З цією метою у ресторанах BAO, NAM та BAO Lviv часто організовують благодійні заходи, кошти з яких відправляють на протези для українських захисників. У рамках проєкту "Інтерв'ю24" Ектор розповів, коли востаннє літав до сім'ї в Колумбію, як познайомився з коханою та де вона зараз. Також зізнався, що для нього означає нагорода від Залужного, яку отримав нещодавно, та поділився думками про президентство Зеленського. Про все це та багато іншого – читайте далі.

Ми розмовляли з вами тут рівно рік тому. Тоді святкували відкриття ВАО у Львові. Які найголовніші зміни відбулися у вашому житті за цей рік?

Здається, ніби війна триває дуже-дуже давно, але пройшов лише рік. Ми відкрили ресторан у час війни, бо розуміли, що країні потрібні гроші, податки. Кожен з нас інвестував. І я дуже задоволений, що ми зробили саме так. У нас хороша команда, люди, які хочуть працювати, наближати перемогу. Львів – це своєрідний вхід в Україну. Звісно, в країні триває війна, але ми відкрили це місце у відносно мирному Львові, щоб люди могли посидіти в гарному інтер'єрі, насолодитися хорошим сервісом, продегустувати смачну їжу й хоча б на трохи відволіктися від думок про сьогодення.

Я не раз читав на твітері хейтерські коментарі від іноземців, де кажуть, що у нас люди відпочивають, сидять в ресторанах. Пишуть, що Україні не треба грошей, що у нас все добре. Але ті люди не розуміють, що війна у нас постійно, а посидіти в ресторані – це один з небагатьох приємних моментів у теперішньому житті всіх українців. Адже щодня повітряні тривоги, щодня ми думаємо про те, а яким буде завтра. Кожен з нас чекає на перемогу та наближає її так, як може.

Ектор Хіменес-Браво
Інтерв'ю з Ектором Хіменесом-Браво / Фото Софії Хомишин, 24 Канал

Ваші рідні залишаються в Колумбії. Як давно бачили їх?

Востаннє я був у Колумбії в лютому цього року. Мама була дуже здивована, бо вона щодня дивиться новини й взагалі не очікувала мене побачити. Казала: "Я думала, що побачу тебе через 5 чи через 10 років". Літав туди, коли була маленька перерва в роботі. Я теж людина і хочу хоча б коли-небудь бачитися з рідними.

Під час нашої минулої розмови ви розповідали, що в Латинській Америці є російська пропаганда, однак є люди, які розуміють, що відбувається насправді. Як змінилася ситуація за цей рік? Російської пропаганди стало більше, чи навпаки менше?

Латинська Америка завжди була близька з Радянським Союзом. Тепер місце СРСР посіла Росія. Росія – це як восьминіг, який своїми щупальцями старається бути всюди й все тягнути до себе.

Взагалі у країнах Латинської Америки дуже багато комуністичних і соціалістичних поглядів. Тому я переживаю, щоб не було катастрофи. Росія хоче мати підтримку Венесуели, Бразилії, Еквадору, Нікарагуа, Куби, Колумбії, оскільки ці країни близькі до США. А ми всі знаємо, як Росія не любить Америку.

Дуже сподіваюся, що після нашої перемоги Росія розвалиться і всі проблеми миру будуть розв'язані, ні для кого не буде загрози.

Ектор Хіменес Браво
Ектор Хіменес-Браво / Фото Софії Хомишин, 24 Канал

Минулого літа ваша кохана була у Варшаві. Де вона зараз, чим займається? І як часто вдається бачитися?

Вона й зараз у Варшаві. Деякий час була в Україні, а три місяці тому поїхала назад. Я також часто їжджу до неї. У Польщі зараз живе її мама, яка під час війни важко захворіла, довго була в лікарні.

У нас дуже сильний зв'язок, тому проблем жодних нема. Сподіваюся, наступного місяця зможу поїхати до неї. А зараз ми постійно на зв'язку. Думаю, одного дня ми заблокуємо телеграм, бо там стільки фото, відео, текстів… (сміється – 24 Канал).

Не буває й години, щоб ми не написали одне одному. І не тому, що не довіряємо. Просто дуже переживаємо.

Як познайомилися з обраницею? Розкажіть історію вашого кохання.

Нас познайомила подруга – дизайнерка з України. Вона любить організовувати в себе вдома вечірки й одного разу там була моя кохана. Я спитав тоді: "А чому я раніше ніколи її тут не бачив?". Кохана часто була зайнята, не могла ніяк прийти. Дякувати Богу, ми зустріли одне одного й тепер не відпускаємо. Я взагалі дуже обережно ставлюсь до стосунків, але щасливий, що вдалося відшукати свою людину.

А чим вона підкорила вас?

Всім. Я дуже люблю спонтанність, не люблю, коли все відбувається ніби за планом. Коли ми вперше сказали одне одному "люблю", то це було чесно, ми так відчували.

Хочеться порушити важливу тему, яка завжди актуальна. Через війну багато українських дітей залишаються сиротами. Нещодавно ваш колега Тімур Мірошниченко з дружиною дали сім'ю маленькому хлопчику. Чи готові ви на всиновлення дитини? І чи обговорювали цю тему зі своєю обраницею?

Наразі я вважаю, що нам треба фокусуватися на допомозі нашій країні, думати, як можна розвивати її. Я люблю працювати у великій команді й зараз сфокусований на нашій роботі, щоб якомога більше зробити для країни. А вже потім будемо фокусуватися на особистому житті. Але я повністю погоджуюся, що буде багато дітей, які потребують любові. І це буде гарний варіант.

Не можу оминути увагою тему зміни вашого іміджу. Зовсім недавно вам провели операцію з пересадки волосся. І без операції ви є кумиром мільйонів українців. Що стало причиною такого рішення?

Я й раніше робив пересадку волосся, але не був задоволений результатом. А цього разу спробував і все ідеально. Найбільша травма – залишитися без волосся. Я ніколи не мав такої стрижки. Але всім рідним дуже сподобалося. Мама сказала, що я помолодшав (сміється – 24 Канал).

Дівчині теж дуже сподобалося. Раніше вона ніколи не бачила мене без волосся. Зараз звикає.

Нещодавно ви отримали нагороду від Валерія Залужного "За сприяння війську". Розкажіть детальніше про свою благодійну діяльність та благодійну діяльність ваших закладів.

Для мене ця нагорода – це шок. Я ніколи не чекав отримати її. Робив, бо хотів робити. Коли я дізнався про цю нагороду, то сказав мамі: "Якщо я завтра помру, то помру щасливим". Для мене це набагато краще, ніж бути номер один у своїй сфері чи у телевізійних рейтингах, ніж бути багатим. Краще, ніж мати багато будинків та рідкісних автомобілів. Це найкраще. І я продовжую допомагати, бо хочу це робити.

Для перегляду всіх фото гортайте направо:

У нас завжди є багато проєктів. Я працюю на телебаченні, у своїх ресторанах, з великими компаніями. На початку війни наші ресторани готували для військових, пенсіонерів, людей, які не можуть самостійно приготувати їжу.

Також наші ресторани BAO, NAM та BAO Lviv збирають кошти, які потім йдуть на протези нашим військовим в рамках благодійного проєкту "Протези для незламних".

Для перегляду всіх фото гортайте направо:

На телебаченні постійно наголошуємо, що треба запрошувати наших солдатів, говорити про війну, щоб люди не забували, що боротьба триває. Допомагають і соціальні мережі. Я намагаюся залучати різні бізнеси, відомі компанії, щоб закривати потреби наших бійців, возити на передову те, що їм потрібно.

І такі співпраці є вдалими, адже бізнеси одразу бачать, на що йдуть їхні гроші, у соцмережах я публікую всі звіти. Часто долучаються ті, хто хоче допомогти, але не знає як. А коли я приходжу з пропозиціями разом закупити якісь речі чи обладнання для військових – радо погоджуються.

Рік тому ви казали, що Зеленський – найкращий президент. Як зараз ставитеся до нього?

Вчора, на День Незалежності, я був у Львові. Сидів у номері, відкрив відеопривітання президента. Я плакав. Тоді написав своїй мамі, що пишаюся, бо можу жити в цей час, у цій країні, де є такий лідер, як Зеленський. Мені здається, що останній рік Зеленський – це як Черчилль у Другу світову війну. Зараз він кращий за Черчилля.

На початку війни Зеленський дав надію не лише на те, що в нас все буде добре, а що в нас все буде ще краще, як було до війни. Буде вау! Він запевнив, що Донбас – це Україна, Крим – це Україна. Він прагне, щоб ми були в НАТО, але точно не буде обмінювати членство на наші території.

Ектор Хіменес Браво
Ектор Хіменес-Браво / Фото Софії Хомишин, 24 Канал

24 серпня ми святкували День Незалежності. Що особисто для вас означає незалежна Україна?

Для мене це майбутнє. Це сила, мужність. Я впевнений, що коли ми переможемо, то Україна буде номер один у світі.