Світлана Тарабарова родом з Херсона, – там живуть і її батьки разом з сестрою. На час війни рідні співачки залишились у місті та не захотіли евакуюватись навіть попри тимчасову окупацію.

Зверніть увагу Тарабарова зізналася, як дядько з Росії відреагував на окупацію Херсона: "Вітаю, тепер заживете"

Про рідних у Херсоні

Зв'язок є. Українського телебачення немає вже близько місяця. Роздають гуманітарку, спочатку люди її не брали, протестували, але місто повністю заблоковане. В Херсон не надходять вже давно медикаменти. Аптеки майже не працюють,
– розповіла артистка про ситуацію в місті.

Світлана додала, що херсонці не опускають руки та шукають потрібні ліки через чати у соціальних мережах – так вдалось знайти потрібні таблетки для хворого батька.

"Батько в мене хворіє, тому моя родина не змогла виїхати. Сестра не хоче кидати батьків, а батько не може виїхати. Там вже ком'юніті – їх не зламаєш. Насправді це горе, окупація, – вони думали, що це все налякає їх, а воно їх об'єднало. Звісно, мені їх шкода. Сестра постійно чує вибухи. За містом стріляють, але й у місті трапляються дуже страшні речі. Орки викрадають людей прямо з квартир. Якщо ти працюєш на місцеву владу – тобі дуже страшно", – зауважила зірка.

Однак Світлана Тарабарова впевнена – Херсон вистоїть: "Я вже почала жартувати, у мене запитують, чому батьки не виїхали, чому ти не допомогла. Кажу: "А хто на мітинги ходитиме?“.

Чому Тарабарова не виїхала за кордон

Чимало українських зіркових матусь виїхали з України, щоб вберегти дітей. Але Світлана Тарабарова вирішила виїхати з Київщини на захід й оселитися в Івано-Франківську.

"Я б не змогла там бути (за кордоном). Для мене, як для багатьох українців, війна не розпочалася 24, а 8 років тому. Ми з чоловіком об'їздили майже всі військові частини. Ми відчували цю боротьбу довгі роки. З одного боку, дуже круто, що зараз всі максимально об'єдналися. З іншого дуже шкода, що ми не об'єдналися раніше. Тож я не змогла виїхати", – сказала артистка.

По-перше, тут я можу підтримати бойовий дух. Наприклад, 5-6 концертів для військових ми маємо. По-друге, я поруч з чоловіком. По-третє, настільки я знаю від тих друзів, хто виїхав, що там ти ще гостріше відчуваєш війну. Тут ти можеш піти до волонтерів, посміятися, пожартувати. Ти потрібен, ти вдома, і це почуття неймовірне,
– додала вона.