Мелодію трембіти чути на відстані 10 кілометрів. Для гуцульських вівчарів це і годинник, і своєрідний телефон, і навіть барометр. За звучанням трембіти досвідчений чабан міг визначити, якої очікувати погоди. Особливо добре інструмент відчуває дощ та грозу.
Виготовлення трембіти — справа кропітка. Спочатку треба обрати хорошу смереку, бажано громовицю, тобто дерево, в яке влучила блискавка. Гуцули переконані, що з небесними громом дереву передається голос Творця. Та навіть зрізавши необхідну смереку, її на цілий рік залишають загартовуватись.
А далі найвідповідальніший момент. Одним ударом її потрібно розчахнути навпіл аби вже згодом вручну витесати серцевину. Процес іноді затягується на рік.
Половинки скріплюють березовим клеєм та обмотують корою. Товщина стінок трембіти всього декілька міліметрів, тож навіть при довжині у 3 метри, її вага не перевищує півтора кілограми.