Сучасні технології в традиційному колориті, – Педан розповів, чому варто відвідати Узбекистан

Для повноти історії Олександр Педан вирішив розповісти про неймовірну мандрівку з перших уст, тому далі – слова телеведучого, повідомляє його пресслужба.

Читайте також Монатік з дружиною відпочиває в Чорногорії: мальовничі фото

Пішки через кордон

"Спочатку ми здійснювали сходження у Фанські гори. Поділилися з гідом своїми планами відвідати Узбекистан, а він нас просто шокував. Сказав, що автосполучення між країнами закрите, і кордон перетнути можна лише пішки! Та ми все одно вирішили спробувати. Тим паче – коли ще випаде нагода так переходити кордон?

Нас висадили з машини біля воріт, які здіймалися у висоту десь на 4 метри. Якщо чесно, це більше нагадувало в'язницю. Одразу забирають паспорти й неймовірно довго перевіряють усі дані. Трапилася кумедна історія, коли таджицький митник подумав, що Олександр – це не ім'я, а прізвище. Довго намагався йому пояснити, що це саме ім'я, яке їхньою мовою буде Іскандер. Після того він жартував, чи я, випадково, не Іскандер Македонський.

Коли всі документи перевірені, тоді вже запускають на нейтральну територію між Таджикистаном та Узбекистаном. З друзями крокували вчотирьох 200 метрів по спеці – тільки ми й нікого довкола. Це було дуже дивне відчуття.

На кордоні з Узбекистаном перевіряють речі, а потім прямо на місці за 100 тисяч місцевих сум (приблизно 10 доларів) беруть мазки з язика й перевіряють на наявність коронавірусу. На результат почекати треба приблизно 20 хвилин. Нам сказали, що все гаразд, дали довідку та впустили на територію країни. Там уже чекала машина – місцеві гіди допомогли домовитися про це заздалегідь. Так приблизно за годину ми перейшли кордон.

До слова Слава Камінська відпочиває в Португалії: фото яскравого образу зірки

Міста з казок: Самарканд і Бухара

Ми вирішили відвідати Самарканд і Бухару, адже ці назви звучать просто казково. Та й загалом приїхати в Узбекистан, як на мене, варто. Країна повністю готова до туризму. Там дешево, безпечно, якісний сервіс, дуже смачна їжа, а найголовніше – дуже багато історичних об'єктів, які цікаво побачити, адже вони не лише гарні, а й колоритні для українців.

Почати можна з Гур-Емір – Мавзолею Тімура (їхнього правителя та полководця XIV століття) в Самарканді. До речі, ми лише на другий день зрозуміли, що знаємо його зовсім під іншим ім’ям – Тамерлан. Відомого полководця, який завоював пів світу, в Узбекистані вшанували незліченною кількістю пам’ятників. Тож ми всюди на нього натрапляли. Як на мене, це надихає туристів трохи погуглити й більше дізнатися про історію країни.

Також варто відвідати місцеві мечеті й прогулятися до університетів – помилуватися ними хоча б ззовні. Усі вони в мозаїці, прикрашені кахлями, розмальовані. Здається, що тут історію поставили на паузу десь у XIV столітті, і дали тобі можливість її побачити.

Ця традиційна краса якось поєднується із суперсучасними технологіями. Я був здивований, що між Ташкентом, Самаркандом і Бухарою ходить надшвидкий потяг (його швидкість – 230 км/год). Тож ми зранку за 1,5 год змогли доїхати до Бухари (а це 300 кілометрів, між іншим!), погуляти весь день і так само повернутися. На жаль, було дуже спекотно, температура сягала до +38°. Це все одно того варте, адже місто дійсно дуже гарне. Та я дійшов висновку, що найкращий сезон для Узбекистану – жовтень. Тоді вже не так спекотно, але не менш красиво.

Особливості Узбекистану

За місяць я встиг відвідати й Таджикистан, і Узбекистан. Для багатьох людей це може звучати майже як одна й та сама країна, але вони абсолютно різні. Таджикистан більш традиційний. На вулицях ви побачите багатьох людей у національному вбранні. Там дотримуються багатьох старомодних канонів – наприклад, донька не може гуляти сама вулицею, вона має бути обов'язково або з мамою, або з бабусею, тому що потім її не видаси заміж. Досі існують традиції, за якими хлопця з дівчиною одружують, хоч вони до того навіть ніколи не бачилися.

А от Узбекистан більш європеїзований. Коли ми купили тюбетейки й вирішили прогулятися в них містом, виявилося, що єдині люди на весь Самарканд у цьому національному головному уборі – це ми. Вони ходять у сучасному одязі: джинсах, сукнях, іноді навіть у коротких спідницях (але таке не дуже часто побачиш, адже в країні все ж іслам).

Проте дотримуються й багатьох традицій. Наприклад, гід нам розповів, що 30 днів після одруження наречена має ходити щодня в новій красивій сукні та з макіяжем.

Поєднання сучасності з традиційним колоритом і робить цю країну такою цікавою для туристів".