три місяці з початку плато масштабного вторгнення. Я не знаю, чому вирішила зробити фото в магазині, напевно, щоб запам'ятати хронологію подій цього страшного ранку.
Ми прокинулися о 4:30 від того, що за нашим парканом спрацювало ППО. Вже можу писати, там його більше немає. Напередодні повернулися з прем'єри "Великої прогулянки", ми спокійно звично вляглися спати з планами на ранок.
Як і у всіх, з перших вибухів не розуміння дій. Складати валізи, бігти за продуктами чи кудись їхати. В паніці робили все – і купували продукти, що потім привезли до батьків, і збирали валізи з мінімумом речей на всіх, щоб помістилися в багажник, і виїжджали. Спочатку до батьків неподалік, там здавалося безпечніше. А потім був довгий шлях на Захід України з двома маленькими дітьми і візком на колінах, адже він не помістився в багажник, так і їхали всі 19 годин.
Ми не були готові до такого підступного вторгнення дурного сусіда. І досі не віримо, що все це відбувається з нами.