Сьогодні молоді українські музиканти мріють швидше виїхати кудись у Європу, Азію чи Америку, куди завгодно, де за свою музичну інтелектуальну власність можна заробити реальні гроші.
Бо Україна має чи не найбільший піратський ринок у світі, де прибутки від пісень і музики отримують інтелектуальні пірати, організації колективного управління, ресторани, радіо, хто завгодно, тільки не автори музики.
Не дай нам боже вдарити по чиїйсь кишені – летить вся корупційна система. Ніхто не хоче чіпати якісь питання, пов’язані з авторськими правами, бо це повалить всю їхню корупційну архітектуру. Я майже вірю, що можна змінити всю ситуацію, коли ці кошти збирали, і вони не доходили в повному об’ємі до авторів. Я майже не вірю, що ми зможемо взяти і забрати ці гроші, і чесно між авторами розподілити. Але я вірю в те, що ситуація такою ганебною не буде. Ми не байдужі. І ми повинні зробити цю ситуацію публічною настільки, щоб не ходили кулуарні розмови ані в Адміністрації Президента, ні в інших структурах, що будь-який закон на цю тему ми будемо "валити". Я вважаю такі розмови цинічним ставленням до української музики.
Українська музика дуже крута, вона має величезний потенціал, вона супер оригінальна. І я знаю, що наші музиканти мають достатньо амбіцій створювати серйозний матеріал. Може, нам не вистачає якоїсь бази, активності, як ми б хотіли. Але цей механізм закрутиться, тільки коли ринок буде ставати легальним, і закони будуть відповідати європейським нормам.
У 2006 році ми наскільки ретельно вивчили, хто на цьому збудував собі "кормушку", що якщо я відчую, що людина з цієї "кормушки" – я не постидаюся встати і сказати про це.
Більше у статті: Українські музиканти оголосили війну інтелектуальному піратству