"Дивись, не бідні": Ксенія Мішина зізналась, як у Європі сприймають українців

Через місяць повномасштабного вторгнення українська акторка Ксенія Мішина поїхала з сином до Бельгії. Там вона мала знімання для проєкту.

Читайте також Мене влаштовували ці ціни, – Ігор Кондратюк про гонорари на талант-шоу

Ксенія Мішина про ставлення до українців 

Зірка розповіла, як в один з робочих днів вона підходила до свого автомобіля на стоянці. З нею почав спілкуватися іноземець, який був здивований, що така гарна машина – з України. "О, яка класна тачка! З України, дивися. А кажуть, вони там усі бідні. Дивись, не бідні", – сказав чоловік. 

Я така відкриваю машину, а він: "А, це ваша тачка?" Я кажу: "Так, і ми не бідні". А він: "А, ну зрозуміло, а нам тут усім розповідають, що ви всі такі бідні приїхали, а насправді ви не бідні й не нещасні",
– згадала Ксенія Мішина бесіду з незнайомцем.

Ксенія Мішина додала, що в європейців склалося хибне враження, що українці "бідні й нещасні". Також її обурило те, що їм потрібно постійно дякувати за будь-яку допомогу, бо хоч в Україні ти – першокласна акторка, за кордоном – ніхто.

Ксенія Мішина / Фото з інстаграму зірки

"Таке відчуття у всіх склалося, що ми ось такі приїхали. Звичайно, трагедія в країні, звісно. І ми всі дякуємо, що нам допомагають. Але все одно ми круті, ми крута країна, і у нас стільки крутих штук, що там, у Європі лише мріяти про це".

"Дякую, велике вам дякую, Боже, ви нас врятували! Велике вам дякую!" – там всім це треба. Мене просто іноді нудило від цього. Я – людина. Я ішла дох*ріща років до цього, щоби прийти, і про мене сказали: "В мене класна людина сьогодні". І тут все. Там ти ніхто. Звісно, ми всі вдячні за те, що це відбувається, але все одно я відчула таку історію, що ми такі нещасні приїхали,
– зауважила зірка.

Зазначимо, Ксенія Мішина повернулась з Бельгії ще на початку липня. Від приїзду додому в зірки були "круті" відчуття, однак вона зауважувала, що довелося звикати до тривог.

"Поки був проєкт, я багато працювала, паралельно роблячи справи й піклуючися про сина. Думати не було коли, а зараз є. І я зрозуміла, що мій Київ буде зовсім інший, адже там не вистачає багатьох близьких мені людей. У цей Новий рік ми ніби відчули й дивом зібралися в Києві такою великою родиною. Це було дуже душевно й весело. А зараз мені доводиться прийняти той факт, що я не знаю, коли я побачу й обійму маму й тата".