Вітаю! Нещодавно ви презентували нову відео роботу на пісню "Тільки не треба". Розкажіть, будь ласка, детальніше, що чекає на шанувальників?
Пісня "Тільки не треба" увійшла до П’ятого ювілейного альбому "Снайпери-амури", який вийшов 2020-го року. Більшість треків вже отримали свою візуалізацію, і залишилося кілька треків, що чекають свого моменту. Зараз такий час, що слухач хоче візуалізацію. Це може бути повноцінний кліп, це може бути LIRYC-, MOOD-відео – неважливо. Важливо, щоб щось відбувалось, вважаю – людство все більше впадає в дитинство.
До слова Віктор Винник і "МЕРІ" презентували новий кліп на пісню "Тільки не треба": запальне відео
Чим воно цікаве? Я нічого особливо не вигадував, сам став режисером. Я автор ідеї і я відповідальний за її втілення, як і все в моїй групі.
Пісня доволі проста, розважального плану, відео – таке ж. Ми знімали у кількох локаціях – у Львові, Трускавці, Дрогобичі. Зреалізували ідею буквально за два тижні – це дуже швидко.
Отже, пісня, очевидно, не осіннього настрою?
Я не завжди намагаюсь потрапити у настрій пори року. Зараз друга половина осені, "бабине літо" закінчилось, багато людей потрапляють в дивні стани. Але осінь – не пора для смутку, це просто ще одна пора, після якої буде прекрасна зима – я дуже люблю зиму. І в принципі – час важкий, в країні війна, незрозуміло, що буде далі. Попередні пісні були або ліричні, або соціальні. І я подумав, що час повернутись до джерел, з чого ми власне і починали – з пісень розважального плану, згадати хоча б "Ромео", "Мерідіани".
МЕРІ – Тільки не треба: дивитись відео онлайн
Цікаво Нам хотіли зірвати концерт у Маріуполі, – інтерв'ю з Оксаною Мухою про концерти на Сході
Пісня зроблена в манері диско-року 00-их. Зараз стилістика інша, безумовно, але що нам заважає дати нотку сентиментальності для людей, що танцювали під цю музику, бувши підлітками чи юнаками? І, можливо, ця пісня комусь трошки додасть барв до осіннього настрою…
Дякую! Отже "Тільки не треба" – новий кліп. А як щодо нових пісень? Над чим працюєте і чим готові поділитися з читачами?
Працюємо ми завжди над чимось. Процес піснетворення – безперервний – з 90-х і по сьогодні. Як то кажуть: альбом видано – хай живе новий альбом!
Зараз в розробці 6 альбом. Не можу сказати, коли він вийде і як буде називатися. Наразі готові 3 – 4 пісні, фактично, майже половина альбому. Проте, зараз такий час, що готувати альбом в принципі немає змісту. Ера альбомотворення закінчилася. Нове життя на стримінгах. Зараз можна придбати чи завантажити той трек, який тобі подобається. Переважно так і є. Так чи інакше – альбом буде видано. Не знаю в якому форматі, бо "Снайпери амури" вийшли ще на формат CD, а це в же позавчорашній день, бо їх вже немає де слухати. Зараз в моді вініл. Я, до речі, вініловий меломан. Але не знаю чи з моїм альбомом це варто робити. Але однозначно він буде… Власне, не так давно вийшов цей альбом, тож можна перепочити.
Віктор Винник – любитель вінілів / Фото з фейсбуку артиста
У роботі схиляєтесь до думки, що має спочатку прийти муза, чи спочатку праця – а в процесі приходить і натхнення?
Я не прихильник чогось одного. Якби Моцарт чи Бах чекали натхнення, вони б померли з голоду, і більшість прекрасної музики не було б написано, бо вона писалась на замовлення церкви чи двору.
Річ у тім, що я пишу і продюсую пісні не тільки для себе, а й для інших виконавців. Тому коли потрібно – не чекаю жодного натхнення. Є музика? Думаю який там може бути текст. Є текст? – Думаю над музикою. І в процесі приходять цікаві думки.
З приводу свого матеріалу – то тут мене ніхто ніколи не підганяв. Відбувається по різному: інколи пісня має визріти, інколи – народжується за 15 хвилин і "йде в народ". Люди це відчувають на емоційному рівні, коли пісня не надумана, не штучно придумана. І це важливо, щоб пісні писались саме так. В мене немає контракту. Пісні з’являються, а можуть якийсь час не з’являтися і це не проблема.
Не можу не запитати про карантин. Минулого року це стало для всіх глобальним шоком, цьогоріч – люди вже знають як дати собі раду. На скільки адаптованим до карантину ви себе вважаєте?
Я ніколи не думав, що писатиму пісні, що на концерти приходитимуть люди. У певний момент, зрозумів, що мені потрібна гітара, потім зрозумів, що можу писати. Це переломні моменти, коли розумієш, що можеш щось робити і це буде мати відгук. Тому в певному сенсі період невизначеності в мене триває вже точно 20 років. Мене мало чим можна здивувати, але коли це так глобально, то це вражає.
Безперечно, у 20-му році були панічні настрої. Ціла індустрія зупинилась… Цей рік минув. Ми з нього вийшли. Вийшли збагачені новим досвідом. Історія повторюється, але вже не спостерігається паніки. Це дуже сумно, що ми не можемо будувати плани. Я, до слова, не пов’язую залишок осені і цю зиму з активною концертною діяльністю. Скоріш за все вона буде перенесена. Ми вже вакциновані морально, ми вже щеплені від страху.
Віктор Винник з гурту "МЕРІ" вакцинувався у День рок-н-ролу / Фото з фейсбуку артиста
Читайте також Інтерв'ю з Ivan NAVI: про прогулянку з Тіною Кароль, творчість і карантин
Ми підійшли до цікавого і дуже гострого питання вакцинації. На чиїй стороні ви?
Я вакцинувався ще в першій "хвилі". І вважаю, що якщо ти чогось не знаєш, то маєш довіряти людям які, напевно, знають більше. Треба вірити медикам і не розповідати про 5G. Ми не живемо на острові, ми глобально зав’язані. І тенденції, що відбуваються у світі, прийдуть до нас. Ми не Білорусь чи Північна Корея. Так, це можна вважати наступом на свободи. З одного боку це дискримінація, але з іншого боку терезів – реальні життя реальних людей.
Чиєю творчістю надихаєтесь?
Я не скажу, що спеціалізуюсь на композиторах, але мені завжди подобалась музика. За волею часу я виріс на рок-музиці. Вважаю, що недоцільно ділити музику на стилі, її можна ділити на добру і погану. Зараз продюсування і запис стали доступнішими. Є сотні студій, десятки молодих креативних продюсерів, що можуть малими засобами "зробити" звук. Це добре, бо все більше і більше людей себе зможе показати. Але є і мінус – музики стало надто багато для розуміння і осягнення. Я намагаюсь не сильно вглиблюватись у тренди. При потребі – можу щось підслухати, підучити. Якщо ти в процесі, то вже з перших секунд розумієш які біти, які семпли, темпи, тембри зараз на топі. Для задоволення слухаю знайому і близьку мені музику на платівках.
При такій інтенсивності музичної творчості ще залишається бажання слухати музику?
Я не сприймаю це як музику, сприймаю це як емоційний стан… Звук голки по платівці. Це як фетиш. Зараз настало покоління хіпстерів, і дуже модно мати вініл, але це пройде. Мода швидкоплинна, а те, чим ти живеш – це залишиться.
На завершення хотілося б поговорити про важливе і страшне, яке на жаль стало буденністю для українців – про російсько-українську війну на Сході.
Так, дійсно живемо в цей час. Якщо згадати, наскільки було великим єднання суспільства, армії, волонтерська підтримка. Зараз це вже зовсім по-іншому. Але інакше статись не могло. Вже йде 8 рік війни. Суспільство повернулось до свого життя, змирилось з думкою, що йде війна, але десь там – далеко… Мені важко прогнозувати, що буде далі і це також не може не впливати на творчість. Мені насправді подобається, що артисти глобально перестали писати на цю тему. Бо коли почалась війна, кожен вважав за потрібно щось подібне створити, навіть ті, що мали абсолютно іншу позицію. Але час – це дуже добре сито. Ті, пісні, що були справжніми – залишились, пішли в народ, їх співають під гітару. Все інше – змило, бо якщо ти робиш це нечесно – це кон’юнктура.
Віктор Винник оспівував у піснях тему війни / Фото з фейсбуку артиста
Я писав соціальні пісні завжди. Наприклад, пісня "Незнайомий брат" створена у 2001-му році, і багато інших написано задовго до подій на Сході. Я написав багато композицій не тільки для себе, а й для інших виконавців, тому внутрішньо відчуваю – є втома. Це пісні про біль і їх не може бути нескінченна кількість. Наразі, таких пісень в розробці нема, але це не означає, що вона не з’явиться сьогодні ввечері.