Сучасні технології в традиційному колориті, – Педан розповів, чому варто відвідати Узбекистан

Для повноти історії Олександр Педан вирішив розповісти про неймовірну мандрівку з перших уст, тому далі – слова телеведучого, повідомляє його пресслужба.

Читайте також Монатік з дружиною відпочиває в Чорногорії: мальовничі фото

Пішки через кордон

"Спочатку ми здійснювали сходження у Фанські гори. Поділилися з гідом своїми планами відвідати Узбекистан, а він нас просто шокував. Сказав, що автосполучення між країнами закрите, і кордон перетнути можна лише пішки! Та ми все одно вирішили спробувати. Тим паче – коли ще випаде нагода так переходити кордон?

Нас висадили з машини біля воріт, які здіймалися у висоту десь на 4 метри. Якщо чесно, це більше нагадувало в'язницю. Одразу забирають паспорти й неймовірно довго перевіряють усі дані. Трапилася кумедна історія, коли таджицький митник подумав, що Олександр – це не ім'я, а прізвище. Довго намагався йому пояснити, що це саме ім'я, яке їхньою мовою буде Іскандер. Після того він жартував, чи я, випадково, не Іскандер Македонський.

Олександр Педан в Узбекистані / Фото з особистого архіву ведучого

Коли всі документи перевірені, тоді вже запускають на нейтральну територію між Таджикистаном та Узбекистаном. З друзями крокували вчотирьох 200 метрів по спеці – тільки ми й нікого довкола. Це було дуже дивне відчуття.

На кордоні з Узбекистаном перевіряють речі, а потім прямо на місці за 100 тисяч місцевих сум (приблизно 10 доларів) беруть мазки з язика й перевіряють на наявність коронавірусу. На результат почекати треба приблизно 20 хвилин. Нам сказали, що все гаразд, дали довідку та впустили на територію країни. Там уже чекала машина – місцеві гіди допомогли домовитися про це заздалегідь. Так приблизно за годину ми перейшли кордон.

Олександр Педан в Узбекистані / Фото з особистого архіву ведучого

До слова Слава Камінська відпочиває в Португалії: фото яскравого образу зірки

Міста з казок: Самарканд і Бухара

Ми вирішили відвідати Самарканд і Бухару, адже ці назви звучать просто казково. Та й загалом приїхати в Узбекистан, як на мене, варто. Країна повністю готова до туризму. Там дешево, безпечно, якісний сервіс, дуже смачна їжа, а найголовніше – дуже багато історичних об'єктів, які цікаво побачити, адже вони не лише гарні, а й колоритні для українців.

Пам'ятка Узбекистану / Фото з особистого архіву ведучого

Почати можна з Гур-Емір – Мавзолею Тімура (їхнього правителя та полководця XIV століття) в Самарканді. До речі, ми лише на другий день зрозуміли, що знаємо його зовсім під іншим ім’ям – Тамерлан. Відомого полководця, який завоював пів світу, в Узбекистані вшанували незліченною кількістю пам’ятників. Тож ми всюди на нього натрапляли. Як на мене, це надихає туристів трохи погуглити й більше дізнатися про історію країни.

Також варто відвідати місцеві мечеті й прогулятися до університетів – помилуватися ними хоча б ззовні. Усі вони в мозаїці, прикрашені кахлями, розмальовані. Здається, що тут історію поставили на паузу десь у XIV столітті, і дали тобі можливість її побачити.

Олександр Педан в Узбекистані / Фото з особистого архіву ведучого

Ця традиційна краса якось поєднується із суперсучасними технологіями. Я був здивований, що між Ташкентом, Самаркандом і Бухарою ходить надшвидкий потяг (його швидкість – 230 км/год). Тож ми зранку за 1,5 год змогли доїхати до Бухари (а це 300 кілометрів, між іншим!), погуляти весь день і так само повернутися. На жаль, було дуже спекотно, температура сягала до +38°. Це все одно того варте, адже місто дійсно дуже гарне. Та я дійшов висновку, що найкращий сезон для Узбекистану – жовтень. Тоді вже не так спекотно, але не менш красиво.

Особливості Узбекистану

За місяць я встиг відвідати й Таджикистан, і Узбекистан. Для багатьох людей це може звучати майже як одна й та сама країна, але вони абсолютно різні. Таджикистан більш традиційний. На вулицях ви побачите багатьох людей у національному вбранні. Там дотримуються багатьох старомодних канонів – наприклад, донька не може гуляти сама вулицею, вона має бути обов'язково або з мамою, або з бабусею, тому що потім її не видаси заміж. Досі існують традиції, за якими хлопця з дівчиною одружують, хоч вони до того навіть ніколи не бачилися.

Узбекистан / Фото з особистого архіву ведучого

А от Узбекистан більш європеїзований. Коли ми купили тюбетейки й вирішили прогулятися в них містом, виявилося, що єдині люди на весь Самарканд у цьому національному головному уборі – це ми. Вони ходять у сучасному одязі: джинсах, сукнях, іноді навіть у коротких спідницях (але таке не дуже часто побачиш, адже в країні все ж іслам).

Проте дотримуються й багатьох традицій. Наприклад, гід нам розповів, що 30 днів після одруження наречена має ходити щодня в новій красивій сукні та з макіяжем.

Поєднання сучасності з традиційним колоритом і робить цю країну такою цікавою для туристів".

Олександр Педан в Узбекистані / Фото з особистого архіву ведучого