Все дуже прозаїчно, – інтерв'ю з Tember Blanche про Нацвідбір, пророчі рядки в пісні та Kalush

Гурт Tember Blanche складається з Олександри Ганапольської та гітариста й саундпродюсера Владислава Лагоди. Хоч у їхньому репертуарі ще не так багато пісень (колектив був створений у 2020), трек "Вечорниці" став улюбленим та впізнаваним для багатьох. У рамках спецпроєкту 24 каналу "На українську вечірку в Британію" ми розпитали у музикантів про їхні виступи закордоном, спільну пісню з переможцями Євробачення Kalush й участь у Національному відборі.

Дивіться також Щоб писати музику, не потрібне натхнення, – інтерв'ю з 2TONE про Нацвідбір, "Голос" та Вакарчука

Український двіж, – Tember Blanche про музику та концерти під час війни

Стосунки під час війни проходять особливу перевірку. Чи змінилися ваші взаємини через стрес як партнерів у дуеті, і як пари?

Наші стосунки лише зміцнилися. 25 лютого ми поїхали до рідного міста Влада, в Миронівку, і прожили там в одній кімнаті 2 місяці (до цього ми жили окремо). За цей час ми встигли написати нові пісні, подивитися купу фільмів і навчитися підтримувати одне одного у складній ситуації.

Ваш фронт – безпосередньо музичний. І бувши на концертах за кордоном, ви вочевидь, зустрічали українців, які бігли від війни. Можливо, чиясь історія запам’яталась вам найбільше?

Я б краще сказала, що люди не бігли, а рятувалися. Так, їх було доволі багато. Були й ті, хто давно живе за кордоном, і з початку повномасштабного вторгнення активно допомагали своїм землякам.

Чесно кажучи, у нас не було часу, щоб спокійно та щиро поспілкуватися з кимось із них, та є дещо, що запам’яталося мені особливо добре: люди (не всі, але багато) приходили на концерти не стільки заради нас чи навіть Vivienne Mort, скільки заради того, що це "український двіж". Їм було так важливо зустрітися з тими, хто їх розуміє, хто відчуває те саме, що й вони. Концерти для них стали можливістю відчути знайому атмосферу та побути серед своїх. Почути рідну мову та знайти однодумців.

Tember Blanche у Барселоні / Фото з інстаграму гурту

Були міста, де це відчувалося особливо добре, — наприклад, у Барселоні. Там доволі багато українців, але там немає організованої спільноти, як у Варшаві чи Празі. Тож наш концерт став для них місцем довгоочікуваної зустрічі.

Чимало українських артистів розповідали, що творити музику, пісні під час великої війни стало значно важче. Чи стикнулися ви з такою проблемою і якщо так, як боролися?

Спочатку ми не розуміли, кому взагалі потрібна нова музика у такі часи. Та ми швидко змінили свою думку. Вже в березні ми записали першу з моменту вторгнення пісню, що отримала назву “Ти живий”. Вона, звісно, описує наші відчуття під час війни.

Згодом, коли пісні про козаків та байрактари заполонили всі радіостанції, ми вирішили записати й випустити трек про щось абсолютне невоєнне, мирне та красиве. Про наш Київ (той Київ, яким ми знали його ще до жахливих подій). Боялися певного осуду з боку аудиторії, але все вийшло навпаки: люди дякували нам за пісню, де жодного разу не згадується слово війна. Що ж, відтоді ми помітили, що таких треків у просторі стало набагато більше, і це не могло не радувати.

Ми не падаємо духом і продовжуємо писати попри все, що відбувається. Навіть якщо русні вдасться відтермінувати реліз нашого другого альбому, то їй точно не вдасться призупинити процес його творення.

Як мусимо чинити, коли вирубають світло, – про блекаут

З початком обстрілів наших енергетичних об’єктів ваші фани помітили рядки у "Вечорницях", які стали по-новому актуальними (це слова – "А як мусимо чинити, коли вирубають світло? Розучились говорити, миттю стало це помітно"). Як ви справляєтесь з відключеннями світла, чим себе підбадьорюєте?

Так, із цими пророчими рядками вийшло доволі кумедно й сумно водночас. Та насправді відключення світла це точно не найбільша наша проблема. В моменти суму чи злості я завжди кажу собі: "А як же живеться людям, що вже понад пів року сплять в окопах?". І знаєте, після таких думок у мене зникає будь-яка жалість до себе і тих, хто просто залишився без електроенергії.

Tember Blanche – "Вечорниці": дивіться відео онлайн

Не думали робити музику іншою мовою, – про творчість та спільну пісню з Kalush

Свого часу мережу підірвав фіт з Kalush. Чи спілкуєтесь ви з хлопцями, Олегом Псюком? Можливо, він привітав вас з проходом у фінал?

Ми не спілкуємось з ними відтоді, як зробили цей фіт. З проходом у фінал нас привітала лише менеджерка їхнього лейбла.

Топи українських музичних стрімінгів "стрибають" – часом стає все більше української музики, то знову повертаються російські пісні на перші місця. Як ви ставитесь до цього як музиканти? Як вважаєте, що потрібно робити для того, щоб таких пісень не було в українських рейтингах?

Насправді кількість російського контенту в українському просторі зменшилась у багато разів, і це величезний плюс. Проте існує інша проблема – неякісний український контент. Багато "митців" думають, що якщо вони напишуть пісню про війну, та ще й солов'їною, – вони автоматично створять ціннісний продукт.

На жаль, це так не працює. Нестача українськомовної музики на радіо і ТБ породила купу низькосортних пісень. Одні й ті самі фрази, заїжджені рими (Україна – калина, Україна – єдина) та банальні мелодії. Хочеться, щоб люди нарешті зрозуміли: не весь український контент автоматично є хорошим. Витісняти російський інфопродукт треба якісно.

Ви розповідали, що проти співати будь-що і ще до 24 лютого хотіли просувати саме український музичний продукт. Що вплинуло на таку думку, чому було прийнято саме таке рішення?

Хіба можна творити іншою мовою, якщо ми бачимо свій розвиток в Україні, а своєю аудиторією – українців? Ми навіть не розглядали можливість робити музику іншою мовою, тим паче будь-що зроблене російською ми ще до вторгнення аж ніяк не вважали українським продуктом.

Якщо не помиляюсь, перш ніж поїхати у тур Європою, ви дали концерт у Львові й Києві, хоч багато українських артистів не наважувались на таке. Чому ви вирішили виступати в Україні попри небезпеку?

Це були не сольні концерти, а виступи на благодійних фестивалях та заходах. Мотивація проста – допомогти нашій армії та хоча б ненадовго відволікти своїх слухачів від жахливих новин. Ба більше, ці виступи проходили в укритті або ж зупинялися в разі повітряної тривоги.

Спосіб донести свою творчість, – про участь у Нацвідборі

Що підштовхнуло вас до участі у Національному відборі?

Насправді все дуже прозаїчно. Ми не будемо розкидуватися фразами про бажання інтегрувати українську культуру у світовий простір, – адже у більшості артистів спосіб такої інтеграції більше нагадує шароварщину – і т.д., а просто скажемо, що ми любимо писати музику й показувати її людям.

Tember Blanche – "Я вдома": дивіться відео онлайн 

Євробачення – чудовий спосіб донести свою творчість широкій аудиторії та показати їй, як ми переживаємо той досвід, який, безумовно, нині знайомий кожному українцю. Крім того, участь у цьому конкурсі — можливість для нас вийти зі своєї зони комфорту.

І останнє запитання, яке ми ставимо усім фіналістам. Як давно ви мріяли потрапити на українську вечірку в Британії?

Чесно? Ніколи не марила мріями про візит до Британії (на відміну від Влада), але з великим задоволенням відвідала б цю країну. Тим паче Ліверпуль, що є батьківщиною моїх улюблених Бітлів.