Одній з дітьми дуже непросто, – дружина Анатоліча про те, чому він чкурнув у Францію разом з нею

Дружина Анатолія Анатоліча переконана, що ті, хто закидають її чоловіку зраду з фейкових сторінок, спеціально розпалюють ненависть. На її думку, люди, які виїжджали з України за кордон, мали б її зрозуміти. 

До теми Я не втік, – Анатолій Анатоліч, який з дружиною і дітьми виїхав у Францію, відповів на хейт

Чому Анатолій Анатоліч рвонув у Францію з дружиною і дітьми

Юлія Бойко пише, що не змогла б сама евакуювати з України трьох бабусь і трьох дітей, найменшому з яких усього 8 місяців. Вона нібито не подужала б тисячу кілометрів за кермом, не вистояла б на кордоні й не знала, що робити, якщо почує вибухи. 

"Дорога через мости з ящиками тротилу. Блокпости. Перевірки. Огляди речей. А якщо щось із колесом на дорозі? А якщо не встигну до комендантської години? А якщо почне бомбить? А на кордоні хххх годин стояти? А їхати 1 000 кілометрів за кермом не зупиняючись? А в цей час 8-місячне маля то спати, то їсти, то переодягнути, то заспокоїти. По 20 годин малюк в одній позі", – поскаржилася Юлія. 

Ніби ми спеціально народжували трьох під війну, щоб виїхати. Ми були майже останні, хто виїхав і виїхав через дітей,
– емоційно наголосила дружина Анатоліча. 

Дружина Анатолія Анатоліча заступилася за нього: фото 

Зазначимо, Анатолій Анатоліч як багатодітний батько трьох дітей до 18 років зміг законно покинути країну навіть під час воєнного стану. 

Нагадаємо, про те, що поїхав за кордон, Анатоліч Анатоліч розповів 25 березня. Він зняв відео з 8-місячним Нілом на руках і поділився, що французька школа його доньок "пообіцяла їм максимальну підтримку й допомогу". До того сім'я жила у друзів у Карлику, у будинку їх було 19 людей.

Повний текст публікації дружини Анатолія Анатоліча: 

Як ти? Вже краще. Набагато. Діти у безпеці. Пішли до школи. Правда Аліса все ще боїться ходити сама вночі до туалету.

Як ти? Пам'ятаю щохвилини першу добу 24 лютого. Як прокинулися від гуркоту. Як заспокоювала дітей. Як впала ракета в асфальт на трасі біля будинку, і вікна дивом не вибило. Погріб. І сльози. Потім три тижні у Кагарлику, як один день. 19 людей в одному будинку. День бабака щодня.

Як ти? Ось уже кілька днів тішуся дітям. Вони ходять до школи. Їхнє життя нормалізувалася. Вони більше не дихають "мама, що так гаром смердить". Нових фото, як і раніше, в телефоні немає.

Як ти? Давно не міняла одягу. Ходжу в худі. У мене їх троє. Волосся давно не розпускала. Нігті відросли, але я не зрізаю. Рахую за ними дні війни.

Як ти? Засмучена коментами людей, які незадоволені тим, що ми поїхали всією сім'єю. Найцікавіше, що на сторінці чоловіка майже більша частина – фейкові сторінки з 10 підписниками. Спеціально розпалюють ненависть. А наші підтримують це зло. Коментують. Лайкають. Засмучена.

Одній з дітьми та трьома бабусями поїхати було просто нереально і дуже непросто. Хто їхав, розуміє дорогу через мости з ящиками тротилу. Блокпости. Перевірки. Огляди речей. А якщо щось із колесом на дорозі? А якщо не встигну до комендантської години? А якщо почне бомбить? А на кордоні хххх годин стояти? А їхати 1 000 кілометрів за кермом не зупиняючись? А в цей час 8-місячне маля то спати, то їсти, то переодягнути, то заспокоїти. По 20 годин малюк в одній позі ... Зате "лайки", чомусь виїхав Анатоліч, навіть не думаючи про те, що він робив і робить на своєму інформаційному полі. Ніби ми спеціально народжували трьох під війну, щоб виїхати. Ми були майже останні, хто виїхав і виїхав через дітей.