- Що скажете про фестиваль? Які відчуття, враження?
- Організаційно трішки краще, аніж минулого року: я помітила, що транспорту і зручностей для публіки стало більше, принаймні, зі сцени мені так здалося. Цей фестиваль – чудовий приклад того, що на ентузіазмі власними силами можна зробити велику подію. Не прискіпуватимусь до дрібних недоліків, так як знаю, скільки потрібно сил та нервів, аби організувати у Західній Україні фестиваль такого масштабу. Гадаю, що це чудова традиція, більше того, мені дуже подобається західноукраїнська публіка, а головне – тут все разом, не треба їхати окремо в кожне місто.
- Де вам більше до вподоби виступати: в клубах чи на великих фестивалях?
- Я люблю виступати у великих повних залах, де близько тисячі людей, хороший звук (до речі, сьогодні був дуже хороший звук), є можливість організувати відео, декорації. Тому, звісно, ми любимо сольні концерти більше, але фестивалі дають такий драйв, якого немає в нашому доволі закритому музичному світі. Тут ми можемо познайомитися з різними людьми, і публіка близька.
- Ви виступаєте на одній сцені із гуртом "Ляпис Трубецкой". Як ви ставитеся загалом до їхньої творчості, зокрема, до того, що вони роблять зараз?
- От якраз зараз я їх і полюбила. Після останніх альбомів я відкрила для себе Міхалка, як поета, він також мене захоплює своєю іронією та сарказмом. Мені подобається те, як він почав виглядати й трансформувався у такого мегамачо. Шкода, що я не можу йому цього особисто сказати. Залюбки тепер відвідую їхні концерти. Років 10 тому я не могла й уявити, що піду послухати "Голуби, голуби" чи щось на кшталт цього. Мені здається, що вони у блискучій концертній формі.
Незважаючи на те, що я із російськомовної родини, пишу російською, зрештою, я росіянка, яка приїхала із Росії, я вважаю, що єдиною державною повинна бути українська мова.
- Ви співаєте українською мовою. У нашій державі прийняли "мовний" закон. Як ви гадаєте, чи вплине він на українську музику?
- Ми ще наразі не відчули, що відбувається у мас-медіа. Можливо, згодом радіостанції, як на початку 2000-х років, посилатимуться на те, що їм не подобаються якісь речі українською мовою. Хоча, сумніваюся, що, знаючи нас і нашу публіку, вони прикриватимуться цим законом. Ми граємо мейнстрімову музику, і, мені здається, що зараз взагалі мало радіостанцій орієнтуються на таку музику, більшість орієнтуються на денс-формат у поп-музиці, яка буває різною. І, незважаючи на те, що я із російськомовної родини, пишу російською, зрештою, я росіянка, яка приїхала із Росії, я
вважаю, що єдиною державною повинна бути українська мова. Більше того, мені не зрозуміло, де закінчується захист регіональних мов і починається напад на державну. Усім би нам чіткіше розуміти ці кордони, я маю розуміти, які права сьогодні має українська мова.
- Біля Українського дому у Києві на захист української мови зібралося багато письменників, музикантів, акторів. Чи були ви там і чи підтримуєте таку ноту протесту?
- Я розуміла, що цей протест недовготривалий і не дуже ефективний. Я обмежувалася тим, що працювала із мас-медіа й роздавала інтерв’ю, висловлюючи точку зору від імені російськомовної спільноти, що є такою: не треба нам кидати цю кістку, ми все одно не будемо голосувати за Партію регіонів, бо вони бандити, а не тому що вони дозволили чи не дозволили російську мову, адже ми й раніше спілкувалися російською і чудово себе почували. Я відстоюватиму позицію, що українська мова повинна бути єдиною державною. І хоч я залишаю за собою право писати російською, "Крихітка" найближчим часом випускатиме україномовні проекти.
Розмовляла Іра Вовк,
Телеканал новин "24"