Щира розмова відбулася в рамках проєкту "Інтерв'ю24" спеціально до дня народження Кузьми. 17 серпня йому б виповнилося 55 років. Яким Андрій є у спогадах Руслани – читайте далі.
До теми З любов'ю в день народження: Руслана, Галич, Тополя та інші друзі з теплотою згадують Кузьму
Одразу стали друзями, – як Руслана познайомилася з Андрієм Кузьменком
Яким було знайомство з Андрієм Кузьменком?
Ми познайомилися на "Студії Лева" у Львові. Україна тільки-тільки здобула незалежність. На всю Україну тоді було тільки три великі професійні студії – "Комора" в Києві, ще одна студія в Кіровограді, і, власне, "Студія Лева" у Львові. Переважно вся тодішня рок-музика писалася на цій "Студії Лева".
На "Студії Лева" я познайомилася не тільки з Кузьмою, а й зустріла там свого чоловіка Сашу Ксенофонтова. Саша якраз і записував Кузьму. Я бачила повністю, як Кузьма працює, як вони (Кузьма, Ростик і Шура) з Сашою сиділи ночами і вивіряли саунд, біти, баланси. Електронної музики в Україні тоді ще не було, або ми просто її не мали змоги почути в загальнодоступних джерелах. Кузьма був першопроходцем. Це були перші гучні твори української електронної музики… Кузьма дуже любив Depeche Mode.
Руслана та Андрій Кузьменко / Фото з фейсбуку співачки
"Рання" музика Кузьми дуже відрізняється від того Кузьми, яким його вже запам'ятала масова аудиторія… Взагалі в Кузьми можна виділити кілька етапів змін музичного іміджу. Я познайомилася тоді з тим "першим" Кузьмою – романтичним, електронним, трошки депресивним і водночас дуже натхненим… Коли тоді Кузьма виходив на сцену, у нього навіть інша манера поведінки була. Він завжди був красивим і ефектним на сцені, але молодий "ранній" Кузьма зривав шалені оплески, на концертах багато дівчат просто верещали як на "Бітлах" чи "Ролінгах" у 60-ті.
Ми зустрілися на "Студії Лева". Познайомилися і одразу стали друзями.
Як музикант він "підкупив" мене своєю жагою до експериментів. Тоді він експериментував сміливо і було видно, що він не дбає ні за попсу, ні за комерцією. Те саме робила і я: я не дбала ні за попсу, ні за комерцію. Моя перша пісня "Ти", і пісня "Щось зимно" з альбому "Мова Риб" Кузьми писалися в один час в одному місці. Там же писалися "Птахи". До речі, Кузьма часто звертався до мене і я "писала" для нього бек-вокали, робила різні вокальні гармонії. Ми багато експериментували – він над своєю музикою, я над своєю. І це нас об'єднало. Ще раз повторюся: ми не переймалися тим, чим зараз всі часто переймаються. Всі думають про те, як це буде продаватися, як це набиратиме перегляди і "лайки". Ми ж тоді не думали ні про "лайки", ні про гроші, ні про корпоративи. Ми взагалі не намагалися "лапати кон'юнктуру". Ми повністю віддавалися творчості і своїм мріям. Ще раз скажу: Україна тоді тільки здобула незалежність і у Львові тоді була зовсім інша атмосфера. Навіть зараз Львів не має тієї атмосфери, яку він мав тоді.
"Скрябін" – "Шось зимно": дивіться відео онлайн
Яку пораду чи слова Скрябіна ви запам'ятали на все життя?
Він мене завжди смикав: "Чуєш, мала, що треба робити, щоби бути таким струнким, як ти?". Він завжди це любив говорити. І він завжди говорив: "Чуєш, мала, ходи, поржемо". Він завжди називав мене "мала". Я не знаю, чому. І оця класична фраза "Чуєш, мала, ходи, поржемо". "Поржати" з Кузьмою… Більше й не було з ким ржати. Реально від душі і так, щоби на все життя, посміятися можна було тільки з Кузьмою. І я це з ним робила. У мене в принципі Кузьма завжди асоціювався з найкращим станом і настроєм, який тільки людина може переживати – позитив. Тому я завжди болісно переживала всі його якісь проблеми. Бачити його засмученим – означало теж мати поганий настрій. Я його завжди сприймала як брата. Я намагалася бути з ним на одній хвилі. Кузьма завжди мав особливий, піднесений стан… І оце його "Чуєш, мала, йдемо, поржемо" – цієї фрази вже було достатньо, щоби "поржати"… просто так і без причини.
Вимастив мене повністю, – як Кузьма на сцені кинув Руслані в обличчя торт
Розкажіть історію, пов'язану з Кузьмою, яка для вас є найзнаковішою.
Та що тут навіть думати… "Зеленка" в Дніпрі. ("зеленкою" артисти називають завершальний концерт туру, який за правило супроводжується не образливими жартами артистів один над одним, але так, щоби це залишалося непомітним для глядача – 24 Канал). У нас був спільний тур з Кузьмою у 2012 році до Євро-2012. Кузьма в тому числі був ведучим цього туру.
Кузьма знав, що я дотримуюся строгої дієти, нічого не їм. Завжди мене підколював з цим. "Чуєш, у мене тут на животі трохи назбиралося, можна я тобі віддам" – завжди ржав з мене. Так от, у Дніпрі, вже вкінці, коли я виступила, Кузьма вийшов на сцену і виніс торт і каже: "Це тобі мала, за те, що ти не жереш". І при всіх той торт мені в лице… Вимастив мене повністю тим тортом. І все – я мусила облизуватися, бо йшла пряма трансляція. Це все було на очах у багатотисячної публіки. Я ніколи тепер не забуду, як мене Кузьма тортом нагодував. Це, напевно, перший і останній раз в житті, що я їла торт на сцені.
Руслана та Андрій Кузьменко / Фото з фейсбуку співачки
Він вмів літати, – яка пісня асоціється в Руслани з Кузьмою
Яка пісня асоціюється у вас з Кузьмою?
Звичайно, всі будуть говорити про більш розкручені пісні. Для мене ж Кузьма – це "Птахи". Для мене пісня "Птахи" – це пісня, яка взагалі про нього. Це пісня, яка мабуть найбільше про самого Кузьму. Він вмів літати. І він всіх нас завжди кликав літати. Просто не всі чули його справжні заклики.
Він багато написав такого, що ми змогли почути тільки після його смерті. Ми не завжди заглиблювалися в те, що він нам говорив. За його чарівною посмішкою, люди не завжди вникали в його надзвичайно глибокий погляд і глибокі слова, які він ніс.
Якщо всі переслухають пісню "Птахи", як і весь альбом, то зрозуміють те, що все життя намагався сказати нам Кузьма.
"Скрябін" – "Птахи": дивіться відео онлайн
Вона була зігріта його любов'ю, – про особливу любов Кузьми до мами
Андрій обожнював маму. Можливо, ви чули від нього якусь історію про Ольгу Михайлівну, чи якийсь момент, пов'язаний з нею, який запам'ятався найбільше?
Я розуміла, як він любив свою маму не через його спілкування з Ольгою Михайлівною, а й через те, як він з моєю мамою спілкувався. Так, як він мою "маман" обожнював, як вони удвох "ржали" – це треба було ще бачити… Одразу було помітно, що в Андрія особливе ставлення до батьків. Взагалі у нас на Заході Україні окремий культ сім'ї – стосунки між батьками і дітьми культивуються настільки, що можливо людям, які виховувалися у "совковій парадигмі" це й не завжди зрозуміло. Між батьками і дітьми істинно дружні стосунки. Найбільший друг для нас – це мама. Для мене мама – це мій найбільший друг. Я бачила, що для Андрія його мама теж найбільший друг.
Я бачила очі мами Андрія, коли ми прощалися з Андрієм… Тоді в її очах було видно, як сильно Андрій її любив. Це було видно у її погляді. Було видно, що вона була зігріта його любов'ю.
Ольга Михайлівна Кузьменко вдома / Фото Анастасії Зазуляк, 24 Канал
Андрій, в принципі, настільки любив мам, що він мою маму любив, як і свою. Він просто обожнював слово "мама". Тому в нього є "Мам" Для нього слово "мама" завжди було святим. І це такий респект! Дуже рідко таке зустрінеш у житті. Не те, щоби серед артистів, а взагалі. Серед моїх друзів і знайомих не так багато людей, які так обожнюють свою маму. Для мене мама – теж все. У мене мама на першому місці. Не просто як слово, а яклюдина, як друг. Вона для мене все. Я і мама – ми залишилися одним цілим. Я відчувала, що для Андрія так само.
Був момент в житті Андрія досить важкий, пов'язаний з політикою. І коли його мама це болісно переживала, у нього серце країлося. Андрій був людиною, яка повністю належала своїй мамі.
Андрій Кузьменко з мамою / Фото з сімейного архіву
З неба Кузьма мені їх просто надиктовує, – про зв'язок з Андрієм після його смерті
Якби у вас зараз була можливість поговорити з Андрієм, що б сказали йому?
У мене ця можливість не зникала. Можна зараз як завгодно ставитися до моїх слів, але я продовжую тримати духовний зв'язок з Андрієм. Я ні на секунду не втрачала з ним духовний зв'язок. Я взагалі впевнена, що Андрій дуже мені допомагає. Мій новий альбом, над яким я зараз працюю і який ось-ось побачить світ… як-то кажеться, "раптом ні сіло, ні впало" я почала сама писати тексти до своїх пісень, чого раніше ніколи не робила. Більше того, я пишу тексти такою мовою, яка мені взагалі не характерна – я такою мовою у побуті не розмовляю. Я відчуваю, що це тексти у стилі Лесі Українки, в стилі Івасюка, і в стилі Кузьми. Я розумію, що ніби з неба Кузьма мені їх просто надиктовує. Я ще раз говорю, що можна до цих слів відноситися як завгодно. Але я щиро ділюся своїми відчуттями у надії, що люди теж не втратили зв'язок з Андрієм.
Ті, хто його любили і люблять, ті, хто співали і співають його пісні! Не втрачайте зв'язок з Андрієм, бо він з нами цей зв'язок не втратив і не втрачає. Він з нами залишився. Не треба ставитися до тілесного і матеріального світу, як до єдино істинного. У нас є духовний світ і ми через духовне, трішки інше світло – не те, яке очі бачать, а те, яке серце відчуває – через це світло ми продовжуємо з Андрієм спілкуватися.
Коли ми написали пісню "Ти ще відкриєш очі", у мене було відчуття, що нам Андрій зверху просто надиктував і музику, і слова… Ми з Сашею в одну секунду між собою переглянулися і я сказала: "Саш, це Андрій з нами зараз робить".
Ми втрьох досить часто були в студії. І досить часто втрьох робили музику. Коли Андрія не стало, скажем так, тілесно, його дух не перестав бути з нами у студії. Тому я з Андрієм говорила, говорю і буду говорити. Я його відчуваю у своєму серці.
Це істинно вільна людина, – про патріотизм Кузьми та його любов до України
Чому смерть Андрія Кузьменка є однією з найбільших культурних втрат України?
Бо це частина нас. Андрій був частиною всіх нас. Ми такі і є, яким був Андрій. І навіть не був, а є. Він назавжди залишиться. Андрій – це і є істинна Україна: усміхнена, щаслива, креативна, обезбашена, драйвова, рок-н-рольна. Якщо подивитися на Кузьму – це і є наш з вами дух. Андрій дуже багатьох надихав саме на сміливе і творче життя.
Людина, яка вважає себе українцем, завжди сміливо творить і ніколи не озирається по сторонах. Це людина, яка живе так, як хоче. І це істинно вільна людина. Андрій і є істинно вільною людиною. Вільним по духу.
Тому, коли ми перестали його бачити, нам здалося, що на якусь частину ми втратили цю свободу, яку він нам показував зі сцени. Через музику і через сцену можна багато що сказати, більше, ніж словами. І він нам це говорив. Тому нам його натхнення було важливим. Коли його не стало, ми частково втратили це натхнення. Тепер ми лише по спогадах і враженням від спілкування з ним маємо це натхнення. Звичайно, якби він зараз був поруч з нами і просто посміхнувся, ми би знову відчували, що таке бути насправді вільною людиною.
У чому феномен Кузьми?
У його очах… Достатньо було подивитися в його очі і можна було зрозуміти, що таке душа. Андрій у мене асоціюється з одним словом – душа. Це така душа… І мені дуже шкода, що я не можу його обняти.
Єдине, щоби я хотіла, – це просто підійти і обійняти його. І просто отак постояти хвилину. Мені цього було б достатньо. Цього дійсно сильно не вистачає.
Тому моє серце зараз його обіймає сильно і сильно. Я впевнена, що всі слова, які я сказала, Андрій почув.
Портрет Кузьми вдома у його батьків / Фото Анастасії Зазуляк, 24 Канал
