Коли росіяни окупували Київщину, батьки Олі Цибульської залишились жити в Ірпені. Вони не покидали дім, оскільки він був абсолютно новим – вони встигли прожити там лише 2 місяці.

Інтерв'ю повністю Не відкладайте життя на потім, – інтерв'ю з Олею Цибульською про Ірпінь, шоубіз та Євробачення

"Ми не знаємо, як далі бути… Ми робили 3 роки ремонт в цій квартирі, батьки переїхали до нас ближче до Києва, щоб няньчитися з онуками і мати можливість більше бачитися. Я була в роз’їздах, тому рідко вдавалося приїхати. Але вони прожили в цій квартирі трохи більше 2 місяців після ремонту…" – каже Цибульська.

Зараз мама Олі подала усі документи, необхідні для відшкодування та відбудови житла після війни, проте зараз вона туди не планує повертатись.

Коли їх евакуювали, а потім, коли деокупували Ірпінь, то батьки знайшли в інтернеті фото будинку, де було видно, що у них вибиті вікна, типу стіна завалена в сторону. Була надія, що це просто щось прилетіло і там вилетіли шибки, але коли зайшли туди, то там і живого місця немає. Квартира прострелена танками наскрізь, там впав дах – це був останній поверх. Вони подали всі документи, які необхідні, всі довідки. Я зараз допомагаю іншим людям з цим теж розібратись. А чи зможуть батьки там жити – не знаю,
– каже Цибульська.

Після того, як волонтери з військовими евакуювали батьків з Ірпеня, мама та брат Олі вже побували у квартирі, аби забрати якісь речі. За словами співачки, повернення у рідний дім було болючим для її мами.

"Мама розповідала, що коли вони зайшли у квартиру, то у неї все "сплинуло": як вони лежали на підлозі без їжі, без води кілька днів, як боялись вставати, щоб дійти до туалету. Адже навпроти їхнього будинку у парку стояли росіяни. Вона чула, як б’ють по будинку, як тряслися стіни, як "ходив" будинок і дзвеніли вікна. Я не знаю, чи можна жити далі в цьому помешканні, тому побачимо – поки що якогось рішення у нас немає", – додала зірка.

Що відчувала Цибульська під час окупації Ірпеня

Оля неодноразово ділилась, який жах пережила, коли у неї не було зв'язку з батьками. На той момент їй здалось, що життя зупинилось:

"Моє життя зупинилось на 5 – 7 днів у той момент, коли мої батьки були в Ірпені в окупації, і коли я не знала, чи вони живі. Ніхто не знав: ні я, ні брат, тому що не було світла, води, не було зв’язку на тій території, де була їхня квартира, яка зараз розбомблена, знищена. Вони були в окупації до останнього, і ніхто не міг сказати, чи живі вони – туди не могли зайти ні волонтери, ні військові. От тоді, мені здається, я померла, тому що в мене не було жодних емоцій, я сиділа в кутку, гортала новини, постійно намагалася комусь додзвонитися, щось вияснити, прочитати якісь телеграм-канали про те, що там відбувається. Це був момент зупинки, скам’янілості".

Інтерв'ю з Олею Цибульською у відеоформаті: відео 24 каналу