"Щоразу ведуть на розстріл": проникливі вірші Вікторії Амеліної про війну

Вікторію з любов'ю та повагою згадують рідні, друзі, колеги та шанувальники. Лікарі боролися за її життя кілька днів, але через важкі поранення дівчина померла в лікарні.

До теми Письменниця Вікторія Амеліна загинула внаслідок удару по Краматорську: що про неї відомо

За час повномасштабної війни Вікторія неодноразово вражала публіку надзвичайно чуттєвими та щирими текстами, які проникають глибоко в душу. Після трагічної звістки про загибель письменниці 24 Канал зібрав її вірші про війну.

Вірші Вікторії Амеліної про війну

Тривога

Повітряна тривога по всій країні
Так наче щоразу ведуть на розстріл
Усіх
А цілять лише в одного
Переважно в того, хто скраю
Сьогодні не ти, відбій

Не поезія

Я не пишу поезію
Я прозаїк
Просто реальність війни
з'їдає пунктуацію
зв'язність сюжету
зв'язність
з'їдає
Наче у мову
влучив снаряд

Уламки мови
схожі на поезію
але це не вона

І це теж не вона
Вона в Харкові
Волонтерить

Втрати української армії

Цифри втрат нашої армії засекречені
До кінця війни цифр не буде

Буде сусід, чоловік дивачки,
яка саджала червоні квіти
Друг, який нікого не попередив
Викладач, якого ми так любили
Та дівчинка, яка усіх дратувала
Художник, який завжди всім подобався
але здається, любив ту дівчинку

В ім'я державної таємниці
Клянуся, я загиблих не рахуватиму
Не рахуватиму до нестями
І до кінця війни

(Насправді я починала – збилась)

Історія для повернення