39-річний Андре Тан розповів, що смерть переслідує його з самого дитинства. Не встиг він розплющити очі в пологовому будинку, як лікарям доводилося відкачувати його кисневою подушкою. Другий моторошний інцидент стався з дизайнером у США.

Читайте також Слава Камінська розплакалась і зізналась, від чого помер її батько

Багато років тому він разом з подругою потрапив у страшну аварію в горах штату Колорадо, у місті Аспен. В їхнє авто врізалась величезна вантажівка, й машина буквально зависла над прірвою.

Отямившись, я подумав, що вже в раю. Абсолютно все було білим. Тоді я не розумів, що це подушка безпеки авто, яка спрацювала,
– налякав Андре Тан.

Втретє модельєр був на межі смерті в січні 2020 року, коли приймав аяваску – напій корінних жителів Амазонки, що має психотропний ефект. За словами Андре Тана, тоді він духовно переродився.

Ба більше, дизайнер зауважив моторошну закономірність – на волосині від смерті він опиняється саме в січні. Так, початок кожного року зірка називає "смертним місяцем".

Андре Тан

Андре Тан / Фото з інстаграму дизайнера

На диво, фани з гумором відреагувала на страхітливі історії Андре Тана. Одні пропонують йому не виходити з дому в січні, інші готові подарувати календар, що відраховує дні до смерті:

  • "Може в січні закрийтесь вдома";
  • "Тепер по січнях тільки кави, ялинка й у віконце дивитися, як сніг йде";
  • "Треба тобі подарувати календар, який відраховує дні життя, що залишилися";
  • "Життя прекрасне. Насолоджуйтесь кожним днем, усьому свій час".

Цікаво Мовчав 10 днів, – як Андре Тан пережив болісне розлучення

Повний текст публікації Андре Тана:

Смерть? Втім, я вже помирав три рази. Своєї смерті я не боюся, тому що переживав ці відчуття вже кілька разів.

Перший раз я це пережив одразу після народження: лікарі відкачували мене кисневою подушкою. Ще не розплющивши очі, щоб побачити життя, я вже встиг зазирнути за лаштунки смерті.

Вдруге я потрапив у найстрашнішу аварію в горах Америки в Аспені, куди літав зі своєю подругою. Отямившись, я подумав, що вже в раю. Абсолютно все було білим. Тоді я не розумів, що це подушка безпеки авто, яка спрацювала, а сама машина висіла над прірвою після того, як у нас в'їхала величезна вантажівка. Як зараз пам'ятаю, це сталося 11 січня.

Втретє був під час прийому аяваски рік тому. Але тоді це було більше духовне переродження, аніж смерть. До речі, це теж було у січні. Якийсь смертний місяць...

Смерті я не боюся ще з однієї причини. Якщо сьогодні ввечері мені судилося померти, я відверто скажу собі: "Так, це було класне життя". А значить і померти не так уже й страшно.