У 2023 році Олексій розпочав роботу на телеканалі "1+1 Україна" й тепер став ведучим нового сезону суспільно-важливого ток-шоу "Говорить вся країна", прем'єра нового сезону якого відбулася 28 серпня. Спеціально для проєкту "Інтерв'ю24" ведучий розповів про роботу над новим проєктом, рідних з Росії, а також зізнався, чи готовий стати на захист України.
Ви могли пропустити Про Марченко за кадром "Х-Фактору", переклад пісень і шароварщину: відверте інтерв'ю з MBreeze
Я переймаюся кожною проблемою, – про роботу в суспільно-важливому ток-шоу
Днями стартував новий сезон ток-шоу "Говорить вся країна". Що очікувати глядачам від нового сезону?
Нових і вкрай повчальних історій, реальних кейсів, які стаються з українцями. Тому що кожна історія "Говорить вся країна" – це історія, яка змушує нас замислитися над тим, чи все правильно ми робимо у своєму особистому житті, спілкуючись зі своїми близькими, коханими, друзями. Задля того якраз, аби запобігти поганому розвитку подій у нашому житті, у стосунках та взаєминах, і не загнати себе у глухий кут, ми і розбираємо всі ці історії, з якими працюємо на знімальному майданчику. Ми повинні навчитись перетворювати проблеми на план дій. Я завжди кажу, що проти того, щоб називати нашу програму ток-шоу, це не просто ток-шоу, це не просто розмовне шоу – це щира, доросла розмова "по душам", тому що вкрай важливо подивитися на себе збоку, принаймні спробувати, аби дійсно побачити ситуацію об'єктивно, наскільки це взагалі можливо у нашому житті. Тож у цьому сезоні чекаємо нових, повчальних історій, які мають зробити нас щасливішими у нашому сьогоденні.
Які теми буде висвітлювати проєкт у 2 сезоні?
При виборі тем та історій, які увійдуть в сезон, завжди є саме момент повчальності. Щоб це було справді гарною демонстрацією і нашого життя у побуті, і тих історій, з якими ми стикаємось, і з якими, не приведи Господи, можуть зіткнутися наші глядачі. Ось задля того, аби вони не стикалися з цими проблемами, ми і розглядаємо ці історії. Тому не єдиним, але точно першим критерієм відбору є теми, які можуть чомусь навчити, можуть показати нашому українському суспільству, якими ми є, над чим нам ще потрібно працювати, щоб стати дійсно, по-справжньому, європейськими, відповідальними людьми. Без роботи кожного над собою нічого не вийде.
Олексій Суханов на "Говорить вся країна" / Фото пресслужби
Яка історія з нового сезону "Говорить вся країна" відгукнулася особисто в серці у вас?
Ви знаєте, мені здається, що головною ознакою ведучого соціально значущих програм є те, що він не відокремлює одну історію від іншої. На мою думку, кожен герой, який приїжджає до нас, приїжджає з найголовнішою проблемою у своєму житті. Мені здається, зневажливо, неґречно, цинічно обирати між цими темами ту, яка має першість. Я переймаюся кожною проблемою, і переймаюся тим, аби допомогти, спробувати достукатися, показати вихід, знайти цей вихід разом, принаймні, як я кажу, спробувати. Це вже залежить від людини, наскільки вона здатна прислухатися, чути й працювати над собою, аби все ж віднайти той вихід разом з нами. Якщо людина не здатна, то чим я вже можу допомогти, а якщо людина готова, то ми завжди поруч. От на цьому і базується команда "Говорить вся країна".
Ця країна не варта нічого, – про еміграцію з Росії
Після початку війни на Донбасі ви зайняли активну проукраїнську позицію. Ви є прикладом свідомого громадянина, який чітко розуміє, що відбувалося в 2014, що відбувається зараз і не підтримуєте той терористичний режим, який намагається зазомбувати росіян. Ми всі чудово знаємо, наскільки сильна російська пропаганда. У Росії ви працювали на телебаченні й, напевно, знаєте, як там влаштована ця система "зомбування". Чи особисто ви у своїй роботі отримували вказівки про те, як треба працювати, що казати в ефірі?
Ви знаєте, у мене могло бути скільки завгодно тих вказівок, але у мене була завжди уява того, що є правдою. Я міг бачити на власні очі, чим тоді жила, і як тоді жила Україна. У мене була нагода спостерігати за тим, як починаючи з 2012 – 2014 років, коли я тільки з'явився на українському телебаченні, Росія анексувала територію Криму, потім розв'язала війну на Сході нашої України. Тих вказівок могло бути скільки завгодно, але вони жодним чином на мене не впливали, тому що це дійсно були елементи пропаганди, з якою я не погоджувався, і якій я протистояв, як міг тоді. І з рештою, у 2014 році я вирішив емігрувати, бозрозумів, що жодної можливості у так званій Росії не залишилося. На кожному історичному своєму колі з моменту своєї, на превеликий жаль, появи на земній кулі, ця країна жодного разу не виконала роботу над своїми помилками, тож у цієї країни більше немає можливостей.
Ця країна не варта нічого, крім викреслення взагалі з карти світу з усіма наслідками її розформування. Що я маю на увазі: вона має контролюватися цивілізованим світом, вона не має права бути відповідальним суб'єктом міжнародного права, не має права впливати на міжнародну політику, її треба обмежити рівно до того ступеню, допоки весь світ не буде бачити дійсно зміни, не буде бачити одужання від імперської хвороби, на яку та країна хворіє, і це клінічний випадок.
Не тільки пропагандою просочено абсолютно все, – про російське телебачення
Після переїзду в Україну ви почали працювати на українському телебаченні. Як можете описати нашу медіасферу та медіасферу окупантів?
Відмінність у медіасферах схована у відмінності між представниками України та тамтешньої країни. Українцям притаманна відповідальність, притаманне почуття незалежності, повага до себе і здатність справедливо вимагати увагу до себе. На превеликий жаль, жодної з цих ознак я, як людина, яка по той бік кордону народилася, доволі багато прожила, подорослішала, не побачив. Ось саме цим, перш за все, відрізняється телебачення, тому що кожен момент нашого життя побудований саме на генетичному коді, на традиціях, ментальності, світобаченні. У цьому випадку телебачення є флюорографічним знімком взагалі суспільства. Ми можемо говорити про суспільство в Україні, відповідно на цьому фундаменті будується й українське телебачення, на превеликий жаль, ми можемо так само говорити і про натовп у Росії, і відповідно на принципах маніпулювання, пропаганди будується тамтешнє так зване телебачення, яке насправді нічого спільного зі справжнім телебаченням не має, а транслюється тільки завдяки телевізору та іншим пристроям, які вказують на його існування там.
Не тільки пропагандою просочено абсолютно все – від новин до розважальних проєктів, а пропагандою, ненавистю і зневагою до всього, що не пов'язано з Росією. Ось цим і відрізняється українське телебачення від російської пропаганди.
Олексій Суханов / Фото пресслужби
Більше ніколи не скористаюсь тим документом, – що Суханов зробив з російським паспортом
Минулого року ви розповідали, що хотіли знищити російський паспорт, але на нього оформлена квартира в Юрмалі, тому залишили його, щоб переоформити помешкання. Чи є у вас досі цей паспорт, чи вже позбулися його?
Ні, я його знищив, він мені більше не потрібен. Я дав офіційну обіцянку Україні, державі, своїм нинішнім землякам. Для мене честь бути земляком українців, тому я більше ніколи не скористаюсь тим документом. Тож я його знищив, нікому про це не казав, вважаю, що і не треба про це говорити, щоб це не було використано у розрізі "Суханов робить шоу", Суханов ніколи не влаштовував жодного шоу! Я тихо позбавився його, чим поклав край усьому, що мене пов'язувало з Росією.
Ви вже отримали українське громадянство, є чоловіком призовного віку, у березні минулого року ви вступили до лав територіальної оборони, підписали контракт у Києві. Що з вашим контрактом і чи готові ви до того, що одного дня доведеться воювати?
Пробачте, але це часи, в які ми живемо, і якщо мені доведеться, то я, звісно, піду і буду намагатися стати корисним там, наскільки це можу зробити. Щодо територіальної оборони, так, я був на чергуваннях, допомагав самостійно й за власною ініціативою долучився до ТрО.
Олексій Суханов / Фото пресслужби
Ви не спілкуєтеся з рідними та друзями, які живуть в Росії, однак, чи відомо вам, хтось з них бере участь у бойових діях на боці окупантів?
Я не знаю нічого про них, тому що не підтримую жодних контактів. У мене немає ані бажання, ані сил на це. Я не знаю, що там коїться, хто там, чим займається. Наскільки б жорстоко і цинічно, можливо, з мого боку це не звучало, але мене взагалі не цікавить, тому що для мене зрада – підтримувати контакти з тими, хто нічого не робить для того, щоб протистояти тамтешній терористичній політиці. Я розумію і знаюсь на тих коментарях глядачів під інтерв'ю, які я вже дав, вони мають право на свою думку, але я ще раз наголошую, що у мене своя система цінностей, і я вважаю, що власна система цінностей, яка побудована на цінностях життя, необхідності уваги одне до одного, незалежно від статі, віку, національності, віросповідання тощо, в мене на першому місці.
Для мене краще залишитися самотньою людиною, яка віддана своїм принципам, аніж людиною, яка вочевидь причетна до злочинів проти українців, які щодня вчиняє Росія.
Це є певною перешкодою, – про особисте життя та батьківство
Ви вкрай рідко говорите про особисте життя, але у лютому зізналися, що певний час перебуваєте в стосунках, однак кохана не хоче з'являтися у публічному просторі. Не буду питати про неї, але хочеться порушити важливу тему, яка завжди актуальна. Через війну багато українських дітей залишаються сиротами. Нещодавно ваш колега Тімур Мірошниченко з дружиною дали сім'ю маленькому хлопчику. Чи готові ви на усиновлення дитини? І чи обговорювали цю тему зі своєю обраницею?
Я не коментую особисте життя. Воно є особистим, бо стосується лише двох. До того ж, вважаю, що говорити про особисте не на часі, бо в Україні багато зараз інших проблем, з якими треба розібратись. Не впевнений, що моє особисте життя зараз на порядку денному. Можливо, комусь воно і цікаво, але я завжди був прихильником того, щоб у ліжку було двоє.
Щодо ймовірного батьківства, це питання для мене дійсно стоїть, але чи впевнений я, що можу на сьогодні бути тим батьком, яким себе бачу в уяві? Я не знаю точної відповіді і це є певною перешкодою для мене.
Але роблю все, щоб підтримувати тих діточок, які зараз потребують допомоги, уваги, тепла, турботи, і, зрештою, якихось навіть порад. Я не залишаюсь осторонь від цього. На мою думку, кожна людина може робити зі свого боку стільки, скільки вона може робити. Так само і я, намагаюся робити стільки, скільки можу. Роблю все, що від мене залежить.