Біографія Гліба Бабіча – військового, поета та автора хітів Kozak System

29 липня 2022, 16:13
Читать новость на русском

Активіст і поет Гліб Бабич 6 років боровся з російськими окупантами, а загинув уже під час повномасштабного вторгнення – 28 липня 2022 року. На війні його знали як "Лєнтяя". Біографію відомого воїна, волонтера та митця читайте далі.

Глібу Бабічу було 53 роки. Він служив у 10-й гірсько-штурмовій бригаді й написав для неї гімн "Подай зброю", який став найвідомішою його піснею. Про винятковий талант і патріотизм "Лєнтяя" далі в матеріалі 24 каналу.

Важливо У боях за Україну загинув поет Гліб Бабіч

Біографія Гліба Бабіча

Гліб Бабіч народився 2 березня 1969 року в Миколаєві. Його батько Валерій Васильович був відомим у місті кораблебудівником, журналістом та автором книг про будівництво вітчизняних авіаносців. Мати Євгенія Валеріївна працювала зубною лікаркою.

З самого дитинства Гліб Бабіч писав вірші й займався музикою. У Миколаєві в нього була студія звукозапису, де записувалися не лише українські, а й закордонні артисти. До війни він творив, писав пісні та мав свій бізнес, а 2014-го долучився до антитерористичної операції на Донбасі. У воїна був був позивний "Лєнтяй". Це його творчий псевдонім ще з молодості – "Доктор Лєнтяй". 

У мене не було іншого шляху. Не було альтернативи йти чи не йти, тобто не було сумнівів і вибору. Все було таким природним процесом,
– казав Гліб Бабіч в інтерв'ю "Репортеру"

Він також очолював волонтерську ініціативу "Res_Publica. Брати по зброї" та був активістом громадської організації "Справа громад". 

Цікаво, що 2019 року Гліб Бабіч балотувався до Верховної Ради від партії Петра Порошенка "Європейська солідарність". 

Читайте також Такі люди, як він, мали б жити вічно: як українці згадують загиблого на війні Гліба Бабіча

Пісні Гліба Бабіча

У Бабіча було багато зіркових друзів. Його пісні співає популярний український рок-гурт Kozak System. Трек "Подай зброю" став неофіційним гімном 10-ї гірсько-штурмової бригади, в якій служив поет. Кліп на нього знімали в районі Попасної та Золотого, а деякі кадри – на самому "нулі". 

Кліп починається з дівчинки Наді. Я її називаю – доця. Їй 23 роки, вона снайпер. З неї кліп починається і нею закінчується. Така маленька, тендітна, симпатична, її неможливо було не зняти у кліпі. У чомусь вона теж характеризує цю війну,
– розповідав Бабіч журналістам. 

Kozak System – Подай зброю: дивіться відео онлайн 

Цікаво, що спершу Бабіч пропонував "Подай зброю" Сашку Положинському, коли він був фронтменом "Тартака", але той відмовився, бо це буцімто не його стиль, і порадив звернутися до Івана Леньо з Kozak System.

За останні чотири роки Kozak System випустили ще кілька пісень у колаборації з Глібом Бабічем:

  • "Сила і зброя";
  • "Досить сумних пісень";
  • "Свобода наче любов";
  • "Ті, що тримають небо над Різдвом";
  • "Мольфар".

Офіційний реліз останньої відбувся на початку липня 2022-го, за кілька тижнів до смерті поета. Невдовзі вони з Іваном Леньо мали б випускати ще один трек – "Не покинь".

Kozak System – Мольфар: дивіться відео онлайн

Вірші Гліба Бабіча

У творчому доробку Гліба Бабіча понад 500 віршів. Більшість з них він написав уже на війні. 2021 року він видав свою першу й останню збірку "Вірші та пісні".

Ось його останній вірш, опублікований у фейсбуці 24 липня, за чотири дні до смерті. 

Коли смерть присяде на бруствер, спитає – "Ну що тут ти?"
Коли нас, як тісто, місить вогняний вал,
Я не стану смикати Бога – вийду в канал арти.
У піхоти з артою і Богом – зАвжди прямий канал. 

Заглушаючи криком в рацію хрипкий голос війни,
Продиктую чарівні цифри, наче магічний код.
Скрипне радіо – "Прийняв. Тримайтеся, пацани".
Решту слів не почую. Бо знову накрив "приход".

Оживе на позиції стадо сталевих слонів,
Поверне свої хоботи в сторону наших бід.
І зайде у стволи із клацанням стиснутий божий гнів,
Для швидкої доставки – без декларацій і мит.

Навіть янголи завмерли в небі - як театральний зал,
Небо теж полюбляє сипати – снігом, градом, дощем.
Дочекалися. Наче кулак по всесвіту стукнув залп.
Другий, третій, а потім іще і ще.

А над нами небо луснуло наче віконне скло,
Аж земля підстрибнула, і трохи змінився ландшафт.
Смерть сиділа на бруствері. Більш немає. Змело.
Та зі стиснутих рук повернулася в серце душа.

"Що там, брате? Прийом? – Та все по плюсах, братан!
Так вломили, що вщент. І цілей більше нема!"
Що я ще відповім? Вклоняюсь тобі, арта!
Не дарма вас кличуть богами. Ой не дарма.