В інтерв'ю Карпа розповіла, як розпочати писати книгу, що думає про використання нецензурної лексики в українській мові та чи варто впроваджувати у школах сексосвіту.
Варто прочитати Кожна старушенція вважає себе королевою: що я зрозуміла в Парижі про жіночу красу
Про письменництво
Стати письменницею та співачкою було вашою ціллю?
Це було моєю мрією. Все, що я мрію, рано чи пізно може стати ціллю. Дуже гарно, коли ці речі перетинаються – коли ти розумієш, що ти хочеш і розумієш, що ти можеш. Тільки тоді вдається щось досягнути. Бо якщо я зараз захочу стати балериною – в мене навряд чи щось вийде.
Чи подобаються вам зараз книги, які ви писали на початку кар'єри?
Я не перечитую книги, які писала на початку кар'єри. Мені трохи страшно. Найголовніше, щоб мені подобались останні книги, які я пишу.
Що складніше – розпочати книгу чи вдало її закінчити?
Я завжди раджу своїм студентам спочатку закінчити книгу, вирішити, чим вона закінчується, і тоді дуже спокійно починати писати. Тому що буває таке, що ти починаєш її писати, все класно, до половини дійшов – і "забуксував".
Інтерв'ю з Іреною Карпою: дивіться відео
Коли ти розумієш, в яку точку треба прийти, завжди легше. Але інколи буває так, що текст "веде" себе сам. Тому легше, звичайно, просто почати писати, бо це може бути будь-що: пташки співають, травичка росте. А от закінчити, класно зробити розв'язку – це вже мистецтво.
Як ви розв'язуєте "проблему першої сторінки"?
Я, мабуть, починаю писати з середини або з кінця. Це один зі способів "розблокуватися". Першої сторінки може бути 150 версій. Важливо, що якщо тобі вже "намулює" перша сторінка, яку ти вже написав, щоразу відкриваєш файл й бачиш одну і ту ж фразу про умовні травичку і сонечко, я кажу: "Пишіть пролог". Ви потім зможете цей пролог викинути. Завжди перша сторінка – важлива. Навіть якщо ви написали про травичку і сонечко, це має бути така фраза, яка змусить читача купити вашу книгу.
Чи не пізно починати писати, якщо тобі більше, ніж 40 років?
Ні, ніколи не пізно. Мій основний слоган. Остання книга, яка сильно мене вразила "Вибір" Едіт Егер. Вона її написала в 90 років – першу книжку. Другу написала в 92 роки.
Бачте, який класний приклад. Книжка стала бестселером New York Times, побила всі рекорди, вона неймовірно сильна. Ніколи не пізно. На відміну від балерин, коли тобі це потрібно починати робити дуже рано, бажано, щоб бути професіоналом.
То в письменництві – чим старша людина, тим більше у неї прожитого досвіду, тим більше у неї є шансів написати щось глибоке.
Немає таких штук – ніколи не рано. Тому що коли ти пишеш юним, то в тебе дуже свіжа інтонація, дуже щиро. І ніколи не пізно, тому що ти вже був і юним, і середнім, і вже зрілим та старим. Ти можеш розуміти, як ці люди прожили своє життя і зможеш персонажів будь-якого віку сконструювати.
Про нецезурну лексику
Український матюк має право на існування?
Звичайно. Матюки – це дуже важлива частина будь-якої мови. Насправді мова – без матюка, як "село без церкви". Лайка завжди була присутня. Це частина фольклору і загалом мови. Я лінгвіст, тому розумію, що є різні рівні вживання мови: є жаргон, є вишукана мова, розмовна мова.
Карпа: "Писати ніколи не пізно і ніколи не рано" / Фото Марії Масюк
Якщо ми "відсікатимемо" будь-яку з цих частин, мова вже буде не повною. Вона собі живе, це живий організм. Я завжди – за те, що, як мінімум, в діалогах зображати ту мову, якою люди говорять насправді.
Про культуру
Чи була у вас зіркова хвороба?
Як вона проявляється? В мене інша проблема. Я занадто по-панібратськи зі всіма поводжусь і люди деколи "вилазять на голову". Я б хотіла навчитись говорити так: "Сонечко, поклади квіти там". Інколи краще дотримуватись дистанції.
Цікаво Українська письменниця знялася у піджаку на голе тіло: спокусливе фото 18+
В мене інша проблема. Коли приходить людина і говорить: "Я люблю ваші книжки. Я вас читаю, на курсі". Для мене дуже дорога ця людина.
Це означає, що ми з нею мислимо якось подібно, якщо їй ці книжки відгукнулися. За що мені до таких людей зверхньо ставитися? В нас багато спільного.
До тих, хто мені не подобається, вони і не проявлятимуть нічого до мене, бо не знають мене. Немає на кому "вправляти" зіркову хворобу.
Ірена – співачка, Ірена – письменниця, Ірена – мати, Ірена – дружина. Це різні люди?
Напевно, трохи різні, так. В мене не зовсім багато є терпіння, коли я мама. Книжку з педагогіки я б не взялась писати. Це для мене поле, в якому недостатньо знань. Наприклад, якщо я можу навчити людей писати книжки, можу пояснити, як це робити, то я не зможу ніколи пояснити, як написати пісню. Тому що це щось таке, що приходить і ти його просто не контролюєш. Думаю, що так творять поети. Не знаю, я не пишу поезію, пишу тексти пісень.
Культура не може бути поза політикою, – Карпа / Фото 24 каналу
Це одна і та ж людина, але дуже різні підходи. Тобто людина, яка пише книжку, і людина, яка варить борщ, це нібито одна і та ж людина, але вона думає зовсім про інше. Людина, яка варить борщ, може увімкнути собі тупий серіал чи якесь comedy-шоу. Це точно буде не та людина, коли я пишу книжку. В мене якісь інші референси. Я не згадаю цей тупий серіал, який я дивилась, поки щось собі мішала на кухні.
Чи може бути культура поза політикою?
Культура не може бути поза політикою. Тому що всі процеси соціуму корелюються з політичними процесами – з якимись рішеннями, з певним поступом. У XIX столітті ми не могли писати так само, як пишемо у XXI столітті. Наприклад, наприкінці XIX – на початку XX століть тільки починались певні феміністичні кроки. Так чи інакше це пов'язано з політикою, коли в жінок або є право голосувати, або немає. Або є в Польщі заборона абортів, або немає.
Якщо ти жінка і ти авторка, або якщо ти чоловік і ти автор в хорошому сенсі фемініст, наприклад, ти не можеш оминати такі суспільні процеси, але вони відповідно пов'язані з політичним рішенням, з певними законопроєктами, з реверансами в бік релігії. Тому, на мою думку, воно все поєднане. І культура, якщо брати кожну людину окремо, яка її творить, ми пишемо про те, що нам відгукується. Може, комусь відгукується писати про гербарій і життя жаб. Але навіть там я напевно втулила б якісь політичні процеси. Але б вони відбувались в мене у світі жаб.
Про сексосвіту
На вашу думку, чи варто впроваджувати сексосвіту у школах?
Дуже потрібне адекватне пояснення про все: від контрацепції до оргазму, до хвороб, які передаються статевим шляхом, до того, як говорити "ні", як взагалі хлопчик повинен отримати згоду дівчинки. Про ЛГБТ обов'язково потрібно пояснювати дітям. Вони живуть у XXI столітті, і це точно не повинна бути якась "печерна освіта". Тому що буде біда.
Варто прочитати Статеве виховання в українських школах: чому навчають дітей у різних класах
Як ви дізнались про секс і чи було достатньо знань про це від дорослих?
Та ні, зі мною батьки не говорили про секс. Це було покоління "діти, заплющте очі". Зрозуміло, що діти все дивились через пальці. В мене були перші знання, певні збочення від подружок, які були старшими на 2 – 3 роки і нічого самі не знали. Так само, пам'ятаю, дивилась медичну радянську енциклопедію вдома у своєї подруги. Все було доволі страшно намальовано.
Про життя Карпи
Ваша порада: як ставитись до життя як Ірена Карпа?
Бути максимально вільним. Робити те, що ти хочеш, а не те, що від тебе всі очікують. Тому що це якраз і є джерело наших фрустрацій: хтось нас не полюбив, хтось не так відповів, а я так старалась. Віднайти баланс і буде всім щастя.
Що вам найбільше подобається у вашому житті?
Собака (сміється). Подобається собака, він красивий. Те, що мій чоловік мене любить, навіть якщо я не суперхуда і не "королева краси". Коли я щось на себе "жену", він говорить: "Та ні, ти така гарна. Подивись, все добре". Він мене заспокоює. Звісно, я не завжди йому вірю, як і будь-яка жінка не завжди в це віритиме.
Карпа розповіла про кар'єру, письменництво і мрії / Фото з інстаграму культурної діячки
Мені подобається класна природа. Мені подобається мистецтво жити, коли я отримую задоволення. Багато я отримую його саме від подорожей, спілкування з тваринами і їжу. І зрозуміло, що сім'я (подобається – 24 канал). Мені дуже подобається, коли все окей в моїх дітей, їх не залишили на другий рік.
А що найбільше дратує?
Мене дуже дратує, коли люди правилами виправдовують тупість і брак людяності. Коли все можна зробити логічно, дуже просто, але люди придумали собі якісь конструкції і бездумно ними рухаються. Думаю, це такі фактори роздратування. Я не люблю, коли розумними словами прикривають пустоту і відсутність будь-якої раціональності.