Після повернення "Кузі" з реабілітації "Гади" записують третій альбом "Було не любити". Платівка запамяталась не лише якісною музикою, але й оригінальною обкладинкою. Дівчина з вінком на голові і пишним оголеним бюстом. До "Гадюкіних" в Україні такого собі не дозволяв ніхто.
У Львові "Гадюкіним" стає тіснувато. 1995 року музиканти вирішують перебратися до столиці. У Києві і можливостей більше, і технічна база потужніша. "Гади" прагнуть робити ще більш якісний продукт. І вийти на новий рівень. Склад гурту розширюється. Але "Братів" усе рідше запрошують на гастролі.
Ми хотіли грати 12 чоловік на сцені. А це 90-ті, грошей немає. Просто не могли ті, хто нас запрошували. Проїзд та готелі з’їдали майже весь наш гонорар. А ми казали, що будемо їздити з двома бек-вокалістками, з духовою секцією, Тобто у нас такий "табор циганський". І сталось так, що практично нас перестали запрошувати тільки по цій причині,
– пригадує ці часи бас-гітарист Ігор Мельничук.
Жоден нормальний музикант не може без живих виступів. А особливо "Гадюкіни". Це ж рок-н-рол. Тут контакт із публікою – це основа. Та й жити за щось треба. Без гастролей заробляти на життя було майже нереально. Все йшло до розпаду колективу. Фінальним акордом став виступ у Тернополі в 1996 році.
Про те, хто такий DJ Pubert, як групі вдалося зібратися разом після тривалої перерви, який концерт вони вважають найкращими у своєму житті, чому слова Сергія Кузьмінського стали майже пророчими для Україні та про що музиканти хочуть попросити у The Rolling Stones – дивіться у програмі.
Першу частину про легендарних "Братів Гадюкіних" дивіться за посиланням.