Pandemic Media Space

Українські творці електроакустичної музики та медіаарту Алла Загайкевич, Георгій Потопальський та Антон Стук замислили проєкт, який дозволить усім охочим "послухати світ". Починання об’єднало фахівців з України і Польщі: 14 композиторів і медіаартистів створять музичні композиції на основі даних про глобальні зміни нашої доби (метеорологічні, геолокаційні, медичні тощо). Автори не обмежують себе у виборі даних, вони можуть вільно обирати форму та зміст своїх творів, головне – передати мовою музики власне відчуття Землі. Робота з даними передбачає відповідний метод: твір має бути написаний із застосуванням алгоритмічної композиційної техніки, тобто за допомогою певних алгоритмів (математичних формул, графіків, таблиць тощо). Йдеться про переклад буденної інформації з різних галузей у специфічну музичну інформацію. Для цієї роботи запрошують виконавців, які все це зіграють, програмістів, інженерів, і навіть надають дрон, якщо він комусь знадобиться.

Зверніть увагу! Святослав Вакарчук презентував перший хіт нового проєкту: чуттєве відео на пісню "Знову"

Pandemic Media Space – спільний проєкт Асоціації електроакустичної музики України та Польського товариства електроакустичної музики за підтримки програми Європейського Союзу House of Europe.

Вибір партнера не випадковий. Польські музиканти на чолі з Мареком Холонєвським є піонерами медіаарту в Європі. Саме з поляками українці досі мали чи не найбільше спільних концертів, починаючи від 1998 року. Зокрема, до Києва приїздили Міхал Павелик, Лідія Зелінська, Даріуш Мазуровський та інші музиканти. Варто згадати й про стипендіальну програму польського уряду Gaude Polonia, через яку пройшло дуже багато українських митців. Зокрема, куратором проєктів електроакустичної музики Остапа Мануляка, Аліси Кобзар, Антона Стука та Юрія Булки, що є учасниками Pandemic Media Space, був уже згадуваний Марек Холонєвський.

Метою проєкту є не тільки створення музичних композицій, здійснення нових підходів композиції в сучасних умовах, але й розроблення алгоритмів інтерпретації глобальних даних, які зможуть використовувати інші композитори для написання алгоритмічної музики, адже тут важлива технологія. Усе це – і музичні твори, і алгоритми інтерпретації даних – буде завантажено на технологічну вебплатформу Pandemic Media Space і представлено нам у процесі реалізації проєкту до квітня 2021 року.

Ідея, власне, виникла під час карантину. Я спершу сумнівалася, чи буде це цікаво, але певності надав Марек Холонєвський: цікаво, відправляй заявку, сказав, – розповідає Алла Загайкевич. – Мені здалося, що дуже важливо представити сучасну Україну в межах міжнародного проєкту не через фольклор, не через якусь тему з української історії, а саме ось таким проєктом сучасної електроакустичної музики.

Алла Загайкевич – композиторка, кураторка міжнародних проєктів і, як називають її музичні критики, амбасадорка електроакустичної музики в Україні. У музиці вона цінує здатність відтворювати хаос та абсурдність буття. Алла впевнена, що це чесніше – нагадувати світові, яким він насправді є. Для вираження своїх ідей вона застосовує як звичні інструментальні та вокальні засоби, так і специфічні електроакустичні, включно з електронними шумами. Створює музику за допомогою сучасних комп’ютерних технологій, шляхом специфічного синтезу звуку. В Україні центром вивчення цього напряму є студія електроакустичної музики в Національній музичній академії імені Чайковського, яку Алла Загайкевич заснувала понад 20 років тому.

Музика і математика


Алла Загайкевич і Георгій Потопальський під час роботи над проєктом

Я вважаю, що алгоритмічність, у принципі, лежить в основі будь-якого композиторського мислення, і тут немає ніякого протиріччя, – продовжує Алла.

Ідея про математичну основу музики сягає давньогрецької доби. Щоправда, істинний сенс всієї цієї обчислювальної роботи, яка велася не одним поколінням композиторів, виконувалася вручну і забирала безліч часу, став зрозумілим лише тоді, коли з’явився комп’ютер.

"У нас уже є певний досвід у галузі алгоритмічної музики, – продовжує композиторка. – Наприклад, цю техніку вже давно практикує Олена Ільницька, яка робила фантастичні речі ще коли була студенткою. А ще Данило Перцов: у нього є композиція, пов’язана з астрономічними даними – радіоактивними випромінюваннями зірок, сонця. Мій досвід алгоритмічної композиції – це "Гравітації" для двох віолончелей і "Повітряна механіка", де я втілила мої абсолютно уявні ідеї про гравітаційні потоки в атмосфері. Але першим був Леонід Грабовський".

Леонід Грабовський – шістдесятник, колись був учасником неформальної групи "Київський авангард". Серед радянських композиторів, які здобули міжнародне визнання в період хрущовської відлиги, зажив репутації прибічника формального експерименту. Він – перший композитор з України, чия музика прозвучала на легендарному польському фестивалі нової музики "Варшавська осінь" ще у 1970 році. Тоді ж Грабовський вперше почав розробляти алгоритмічну техніку композиції ("Візерунки" для трьох інструментів 1969 року, Concerto misterioso для дев’яти інструментів 1977 року, "Елізі на згадку" для фортепіано 1988 року), а пізніше створив власний каталог комбінаторних синтаксичних музичних елементів для застосування в композиції. Його вважають своїм вчителем наступні покоління українських музикантів, що працюють у цій техніці.

Леонід Грабовський – "Пам'яті Катерини Білокур" Concerto misterioso

Під алгоритмічною композицією сьогодні ми розуміємо дуже різні види музики. До прикладу, Леонід Грабовський використовував алгоритми на етапі розроблення матеріалу: зокрема, у творі Concerto misterioso комбінував звуковисотність народних пісень із власною ритмікою з числа мікроритмічних структур. На слух математично прорахована музика нічим особливо не відрізняється від будь-якої іншої. Але композитори застосовують алгоритмічну техніку і на композиційному етапі. Тоді ми маємо справу вже з новим видом музичної творчості, комп’ютерно генерованою музикою, особливо – в електроакустичній композиції та медіаарті.

Пандемія

В умовах карантину ми всі опинилися в закритому просторі. Для музикантів це й позбавлення тактильного сценічного досвіду, емоцій, отриманих від безпосереднього контакту з мистецьким середовищем і аудиторією. Немає оплесків, немає спільних виступів перед слухачами, усе суспільне життя перейшло в Zoom, Meet та інші програми для онлайн-зустрічей. Досвід особистої присутності витісняє цифрова даність монітора й клавіатури. Очікуючи закінчення локдауну, ми з надією продивляємося звіти МОЗу, сподіваючись, що крива нових захворювань і смертності врешті поповзе вниз.

Ми зараз буквально вкинуті в статистичні дані, весь навколишній світ перетворюється на дані, пандемія актуалізується фактично через статистику, – зауважує композитор Данило Перцов. – Це вже зараз, майже через рік після початку пандемії, ми знаємо, що хворіють наші знайомі, і в нас є більш конкретна картина того, що відбувається. А раніше ми просто сиділи по хатах і стежили, як повзе цей графік, і саме тоді виникла ідея музики на основі даних. Тож ідея абсолютно слушна, продиктована ситуацією.

Данило Перцов – київський композитор покоління 1990-х. На початку 2000-х він був знаний як сквотер (жив на Малій Житомирській у центрі Києва в напівзруйнованому будинку колись знаменитого об’єднання художників "Паризька комуна"). Поєднує композиторську практику із виконавством, співпрацює з ансамблями старовинної музики, серед яких "Хорея козацька". Грає на багатьох музичних інструментах (пандорі, корнеті, флейті, тромбоні, джаламаї, шалмеї, лізарді, поморті, цинку). Учасник проєкту "Медіапростір пандемії".

Читайте і слухайте Гурт The Hardkiss презентував новий кліп: проникливе відео

Дані для інтерпретації

З якими ж даними працюють композитори, учасники проєкту "Медіапростір пандемії"?

На сьогоднішній день це графіки коливань температури, напрямків повітря, вологості та атмосферного тиску, шкала забруднень довкілля, показники військових конфліктів у світі, ріст фейкової інформації, теорії змови, метеорологічні дані офшорних країн, показники розповсюдження COVID-19. Хтось із композиторів не хоче навіть дивитися в бік даних захворюваності (як-от Олена Ільницька: "Це не може бути частиною мого твору"). Хтось бачить у постійно зростаючій кривій аналогії зі звуковим явищем "тонів Шепарда" (медіаартист Артур Ліс). Але всі композитори гостро відчувають зв’язок цифрових рядів і графіків із реальністю, що лежить "по цей бік екрану"…

У самій ідеї створити музику з даних є певний виклик і водночас пафос маніфесту, мовляв, ми можемо зробити музику з чого завгодно. Разом із тим цей незвичний експериментальний проєкт демонструє, наскільки різноманітним в умовах карантину може бути відчуття світу й наскільки різноманітними можуть бути форми і засоби втілення.

Автор: Олеся Найдюк