Jazz. Музика вільних: Як в СРСР боролися з джазом

Відома сатирична фраза "Сегодня ты играешь джаз, а завтра – Родину продашь!'" як ніщо інше демонструє ставлення панівних верхівок СРСР до прогресивного музичного стилю – стилю, у якому вони дуже швидко розпізнали небезпеку і який розцінювали як ідеологічну зброю, а тому всілякими способами намагалися підлаштувати його під себе.

Попри намагання влади стримати популяризацію джазу, цей музичний стиль активно розвивався навіть у тодішніх умовах. Яскравим свідченням є оркестр Олега Лундстрема. Заснований у 1934 році, цей колектив був уособленням радянського джазу. І хоча самого маестро вже немає серед живих, оркестр продовжує свою діяльність, і внесений у книгу рекордів Гіннеса як найстаріший оркестр у світі із тих, що й досі грають.

Читайте також: Jazz. Музика вільних: як легендарний музичний напрям підкорив світ

Ще однією знаковою фігурою для радянської музичної естради став Едді Рознер – віртуозний скрипаль і трубач, диригент, композитор і аранжувальник. За блискучі імпровізації його прозвали "білим Армстронгом". Німець за походженням, Рознер досягнув неабиякої популярності у СРСР, керував найкращими свінговими біг-бендами, встиг пізнати усі труднощі розвитку джазу в Радянському Союзі. Радянський простір завдячує Рознеру цілою плеядою джазових музикантів і вокалістів. До слова, саме його іменем названа головна сцена фестивалю Alfa Jazz Fest у Львові.

Важкий шлях становлення джазу в СРСР зображений у сучасному кінематографі. Одну з таких історій подано в російському серіалі "Фарца". Через неможливість розповсюдження джазових грамплатівок, композиції підпільно записували на широкоформатні рентгенівські плівки. Звідси з’явився вислів "джаз на кістках". Ця фраза також стала другою назвою фільму "Стиляги". У стрічці висвітлений період переслідування джазу й боротьби молоді за право бути не такими як усі. Одну з ролей зіграв відомий український актор Олексій Горбунов, герой якого продає свій саксофон у часи, коли цей інструмент, за його словами, прирівнюється до холодної зброї.

Читайте також: Jazz. Музика вільних: коли джаз прийшов у кіно

Фільм "Москва на Гудзоні" розповідає історію втечі радянського циркового музиканта до Сполучених Штатів і його переслідування партійними керівниками. Наповнити стрічку джазовою атмосферою допоміг зірковий дует: американський актор Робін Вільямс у ролі саксофоніста Володимира Іванова і Савелій Крамаров у ролі агента КДБ.

Джазова музика тісно переплітається зі становленням української державності. Одним із найперших сподвижників джазу на теренах незалежної України був Володимир Симоненко, перший президент української джазової асоціації, засновник українського джаз-клубу. Іншою видатною особистістю української джазової історії є Мирослав Скорик. Створений ним вокально-інструментальний ансамбль "Веселі скрипки" виконував композиції з маловідомими на той час в Україні джазовими ритмами. Його пісня "Не топчіть конвалій" стала першим українським твістом.

Львівський академічний симфонічний оркестр, художнім керівником якого є Скорик, цьогоріч запропонує публіці сьомого Alfa Jazz Fest спільний проект з Авішаєм Коеном – ізраїльською легендою джазу зі списку ТОП-100 контрабасистів світу за версією журналу Bass Player. Цей унікальний проект підтримує посольство Ізраїлю, наголошуючи на його важливості для розвитку україно-ізраїльських культурних відносин.

Експеримент під назвою "джаз" триває ось уже століття, а український джаз впевненими кроками починає виходити на рівень світових стандартів. Джаз дуже важко відвоював собі місце у радянській дійсності. Чудова музика стала для людей символом свободи, ввійшла у їхні серця і залишилась там назавжди. Бо, як казав видатний джазовий піаніст Дейв Брубек: "Джаз – це голос свободи".