Про цього виконавця вся Україна заговорила в далекому 2010 році. Саме тоді Олександр Божик потрапив у телевізійне шоу "Україна має талант", де дійшов до фіналу та здобув друге місце. Гастролі по всьому світу, визнання серед колег та любов фанатів підняла віртуоза-скрипаля до неймовірних висот. Кар'єрний успіх також увінчався шлюбом з дружиною-піаністкою Юлією, яка тепер є не лише його колегою, а й матір'ю доньки Вікторії, найкращим другом та критиком.
Читайте також Ексклюзивне інтерв'ю з Оксаною Мухою: про нове кохання, стосунки з сином та українську пісню
Міцний тандем музикантів неабияк зацікавив журналістів 24 каналу, тому ви вирішили поспілкуватись з Олександром та Юлією, аби ті розповіли секрет їхнього щасливого дуету – як у житті, так і в творчості. Вони запросили нас до себе додому та показали, як і чим живе їхня сім'я – затишну кухню з вітальнею, де Юлія частує рідних та близьких своїми стравами, а також "святая святих" – міністудію, де створюються їхні неймовірні композиції.
Про карантинні будні, які змінили їх та ще більше загартували до випробувань, сімейні секрети, гастролі у Європі та навіть в Росії, спільну роботу в дуеті та багато іншого музиканти розповіли у відвертому інтерв'ю. Запрошуємо до перегляду!
Інтерв'ю з Олександром та Юлією Божиками у відеоформаті
Бліц
- Піша прогулянка чи поїздка автомобілем?
Олександр: Піша прогулянка.
- Політ літаком чи поїздка автобусом?
Юлія: Політ на літаку.
- Бокс чи футбол?
О: Ооо, тільки футбол.
- Тренування вдома чи в спортзалі?
Юля: Однозначно в спортзалі.
- Відпочинок в Україні чи за кордоном?
О: За кордоном.
- Відпочинок на морі чи в горах?
Ю: На морі.
- Гастролі в Україні чи за кордоном?
О: За кордоном.
- Виступ на корпоративі чи в театрі?
Ю: В театрі.
- Виступ в дуеті з дружиною чи самостійно?
О: В дуеті з дружиною.
- Виступ з чоловіком чи з оркестром?
Ю: З чоловіком.
- Час з друзями чи сам з сім’єю?
О: З сім’єю.
Ю: З сім’єю.
Кухня Божиків / Фото Анастасії Зазуляк, 24 канал
Життя і творчість на карантині
Багато артистів на карантині записували нові музичні матеріали, організовували онлайн-концерти, а дехто навпаки – переживав депресію. Що відчували, коли оголосили локдаун? Яким карантин був для Вас?
Олександр: Дружина знає, що я – людина-квест. Минулого року, перед новорічною порою, я зробив собі квест, що ми з дружиною випустимо на ютуб-каналі 52 відео. Ми почали це робити і це виявилось дуже складно, бо потрібно було кожного тижня щось знімати, робити аранжування, і на це не було часу. А тут – зробили локдаун, карантин, і в нас з’явилось багато вільного часу. Впринципі, як для такої роботи, це нам пішло на користь, тому що ми дуже багато працювали над відеоконтентом. Але з іншої сторони шкода, що багато концертів перенелось і скасувалось. В нас було дуже багато планів, гастролів: в Польщі величезні тури позлітали. Ми сподіваємось, що це все ще повернеться і концерти будуть заповнені на 100%, а не на 50%, як зараз.
Ви самі хворіли на коронавірус чи хтось із ваших рідних?
Олександр: Ми двоє перехворіли. Я перший захворів, у Тернополі. Хворобу привіз додому. На жаль, згодом дружина захворіла і її батьки, але все пройшло у більш-менш у легкій формі. Зараз ми вакциновані, тому не переживаємо, що у разі захворювання важко перенесемо хворобу.
Ще до початку пандемії Ви часто гастролювали не лише в Україні, а й за кордоном. Зараз життя потроху повертається у звичний ритм. Чи можете проаналізувати, як пандемія вплинула на життя митців нашої країни? Як довго культурна сфера України буде оговтуватись від карантинних наслідків?
Олександр: Для артистів це стало свого роду певним викликом і багато артистів перейшли в онлайн. Для цього створювалось багато різних платформ, були онлайн-концерти, спілкування, якісь лайвстріми. Скажу відверто, спочатку це було цікаво – як для артиста, так і для слухача. Але це не може замінити справжнього спілкування артиста з публікою. Зараз вже дуже мало відбувається онлайн-концертів, воно "не качає".
Ми оговтуємось, і слава Богу, можна хоча б на 50% заповнювати зали, але артистам через це доводиться робити не один концерт за вечір, а два. Я надіюсь, що такої ситуації скоро не буде, і з кожним місяцем це буде простіше, і простіше, і прийде час, де артисти будуть збирати справжні аншлаги, так як було колись – в хороші часи. Коли люди не будуть боятись сидіти один біля одного, чи вибігати із залу, коли хтось кашляне.
На карантині часто говорили про погіршення стосунків у сім’ї, оскільки люди більше часу почали проводити разом. А яким було Ваше життя з Юлією? Сварки виникали? І як проводили час з дружиною та донькою?
Юлія: На початку карантину донька ще не ходила в садочок, їй було всього 2 роки. Ми фактично переїхали до своїх батьків – вони живуть в Сокільниках (село на Львівщині – 24 канал). Спочатку ми тиждень провели вдома у Львові, нікуди не виходили, і це дуже важко психічно сприймалось, навіть були депресивні стани. Але коли ми переїхали до батьків, то все змінилось. І оцей карантин був дуже сімейний, родинний, затишний.
Коли ми приїхали до батьків, ми були всі разом, і оцей страх розвіювався, ми відчували себе в безпеці. Там прожили пів року, і більшість наших каверів ми записували саме у Сокільниках. Ходили по полях, залазили в буряки, картоплю. Тобто ми бачили, як змінюється природа навколо нас у залежності від пори року. Це був досить цікавий досвід для нас.
Для нас не було шоком бачити один одного 24 години на добу.
Олександр та Юлія поділились карантинними спогадами / Фото Анастасії Зазуляк, 24 канал
Олександр: У нас нічого не змінилось, тому що ми працюємо самі на себе, "музичні фрілансери". Ще до карантину ми звільнились з офіційних робіт, тому завжди проводимо час разом вдома. А якщо розстаємось, то хіба коли я їду на гастролі кудись, але це може бути до 2-3 тижнів.
Юлія: Так, для нас це не було шоком. Навпаки, ми приїхали до батьків – все стало трішки легше, оскільки за Вікусею міг ще хтось придивитися. А завдяки оцьому відеочеленджу, який нас тримав, ми не могли задуматись, що є така складна ситуація, як жити далі. У нас оця стабільність зберігалась випуском відео. Так, не було концертів, можна було закритись і нічого не робити, але ми видавали відео щотижня, і це була наша робота. Воно додавало стабільності, спокою в житті. Ми самі собі його створили.
Вікторія дуже бажана донька і з фото та Ваших висловлювань видно, що Ви обожнюєте її. Як виховуєте донечку? Як разом відпочиваєте, коли є така можливість?
Олександр: Щодо традицій, то наша донька не дозволяє нам займатись вдома. Тобто вона бачить, як тато витягує скрипку чи мама включає синтезатор, каже: “Не можна”, тому що хоче, аби з нею грались. Але, слава Богу, вона має хороший слух, і вже починає багато співати. Вона це любить. І оскільки в нас є дует "Божик Дуо", то в нас є мрія, щоб зробити колись "Божик тріо" і донечка була би з нами. Ми стараємось бути хорошими батьками. Вона дуже любить, коли їй читають книги, і в нас вже є її невелика власна бібліотека, яка, звісно, буде збільшуватися. Ми по черзі читаємо книги. Віка також ходить в садочок, вчить багато віршиків, англійську мову. Тобто ми раді тому, що дитина в нас росте талановита, і ми намагаємось дати їй чим більше любові, тому що від цього вона стає щасливішою, а це нас тішить.
Юлія: Вікуся – це на 100% татова доня. Вона так маму не любить, як тата. Тато для неї – це номер 1. Навіть вночі вона прокидається і каже: "Де мій тато? Де мій тато?". "Тато є", – добре, і вона засинає.
Олександр: Тато повинен вдягати, тато повинен зуби чистити. Вона нікому так не довіряє, як татові.
Юлія: Це дуже приємно, що в них є отакий-от зв'язок. А мені це теж подобається, і легше від цього.
Декілька років тому в інтерв’ю Ви казали: "Я – скрипаль, дружина – піаністка, мрію, аби донечка стала вокалісткою". Ця мрія досі жива?
Олександр: Ми випускники школи Крушельницької, але не думаємо, що дамо її професійно на музику, але як для себе, щоб розвинути свій талант, – обов’язково. Вона буде ходити на музику, співати, грати на фортепіано, можливо, не Юля буде її вчити, тому що має бути незалежний викладач, більш суворий. Дуже би хотілось, щоб вона гарно співала, але куди ми ще віддамо – не знаємо. Ще не вирішили, у нас є на це час. Поки що вона має щасливе дитинство без музики.
"Україна має талант" і гастролі
Більшість прихильників дізналися про Вас з проєкту “Україна має талант”. Восени стартував новий сезон цього шоу, однак там переважають гімнасти різного віку. А чи дивитеся Ви цей проєкт? Якщо так, то чи маєте фаворитів?
Олександр: Чесно кажучи, не маю часу дивитися телебачення. Але щодо музикантів, то скажу, що трохи складно здивувати слухача на музичному інструменті. Навіть коли я брав участь у шоу “Україна має талант”, то мало було просто грати на скрипці, треба було щось придумувати, і думаю, мені це вдалося. Навіть продюсери казали: "Що ти будеш робити?". Я кажу: "Буду грати на двох скрипках". Вони кажуть: "А як це?". А я кажу: "Я поняття не маю, як це, але у нас є ще пару тижнів, будем думати".
Олександр Божик на "Україна має талант 2": відео онлайн
Зараз ми шоу не дивимося, але випадково мені потрапило одне відео, де серед суддів сидів Євген Кот. Коли я ще виступав на шоу, у нас був номер з обрізанням струн, де він був моїм помічником. Тоді Євген ще працював "людиною, яка абсолютно все робить на шоу". І він став першим, хто вперше в житті обрізав мені на скрипці струни. Після того цей номер я повторював разів 500 мінімум, але саме цей перший раз, з його легкої руки, став досить відомим.
До слова "Україна має талант": Артем Фесько переміг у масштабному шоу
Хотіли б взяти участь у ще якомусь телевізійному шоу, які зараз є в Україні? Можливо, в "Танцях з зірками" чи "Масці"?
Олександр: На мою думку, на телебаченні з’являтися потрібно. Для артиста це дуже важливо, тому що люди дивляться телебачення, треба завжди бути в центрі уваги, і якщо буде якась цікава пропозиція, можливо, ми візьмемо участь. Нам колись пропонували якесь сімейне шоу. Але танцювати я точно не буду, я не дуже по танцях.
Юлія: Так, пропонували, дзвонили мені й казали: "Чи Олександр прийме участь у "Міняю жінку" (Сміється). Тому поки що були пропозиції на такі шоу, які нам, скажімо, не дуже цікаві. Але, звичайно, якщо буде щось цікаве, то обов’язково візьмемо участь.
А щодо інших закордонних талант-шоу? Ви там брали участь?
Олександр: Багато виступали: це було і "Британія має талант", і Італія, Румунія, Польща. Виступи були досить успішними. Десь доходив до фіналу, десь до півфіналу. І це так само для артиста є дуже важливим, тому що, наприклад, після шоу "Польща має талант" кількість концертів помітно збільшилась. Публіка тебе бачить і вони вже знають, що ти брав участь у цьому шоу, вони вже впізнають тебе на вулицях.
Пандемія змусила увесь світ перейти в онлайн-формат і багатьом зараз важко повертатися до передковідного життя. Вас також затягнули соціальні мережі? Як часто у них сидите?
Юлія: Важливо з’являтися у соціальних мережах, оскільки люди про тебе дізнаються. Досить цікаво бачити, що інколи люди, яких ми не знаємо, можуть щось запитувати про наше життя. Тобто вони слідкують за нами, їм це цікаво, і для артиста важливо підтримувати контакт зі своїм глядачем, слухачем. Тому ми є в соціальних мережах і ділимося своїм життям,але в нас немає на це дуже багато часу.
Олександр: Я так само сиджу в соціальних мережах. Є артисти, на яких працює, наприклад, велика команда, які викладають контент, а от мені цікавіше самому це робити. Я ділюся особистим життям, навіть інколи забагато, але я викладаю свої думки і те, що хочу донести до свого слухача.
Який контент любите переглядати в інтернеті?
Олександр: Я політику менше дивлюся, а як щось важливе трапляється, то доходить воно до мене через фейсбук. Розважальні... Був період, коли навіть мені подобалося дивитися тікток, але надовго мене не вистачило, це для мене більше трата часу. А так то я люблю дивитися футбол, вболіваю за свою улюблену команду – "Барселона". Успіхи в неї зараз не дуже, але все ще буде попереду, я думаю.
Вдома у сім'ї музикантів Божиків / Фото Анастасії Зазуляк, 24 канал
Юлія: Ну і якщо говорити про мене, то я дуже люблю слідкувати за різними лікарями, мене дуже цікавить питання доказової медицини, а також все, що пов’язано з психологією, тобто, вихованням дитини. У цьому напрямку я досить багато всього читаю, мені цікаво.
Російська агресія та Майдан
В Україні та світі все більше говорять про можливість вторгнення Росії на нашу територію. Проте артисти продовжують їздити з виступами на Схід, щоб підтримати дух військових. Ви колись казали, що хотіли б теж поїхати туди. Чи вдалось це зробити?
Олександр: Звичайно, що це потрібно. Нам потрібно підтримувати наших військових, тому що ми забуваємо про те, що поки зараз спокійно можемо з вами спілкуватись, там на Сході – зовсім інша ситуація. Нашим військовим часто здається, що про них всі забули, тому нам всім треба собі нагадувати, що ми їх підтримуємо. Ще до Сходу я не добрався, але досить часто виступаю на полігонах. Колись я виступав перед військовими і коли підходив до завершення концерт, мені сказали: "Ви знаєте, Олександре, ці хлопці, що вас нині слухають, завтра всі відправляються на Схід". Це для мене було шоком, тому що 300 солдатів мене слухають і я розумію, що завтра, можливо, когось з них вже не буде. А зараз вони можуть трохи набратись сил та відпочити перед виїздом.
І я, і Оксана Муха, та багато інших артистів беруть участь в благодійних концертах, де ми збираємо кошти на реабілітацію наших військових. Ми з благодійним фондом Soldiears Ukraine робимо концерти, збираємо кошти і хоча б в такий спосіб допомагаємо наших військовим.
У цей час артисти з країни-агресора продовжують гастролювати на території України, презентувати пісні, давати інтерв’ю. А культура – це одна з найважливіших складових нації. Як боротися з російськими гастролерами?
Олександр: Складне питання. З огляду на різні музичні чарти, що слухає наша молодь, то зрозуміло, що коли приїжджає російський артист, він буде збирати аншлаги. Але по якості – ми зараз не гірші артисти, в нас дуже багато талановитих співаків, вокалістів. Ми навіть слухаємо деколи в автомобілі музику і буваємо у шоці, що це зроблено в Україні. Це круто. На радіо стало набагато більше українських пісень. Я думаю, що треба далі продовжувати "гнути свою лінію": більше виходити на молодь, своїм прикладом показувати їй, що українське – це також круто.
Ігор Кондратюк нещодавно опублікував на сайті президента петицію про заборону в’їзду російських артистів на територію України і ця петиція зібрала потрібну кількість голосів. Так само було з петицією Сергія Стерненка щодо заборони в’їзду всіх російських громадян. Як Ви ставитеся до таких ініціатив?
Олександр: Впринципі, ми підтримуємо таку ініціативу. У нас навіть є інша ситуація: нам досі ще телефонують з Росії, кличуть приїхати до них з концертами. Вони розуміють ситуацію, деколи говорять: "Ви не переживайте, ніхто не буде знати, що ви приїхали". А дружина, яка є моїм продюсером і відповідає за організацію концертів, відповідає, що нас це не цікавить і ми не боїмось, що про це хтось дізнається чи не дізнається. Ми цього не хочемо, бо в цій ситуації, яка зараз є, це неможливо та нереально.
Юлія: Це наша принципова позиція, що Олександр не їздить на гастролі в Росію. Вважаємо, що зі своєї сторони таким чином можемо показати для себе та них, де ми перебуваємо, на якій стороні.
Олександр: Навіть в Криму були такі запити. Деколи дзвонять і кажуть, що ми українці, це концерт для українців і ніхто нічого не буде знати. Але я кажу, що ні. Поки Крим не повернеться там, де він має бути, то ми туди не поїдемо.
Олександр Божик з 2014 року не їздить з гастролями у Росію / Фото Анастасії Зазуляк, 24 канал
А якби покликали з концертом до Білорусі?
Олександр: Впринципі багато білорусів до нас приїжджає, але тут треба дивитись для кого концерт, хто запрошує. Ми мали один концерт в Білорусі, але це було давно, ще до 2014 року.
Колись ви стали фіналістом популярного російського шоу "Хвилина слави". У якому це було році і які були там настрої щодо українського учасника?
Олександр: Це було ще до 2014-го року, десь у 2011-му, через рік після шоу "Україна має талант".
У шоу "Хвилина слави" я дійшов до фіналу, і навіть на тій програмі був Путін. Його показово привели, він трохи послухав учасників, на мене також потрапив. Впринципі, до нас ставлення було хороше і була непогана організація. До фіналу дійти було престижно, ми багато ще їздили по Росії, десь рік-два, але коли почалась війна, то всі контакти розірвали.
Чи відчували Ви до себе упереджене ставлення в Росії, що Ви українець?
Олександр: Не відчував. Звичайно, не всім подобається те, що я роблю на скрипці, тому що, кажуть, краще грати на одній скрипці, ніж показувати якісь циркові трюки. Але це мала кількість людей і більшості це подобається.
Музичні сервіси публікують рейтинги 2021 року. Згідно з ними, українці здебільшого слухали російських виконавців. До прикладу, в рейтингах Spotify немає жодної української пісні. Яку музику Ви слухаєте?
Олександр: Дружина в мене слухає тишу – це її улюблена музика (Сміється). Я слухаю різноманітну музику: Адель, Бред Поп, Coldplay, Radiohead, Muse, стараємось на наших концертах виконувати таку музику. Взагалі на концертах ми виконуємо музику, яку любимо. Це кавери, авторська музика, сміливі експерименти, до прикладу, як Jerry Heil, Nirvana, Queen.
Щодо рейтингів, тому мені було дивно, адже новий альбом Адель всюди у світі – на перших місцях, а в Україні – навіть в десятці його, ймовірно, немає. У нас переважає російськомовна музика, але ми її не слухаємо.
Якою повинна бути українська пісня, щоб потрапити у топи? І як прищепити любов слухача до українського?
Олександр: Музика має бути різноманітною. Тому що хтось любить слухати реп, рок… У нас колись не було такого вибору артистів, які є зараз. Тому абсолютно кожний може для себе щось знайти. Як я казав раніше, музика зараз – дуже якісна. Але також потрібно звертати велику увагу на саундпродюсера, тому що ти можеш добре співати, писати гарні пісні, але вони повинні гарно звучати. До прикладу, як "Океан Ельзи". От Юлі вони завжди подобаються, тому що в них є баланс. Наприклад, що є голос і його дуже добре чути, і який би симфонічний оркестр не був би на загальному фоні, голос однаково добре чути. Тому це залежить від саундпродюсерів, які, слава Богу, в нас в Україні є і їх є багато. Я вважаю, що ми на правильному шляху, просто треба своїм прикладом показувати молоді, що це є круто.
З кінця листопада до середини лютого щороку відзначають пам’ятні дати Революції Гідності. Знаємо, Ви теж були і у Львові, і в Києві. Який, можливо найяскравіший момент Вам звідти запам’ятався? Чи є щось з того періоду, який Ви би хотіли пережити ще раз?
Олександр: Ви знаєте, є така традиція вже, що коли в Україні починає падати сніг, в мене особисто починаються думки про Майдан. Тому що як тільки починається зима, в нас щось відбувається: і в політиці, і в житті. Ми пам’ятаємо це все. Я пам’ятаю, як вперше поїхав автомобілем до Києва, хоча раніше ніколи не їздив. Взяв із собою якихось людей, просто запитавши, хто зі мною хоче їхати.
Щодо відчуттів, то я був переконаний, що таку кількість людей неможливо вже змінити в іншому напрямку. Я щасливий, що я є українцем, і я щасливий, що ми такі міцні й сильні, тому що ми можемо встати і боротись, якщо нам щось не подобається. Ми не будемо мовчати. Думаю, це весь світ зрозумів. Звичайно, є багато мінусів, є багато смертей, і воно все продовжується, але я все таки щасливий з того, що ми є українці і наша позиція одностайна. Майдан треба пам’ятати, а дати треба шанувати і підтримувати наших військових.
Юліє, а Ви були на Майдані?
Юлія: Я була на Майдані, єдине що я там не стояла якийсь великий проміжок часу. Насправді, я би хотіла повторити оце піднесення та єднання людей. У той момент, мені здається, що ніколи не було такого, що всі стояли за одне. Навіть там відчувалась така підтримка, братерство. Якби ж оцей момент вдалось якось закарбувати усім нам українцям і пронести через все життя...
Якщо говорити про "Майдан сьогодні", то зараз це можна перетворити у явище "підтримки свого": підтримку свого артиста, свого виробника… Зараз ми маємо можливість проголосувати гривнею за те, у чому вбачаємо майбутнє.
І дуже приємно, коли ми побачили кілька днів тому, як на благодійному вечорі в Католицькому університеті люди підтримують цей університет. Тобто, вони підтримують українське майбутнє. І зараз вони голосують за те, щоб українське жило та розвивалось. Власне, я хотіла би, щоб так було і надалі.
Юлія Божик переконана, що варто підтримувати "своїх" / Фото Анастасії Зазуляк, 24 канал
Робота з дружиною – за чи проти
Під час підготовань до концерту бувають конфлікти? Чи є у вашому дуеті лідер?
Юлія: Однозначно Олександр, якщо говорити про творчу складову.
Олександр: Ну, про творчу це, напевно, справді я, тому що Юля ніколи не знає, який я твір готую, що я буду робити, адже я повністю розписую всі партії фортепіано і скрипки, а Юля їх потім трохи редагує, тому що вона професійний піаніст. Ну, я не аматор, але їй краще це знати, як що робити. Але все одно останнє слово за нею, тому що вона скаже: "Я це грати не буду", і це справді буде так.
Юлія: Насправді, Олександр дуже круто розписує на фортепіано, я дуже вдячна його вчительці по загальному фортепіано, викладач Галай. Це просто чудова викладачка і вона навчила Сашу дуже круто грати. На рівні професійних піаністів.
Олександр: Юля вже сказала, я маю таку мрію, що вона буде робити сольний проєкт, а я буду просто як запрошений гість або ж грати з оркестром. Але тоді програма буде складатися повністю з авторських композицій: тобто це буде моя музика і Юліна гра. Це в мене така мрія – також бути трохи продюсером.
Багато чоловіків категорично проти роботи з дружинами, оскільки це може стати причиною частих сварок у парі. Ви ж навпаки завжди стверджували, що Юлія – це Ваша муза. Все так і залишається з роками?
Олександр: Нічого не змінюється, ми продовжуємо працювати, оскільки давно притерлися один до одного. До прикладу, у нас є свої традиції, які ми робимо перед концертом. Одна з таких, що нашу донечку батьки беруть до себе додому і ми повністю весь концерт попередньо "проходимо" зі словами, що ми будемо говорити, робити, у що одягаємося, можемо навіть у костюмах робити репетицію, але повністю переграєм, щоб бути готовим.
24 канал в гостях у Божиків / Фото Анастасії Зазуляк, 24 канал
На концертах ми можемо спілкуватися, не розмовляючи. Я, наприклад, щось говорю-говорю, бо люблю багато говорити, тільки дивлюсь: Юля очима показує, що годі, і все – я розумію, що більше говорити не треба, треба грати на скрипці. Тобто ми вміємо спілкуватися вже за допомогою жестів.
Юлія: Мені здається, що секрет злагодженості будь-якої роботи, не тільки нашої, – це чітке розуміння ролей: хто за що відповідає. І коли ти впевнений у цьому, що ти мусиш це зробити, ти це робиш, і ти не очікуєш, що це зробить хтось інший. Або ти починаєш робити роботу не свою. Взагалі комунікація – це дуже важливий навик, не тільки в співпраці з музикантами.
Олександр в роботі та в сімейному житті відрізняється?
Юлія: Так. Насправді Олександр на сцені – це вир емоцій, це спілкування, жарти, просто він дуже викладається на сцені.
Олександр: Я в житті так само деколи жартую. (Сміється)
Юлія: Але коли Олександр вдома це – мовчазний, спокійний, без таких яскравих емоцій. Тобто є різниця, тому що не може людина фонтанувати всюди. Тобто він мусить десь набиратися та акумулювати свої сили. Це він, мабуть, вдома назбирується, аналізує щось, а видає вже цей вир емоцій на сцені, звичайно.
А Юля відрізняється?
Олександр: Навпаки. Юля, в принципі, що в житті така серйозна, що й на сцені. Звичайно, що там ще присутнє трішки переживання. Але Юля має таку особливість: в неї все має бути ідеально. Вона має ідеально виглядати на сцені, має все ідеально заграти, так і в побуті домашньому – все має бути ідеально. Вона деколи забагато собі всього бере на голову, я її від цього забираю, кажу: "Юля, ти не можеш про все думати, щось відпусти".
3 січня у Вас запланований концерт у Львові. Чим тішитимете глядачів, які планують розділити той зимовий вечір з Вами?
Олександр: Це такий вже традиційний наш концерт у Львові. Зараз складний період, ми би хотіли робити якісь великі тури, але складно у період карантину щось прогнозувати. Тому цього року ми робимо тільки два концерти: у Львові і в Тернополі. Бо в цих містах ми завжди збираємо повні аншлаги. І готуємо велику новорічну святкову програму. Тому що люди вже трохи змучилися від сумних та депресивних новин.
Там буде багато позитиву, як завжди. Буде багато нових каверів, буде шоу, не буду розкривати всі карти, але будуть запрошені гості. Буде балет "Життя", будуть інші солісти. Буде грати унікальна дівчинка, яка навчається у 2 класі, але вона грає на скрипці так, що я не знаю, чи я так грав у 10 класі, як вона у 2. Будуть шоу-номери, про які я теж не можу розповідати. Може Санта Клаус прийде на концерт, я не знаю, може він на якомусь інструменті заграє.
Юлія: Але найважливіша особливість наших концертів – це те, що в нас 100% живий звук. Тобто з нами грають дуже класні музиканти, професіонали, з якими ми робимо репетиції й відповідно на концерті все це відбувається наживо, без прописаних треків. Якщо ви прийдете до нас на концерт, ви справді прийдете на живий концерт.
Олександр та Юлія Божики на спільному виступі: відео онлайн
Олександр: Завжди є багато імпровізації, тому що в нас може трапитись щось таке незаплановане: я можу десь вискочити з залу, може навпаки – в зал вискочити. Я обожнюю ці концерти. Цього року в нас буде 2 концерти в театрі Заньковецької: на 17:00 і на 19:30. В принципі абсолютно одинакові, тому можна обирати. Я радий, що навіть у такий складний час люди купують квитки, підтримують українських артистів. І як почнете рік, так ви його і проведете.
Чи є у Вас звернення до українців перед Новим роком. Що б Ви їм побажали?
Юлія: Бажаємо, щоб наступний рік був спокійнішим. Щоб ми навчилися вже нарешті жити з пандемією. Адаптувалися, ми вже адаптовуємося. Звичайно, підтримували українських артистів (Сміється). Приходьте до нас на концерт 3 січня в театр імені Марії Заньковецької. І я гарантую, що ви отримаєте позитивний заряд на весь наступний рік.
Олександр: Юля гарно сказала. Я бажаю, щоби всі берегли своє здоров'я і надалі. І щоби ці свята пройшли максимально позитивно і по-родинному святково. Тому збирайтеся невеликими компаніями, маленькими, бо це трохи ще небезпечно великими (Сміється). Обов’язково завітайте до своїх старших батьків, підтримайте їх і якось більше допомагайте один одному. І надіюся, що наступний рік буде набагато щасливіший, ніж цей.