Ці жахи будуть з нами все наше життя, – Катя Осадча розчулила новими фото з сином

19 березня наймолодшому синові Каті – Данилові виповнилося 7 місяців. Зараз зіркова матуся робить все можливе для того, щоб вберегти дітей від війни та допомогти тим, хто цього потребує. 

Дивіться також Катя Осадча нагадала Поліні Гагаріній, яка "топить" за Путіна, що в Україні гинуть діти

Катя Осадча розчулила фото з маленьким сином

Вранці 19 березня Осадчій зателефонувала її бабуся. Вона нагадала, що Данилові виповнилося 7 місяців. Через війну в Україні ми загубилися в датах, днях тижня. Ми рахуємо дні війни та смерті дітей. 

Ці жахи будуть з нами все наше життя. Напевно, у всіх є відчуття, що ти потрібен більше десь, потрібно робити, допомагати, потрібно бігти та рятувати, ми всі щось робимо і найбільше хочемо голими руками зупинити війну,
– наголосила Катерина.

Ночами телеведуча пише росіянам, намагається достукатися, плаче від безсилля, бо не може зупинити цей жах. А вночі разом із командою долучається до пошуку людей, які зникли за час війни. Та у всьому цьому шаленому ритмі необхідно пам'ятати, що матері зараз дуже потрібні дітям.

"Почитати, обняти, пояснити. Навіть найменші все відчувають, гірше їдять, здригаються від звуків. Вони ще не знають, що їм пощастило залишитися живими. "Пощастило" – жахливе слово, але потрібно зробити все, щоб їхнє життя було нормальним настільки, наскільки це можливо", – написала Осадча під фото. 

Мами, сил вам! Ми на день ближче до перемоги!
– підсумувала ведуча. 

Катя Осадча з сином Данилом / Фото з інстаграму ведучої

Катя Осадча з сином Данилом / Фото з інстаграму ведучої

Текст публікації Каті Осадчої:

Зранку подзвонила моя бабуся, нагадала, що Данилові сьогодні 7 місяців. Ми всі загубилися в днях тижнях і датах, ми рахуємо дні війни та смерті дітей. Ці жахи будуть з нами все наше життя.

Напевно, у всіх є відчуття, що ти потрібен більше десь, потрібно робити, допомагати, потрібно бігти та рятувати, ми всі щось робимо і найбільше хочемо голими руками зупинити війну.
Я ночами пишу росіянам в порожнечу, плачу від безсилля зупинити цей жах, а зранку беруся з нашими дівчатами шукати людей.

Але потрібно не забувати, наскільки сильно ми потрібні нашим дітям. Почитати, обняти, пояснити. Навіть найменші все відчувають, гірше їдять, здригаються від звуків. Вони ще не знають, що їм пощастило залишитися живими. "Пощастило" – жахливе слово, але потрібно зробити все, щоб їхнє життя було нормальним настільки, наскільки це можливо.

Мами, сил вам! Ми на день ближче до перемоги!