У 30-х роках минулого століття частиною джазової культури став свінг. Поява цього стилю пов’язана насамперед із соціально-економічними змінами у суспільстві. Так звана Велика Депресія в Америці призвела до комерціалізації джазу. Чимало виконавців стали пристосовувати джазову техніку до канонів розважальної музики. Шаленою популярністю публіки користувались біг-бенди. Джаз став концертним видом мистецтва, та все ж залишився музикою, яка лунала звідусіль.
В епоху джазу зійшла зірка Джорджа Гершвіна. З його іменем пов’язаний один з найцікавіших розділів історії музики. Школою віртуоза була музика побуту – музика, що звучала на вулицях, в клубах, у кіно. Через мелодію Гершвін намагався передати дух свого часу. Його музика поєднувала в собі симфонічну класику, сучасні афроамериканські ритми, народний фольклор та оригінальну мелодику. Крім створення симфонічної музики, Гершвін із задоволенням писав музику для відомих тоді фільмів.
З кінематографом тісно співпрацював також один з найвідоміших оркестрів минулого століття – оркестр Глена Міллера. Життя учасників колективу складалось з щоденних записів грамплатівок, репетицій, виступів на радіо і концертів на вечірках. Оркестр Глена Міллера став уособленням джазу для багатьох поколінь.
На противагу комерційному свінгові з’явився напрям, який дав поштовх сучасному джазу – бі-поп. Молоді музиканти, виховані на традиціях свінгу, володіли достатньо високим рівнем виконання. Серед найвідоміших виконавців цього стилю – Діззі Гіллеспі, Майлз Девіс та Чарлі Паркер.
Для бі-попа характерні пошуки нових засобів вираження, складніша мелодія і ритм. Бі-поп вважали джазом для інтелектуалів. Така музика призначалась лише для прослуховування.
Читайте також: Jazz. Музика вільних: коли джаз прийшов у кіно
Після Другої світової війни почав інтенсивно розвиватися європейський джаз. Перші європейські джазові ансамблі орієнтувались здебільшого на комерційний джаз, та, незважаючи на це, європейці побачили у джазі зразок справжнього мистецтва і всіляко сприяли його поширенню.
50-ті роки характеризуються появою латиноамериканського та афро-кубинського джазу. Поєднання африканських і іспанських культур створило унікальний симбіоз музики і танцю.
Так звана боса-нова виконувалася спершу на вечірках і домашніх концертах у Ріо-де-Жанейро, та вже скоро перестала бути музикою для обраних і зазвучала в клубах, арт-кав’ярнях і просто на вулицях бразильських міст. А через декілька років стала своєрідною візитівкою Бразилії.
Сучасний джаз гармонійно поєднується з різними стилями музики: від класики до хіп-хопу, від року до етніки.
Читайте також: Jazz. Музика вільних: як легендарний музичний напрям підкорив світ
Будь-яке джазове виконання неможливо уявити без віртуозного володіння інструментами. Уособленням джазу є саксофон, який у руках талановитого музиканта породжує широку гаму звуків і у своєму стилі звучить настільки органічно, що не може залишити слухача байдужим. Ударні задають ритм, а бас доповнює глибоким звучанням.
Цього року на 7-ому Alfa Jazz Fest поціновувачі джазу зможуть почути відлуння ново-орлеанського джазу і біг-бендів, джаз-рок і латино-джаз, а також майже класичний вокальний джаз епохи 30-40-х років.
Щоб визначити, джаз ми слухаємо чи ні, потрібно шукати в музиці непередбачуваність та імпровізацію. Джазові музиканти ось уже сто років зачаровані цим, здається, невичерпним джерелом натхнення. Еволюція джазу – це розповідь про пошуки, сміливі експерименти і палку любов до музики.
До зустрічі у Львові на Alfa Jazz Fest.