Ліні Костенко ще не було 30 років, як вийшли перші збірки її віршів. Проте у 1960-ті роки вона вона вже писала в "шухляду": за небажання вихваляти партію, яка зробила її батька "ворогом народу", та захист заарештованих українських митців її книги знімали з друку.
У 1970-ті вона потрапила до "чорних списків". Історичний роман у віршах "Маруся Чурай" пролежав 6 років, аж поки спілка письменників дозволила його друк. І Україна почула про Ліну Костенко.
2010 року вийшов її перший роман у прозі — "Записки українського самашедшего".
Із політикою у Ліни Костенко особливі стосунки. Колись вона відмовилася від звання "Герой України", яке їй хотів присвоїти Віктор Ющенко. Поетеса заявила: "Політичної біжутерії не ношу!" Відмовилася вона і від нагород із рук Віктора Януковича, і від пропозиції очолити список від БЮТ на виборах до Верховної Ради.
Самі ж політичні діячі радо цитують вірші Ліни Костенко: про свої улюблені рядки із творчості поетеси розповіли Оксана Сироїд, Олег Ляшко та письменниця-депутат Марія Матіос.
Поезію Ліни Костенко розібрали не лише на цитати, але й на пісні. У парламентському магазині книг залишився лише єдиний примірник її творів. Розбирають, бо він із диском пісень від Ольги Богомолець.
У розпал війни слова Костенко залунали у пісні білоруського панк-рок-гурту Brutto.
Читайте також: ТОП-10 цитат Ліни Костенко: актуально як ніколи