Завжди називав мене "мала", – щира розмова з Русланою про знайомство з Кузьмою та їхню дружбу

Щира розмова відбулася в рамках проєкту "Інтерв'ю24" спеціально до дня народження Кузьми. 17 серпня йому б виповнилося 55 років. Яким Андрій є у спогадах Руслани – читайте далі.

До теми З любов'ю в день народження: Руслана, Галич, Тополя та інші друзі з теплотою згадують Кузьму

Одразу стали друзями, – як Руслана познайомилася з Андрієм Кузьменком

Яким було знайомство з Андрієм Кузьменком?

Ми познайомилися на "Студії Лева" у Львові. Україна тільки-тільки здобула незалежність. На всю Україну тоді було тільки три великі професійні студії – "Комора" в Києві, ще одна студія в Кіровограді, і, власне, "Студія Лева" у Львові. Переважно вся тодішня рок-музика писалася на цій "Студії Лева".

На "Студії Лева" я познайомилася не тільки з Кузьмою, а й зустріла там свого чоловіка Сашу Ксенофонтова. Саша якраз і записував Кузьму. Я бачила повністю, як Кузьма працює, як вони (Кузьма, Ростик і Шура) з Сашою сиділи ночами і вивіряли саунд, біти, баланси. Електронної музики в Україні тоді ще не було, або ми просто її не мали змоги почути в загальнодоступних джерелах. Кузьма був першопроходцем. Це були перші гучні твори української електронної музики… Кузьма дуже любив Depeche Mode.

"Рання" музика Кузьми дуже відрізняється від того Кузьми, яким його вже запам'ятала масова аудиторія… Взагалі в Кузьми можна виділити кілька етапів змін музичного іміджу. Я познайомилася тоді з тим "першим" Кузьмою – романтичним, електронним, трошки депресивним і водночас дуже натхненим… Коли тоді Кузьма виходив на сцену, у нього навіть інша манера поведінки була. Він завжди був красивим і ефектним на сцені, але молодий "ранній" Кузьма зривав шалені оплески, на концертах багато дівчат просто верещали як на "Бітлах" чи "Ролінгах" у 60-ті.

Ми зустрілися на "Студії Лева". Познайомилися і одразу стали друзями.

Як музикант він "підкупив" мене своєю жагою до експериментів. Тоді він експериментував сміливо і було видно, що він не дбає ні за попсу, ні за комерцією. Те саме робила і я: я не дбала ні за попсу, ні за комерцію. Моя перша пісня "Ти", і пісня "Щось зимно" з альбому "Мова Риб" Кузьми писалися в один час в одному місці. Там же писалися "Птахи". До речі, Кузьма часто звертався до мене і я "писала" для нього бек-вокали, робила різні вокальні гармонії. Ми багато експериментували – він над своєю музикою, я над своєю. І це нас об'єднало. Ще раз повторюся: ми не переймалися тим, чим зараз всі часто переймаються. Всі думають про те, як це буде продаватися, як це набиратиме перегляди і "лайки". Ми ж тоді не думали ні про "лайки", ні про гроші, ні про корпоративи. Ми взагалі не намагалися "лапати кон'юнктуру". Ми повністю віддавалися творчості і своїм мріям. Ще раз скажу: Україна тоді тільки здобула незалежність і у Львові тоді була зовсім інша атмосфера. Навіть зараз Львів не має тієї атмосфери, яку він мав тоді.

"Скрябін" – "Шось зимно": дивіться відео онлайн

Яку пораду чи слова Скрябіна ви запам'ятали на все життя?

Він мене завжди смикав: "Чуєш, мала, що треба робити, щоби бути таким струнким, як ти?". Він завжди це любив говорити. І він завжди говорив: "Чуєш, мала, ходи, поржемо". Він завжди називав мене "мала". Я не знаю, чому. І оця класична фраза "Чуєш, мала, ходи, поржемо". "Поржати" з Кузьмою… Більше й не було з ким ржати. Реально від душі і так, щоби на все життя, посміятися можна було тільки з Кузьмою. І я це з ним робила. У мене в принципі Кузьма завжди асоціювався з найкращим станом і настроєм, який тільки людина може переживати – позитив. Тому я завжди болісно переживала всі його якісь проблеми. Бачити його засмученим – означало теж мати поганий настрій. Я його завжди сприймала як брата. Я намагалася бути з ним на одній хвилі. Кузьма завжди мав особливий, піднесений стан… І оце його "Чуєш, мала, йдемо, поржемо" – цієї фрази вже було достатньо, щоби "поржати"… просто так і без причини.

Вимастив мене повністю, – як Кузьма на сцені кинув Руслані в обличчя торт

Розкажіть історію, пов'язану з Кузьмою, яка для вас є найзнаковішою.

Та що тут навіть думати… "Зеленка" в Дніпрі. ("зеленкою" артисти називають завершальний концерт туру, який за правило супроводжується не образливими жартами артистів один над одним, але так, щоби це залишалося непомітним для глядача – 24 Канал). У нас був спільний тур з Кузьмою у 2012 році до Євро-2012. Кузьма в тому числі був ведучим цього туру.

Кузьма знав, що я дотримуюся строгої дієти, нічого не їм. Завжди мене підколював з цим. "Чуєш, у мене тут на животі трохи назбиралося, можна я тобі віддам" – завжди ржав з мене. Так от, у Дніпрі, вже вкінці, коли я виступила, Кузьма вийшов на сцену і виніс торт і каже: "Це тобі мала, за те, що ти не жереш". І при всіх той торт мені в лице… Вимастив мене повністю тим тортом. І все – я мусила облизуватися, бо йшла пряма трансляція. Це все було на очах у багатотисячної публіки. Я ніколи тепер не забуду, як мене Кузьма тортом нагодував. Це, напевно, перший і останній раз в житті, що я їла торт на сцені.

Він вмів літати, – яка пісня асоціється в Руслани з Кузьмою

Яка пісня асоціюється у вас з Кузьмою?

Звичайно, всі будуть говорити про більш розкручені пісні. Для мене ж Кузьма – це "Птахи". Для мене пісня "Птахи" – це пісня, яка взагалі про нього. Це пісня, яка мабуть найбільше про самого Кузьму. Він вмів літати. І він всіх нас завжди кликав літати. Просто не всі чули його справжні заклики.

Він багато написав такого, що ми змогли почути тільки після його смерті. Ми не завжди заглиблювалися в те, що він нам говорив. За його чарівною посмішкою, люди не завжди вникали в його надзвичайно глибокий погляд і глибокі слова, які він ніс.

Якщо всі переслухають пісню "Птахи", як і весь альбом, то зрозуміють те, що все життя намагався сказати нам Кузьма.

"Скрябін" – "Птахи": дивіться відео онлайн

Вона була зігріта його любов'ю, – про особливу любов Кузьми до мами

Андрій обожнював маму. Можливо, ви чули від нього якусь історію про Ольгу Михайлівну, чи якийсь момент, пов'язаний з нею, який запам'ятався найбільше?

Я розуміла, як він любив свою маму не через його спілкування з Ольгою Михайлівною, а й через те, як він з моєю мамою спілкувався. Так, як він мою "маман" обожнював, як вони удвох "ржали" – це треба було ще бачити… Одразу було помітно, що в Андрія особливе ставлення до батьків. Взагалі у нас на Заході Україні окремий культ сім'ї – стосунки між батьками і дітьми культивуються настільки, що можливо людям, які виховувалися у "совковій парадигмі" це й не завжди зрозуміло. Між батьками і дітьми істинно дружні стосунки. Найбільший друг для нас – це мама. Для мене мама – це мій найбільший друг. Я бачила, що для Андрія його мама теж найбільший друг.

Я бачила очі мами Андрія, коли ми прощалися з Андрієм… Тоді в її очах було видно, як сильно Андрій її любив. Це було видно у її погляді. Було видно, що вона була зігріта його любов'ю.

Андрій, в принципі, настільки любив мам, що він мою маму любив, як і свою. Він просто обожнював слово "мама". Тому в нього є "Мам" Для нього слово "мама" завжди було святим. І це такий респект! Дуже рідко таке зустрінеш у житті. Не те, щоби серед артистів, а взагалі. Серед моїх друзів і знайомих не так багато людей, які так обожнюють свою маму. Для мене мама – теж все. У мене мама на першому місці. Не просто як слово, а яклюдина, як друг. Вона для мене все. Я і мама – ми залишилися одним цілим. Я відчувала, що для Андрія так само.

Був момент в житті Андрія досить важкий, пов'язаний з політикою. І коли його мама це болісно переживала, у нього серце країлося. Андрій був людиною, яка повністю належала своїй мамі.

З неба Кузьма мені їх просто надиктовує, – про зв'язок з Андрієм після його смерті

Якби у вас зараз була можливість поговорити з Андрієм, що б сказали йому?

У мене ця можливість не зникала. Можна зараз як завгодно ставитися до моїх слів, але я продовжую тримати духовний зв'язок з Андрієм. Я ні на секунду не втрачала з ним духовний зв'язок. Я взагалі впевнена, що Андрій дуже мені допомагає. Мій новий альбом, над яким я зараз працюю і який ось-ось побачить світ… як-то кажеться, "раптом ні сіло, ні впало" я почала сама писати тексти до своїх пісень, чого раніше ніколи не робила. Більше того, я пишу тексти такою мовою, яка мені взагалі не характерна – я такою мовою у побуті не розмовляю. Я відчуваю, що це тексти у стилі Лесі Українки, в стилі Івасюка, і в стилі Кузьми. Я розумію, що ніби з неба Кузьма мені їх просто надиктовує. Я ще раз говорю, що можна до цих слів відноситися як завгодно. Але я щиро ділюся своїми відчуттями у надії, що люди теж не втратили зв'язок з Андрієм.

Ті, хто його любили і люблять, ті, хто співали і співають його пісні! Не втрачайте зв'язок з Андрієм, бо він з нами цей зв'язок не втратив і не втрачає. Він з нами залишився. Не треба ставитися до тілесного і матеріального світу, як до єдино істинного. У нас є духовний світ і ми через духовне, трішки інше світло – не те, яке очі бачать, а те, яке серце відчуває – через це світло ми продовжуємо з Андрієм спілкуватися.

Коли ми написали пісню "Ти ще відкриєш очі", у мене було відчуття, що нам Андрій зверху просто надиктував і музику, і слова… Ми з Сашею в одну секунду між собою переглянулися і я сказала: "Саш, це Андрій з нами зараз робить".

Руслана та О.Ксенофонтов – "Ти ще відкриєш очі": дивіться відео онлайн

Ми втрьох досить часто були в студії. І досить часто втрьох робили музику. Коли Андрія не стало, скажем так, тілесно, його дух не перестав бути з нами у студії. Тому я з Андрієм говорила, говорю і буду говорити. Я його відчуваю у своєму серці.

Це істинно вільна людина, – про патріотизм Кузьми та його любов до України

Чому смерть Андрія Кузьменка є однією з найбільших культурних втрат України?

Бо це частина нас. Андрій був частиною всіх нас. Ми такі і є, яким був Андрій. І навіть не був, а є. Він назавжди залишиться. Андрій – це і є істинна Україна: усміхнена, щаслива, креативна, обезбашена, драйвова, рок-н-рольна. Якщо подивитися на Кузьму – це і є наш з вами дух. Андрій дуже багатьох надихав саме на сміливе і творче життя.

Людина, яка вважає себе українцем, завжди сміливо творить і ніколи не озирається по сторонах. Це людина, яка живе так, як хоче. І це істинно вільна людина. Андрій і є істинно вільною людиною. Вільним по духу.

Тому, коли ми перестали його бачити, нам здалося, що на якусь частину ми втратили цю свободу, яку він нам показував зі сцени. Через музику і через сцену можна багато що сказати, більше, ніж словами. І він нам це говорив. Тому нам його натхнення було важливим. Коли його не стало, ми частково втратили це натхнення. Тепер ми лише по спогадах і враженням від спілкування з ним маємо це натхнення. Звичайно, якби він зараз був поруч з нами і просто посміхнувся, ми би знову відчували, що таке бути насправді вільною людиною.

У чому феномен Кузьми?

У його очах… Достатньо було подивитися в його очі і можна було зрозуміти, що таке душа. Андрій у мене асоціюється з одним словом – душа. Це така душа… І мені дуже шкода, що я не можу його обняти.

Єдине, щоби я хотіла, – це просто підійти і обійняти його. І просто отак постояти хвилину. Мені цього було б достатньо. Цього дійсно сильно не вистачає.

Тому моє серце зараз його обіймає сильно і сильно. Я впевнена, що всі слова, які я сказала, Андрій почув.