Співачка Руслана розповіла, що для Кузьми Ольга Михайлівна була найкращим другом. А легендарна пісня з'явилася, бо він обожнював слово "мама".
Зверніть увагу Померла мама Кузьми Скрябіна
У книзі "Моя дорога птаха. Мамина книга" Ольга Михайлівна пригадувала, що малий Андрій (справжнє ім'я Кузьми Скрябіна – 24 Канал) дуже мало спав, й аби його заколисати, доводилося і вдень, і вночі співати. Так мама познайомила маленького сина з усіма піснями, які тільки знала.
Кузьма Скрябін з мамою / Фото з родинного архіву
Яким було життя Ольги Кузьменко
Вона народилася через два роки після завершення Другої світової війни – у 1947 році. Рідне село – Сіде (Самбірський район Львівської області). Як і її син, Ольга Михайлівна була закохана у музику. Спершу закінчила музичну школу, згодом – Дрогобицький інститут музичного мистецтва.
У студентські роки знайшла своє покликання у збиранні фольклору. Взяла магнітофон та їздила з ним по селах, збираючи неоціненні народні пісні, легенди, прислів'я.
Згодом Ольга Михайлівна створила дитячий колектив. Її юні учні виконували переважно народні пісні. Зокрема, обрядові. Також жінка викладала гру на фортепіано. Згодом відкрила свою майстерню з виготовлення керамічних янголів. Мешкала у містечку Брюховичі на Львівщині.
Після загибелі сина Ольга Михайлівна написала 3 книги: "Моя дорога птаха", "Група "Скрябін" та друзі по сцені", "Колискова для Андрійка". Вони вийшли друком у "Видавництві Старого Лева".
Інтерв'ю 24 Каналу з батьками Кузьми: дивіться відео
Як Ольга Михайлівна пережила загибель сина
В інтерв'ю 24 Каналу Ольга Михайлівна розповідала, як переживала загибель сина.
Гробівець врятував мене, бо якби його опустили в могилу, я б непевне не витерпіла. А так відкрили, коробочку з прахом поставили і все,
– зізнавалася мама Кузьми.
Щороку на день народження сина мама приходила до нього на могилу. Окрім того, родина збиралася у роковини загибелі Кузьми.
Найвідоміші цитати Ольги Кузьменко: про сина, війну, майбутнє
"Андрій завжди казав, що це не АТО, це війна. Він ще тоді писав, що це "Сука-війна", що стукає у кожні двері церковним дзвоном, і "чого ти прийшла, хто тебе кликав, така проститутка, сука-війна".
Він на все дивився як медик і розповідав про хлопців, що там неймовірно страшно, але їм забороняють стріляти у відповідь. Ви собі таке уявляєте? Зараз хлопці вже не матимуть такої психологічної травми, як тоді. Що означає – не стріляй у відповідь? Це ж неможливо".
"Мій Андрій завжди казав: "Патріотичні пісні потрібно співати і писати не тоді, коли вже потрібно, а їх треба писати весь час". Виховувати любов до Батьківщини. Виховання не буде у той момент, коли вже притискає війна. Там треба вижити, бути готовим. Але тут важливо не писати пісні "ні про шо", бо тоді й відповідно виростає покоління "ні про шо". Краще так: "Не встидайся, то твоя земля, не встидайся, то Україна", як в Андрія було".
"Миру нам. Як буде мир, то буде все. Щоб нам допомагали ті люди, які допомагають. Мені дуже шкода жінок, матерів, чиї сини і чоловіки пішли на війну. Я коли відкриваю фейсбук – стаю хворою. Тому я це і поширюю на сторінку, щоб бачило багато людей. Я тільки молюсь, щоб нарешті все закінчилось. Тому що це така страшна біда".