Я сумую, – Ектор Хіменес-Браво розповів, чи вцілів його двоповерховий будинок в Ірпені

27 квітня 2022, 10:42
Читать новость на русском

Лише два роки тому Ектор Хіменес-Браво купив будинок під Києвом. Він жив в елітному котеджному містечку в місті Ірпінь, яке було в окупації. На щастя, дім шеф-кухаря не постраждав, але там досі немає електрики та води.

Коли в Україні почалася війна, Ектор Хіменес-Браво був у рідній Колумбії, тож 24 лютого прокинувся не від вибухів. Однак у березні він приїхав у Польщу, а згодом, у квітні, – повернувся до Києва. Щоправда, у будинку в Ірпені зірка "МастерШефу" не живе, адже там досі немає комунікацій.

Не пропустіть Русня зґвалтувала домівку, – шеф-редакторка "Орла і решки" показала дім після приходу росіян

Ектор Хіменес-Браво про будинок в Ірпені

Мій будинок був також в Ірпені. Там немає електрики, води. Я сумую за лісом, де гуляв з собаками… На щастя, мій дім в Ірпені вцілів. Але Україна проливає кров. За неї я більше турбуюсь, ніж за шматки металу та два поверхи бетону,
– висловився шеф-кухар. 

Ектор Хіменес-Браво зізнався, що за останні два місяці йому не раз дорікали, що він не в змозі відчути весь біль українців, адже в його дім не прийшла війна. Однак зірка запевнив, що за 13 років Україна стала для нього рідною. 

"У цій країні я прожив чверть свого життя. Тут я знайшов друзів. Тут я знайшов другу половинку. Я став найвідомішим кулінаром України… Пройшло 13 років, а я і не помітив, як Україна стала моїм домом. А я – наполовину українцем. Хочу, щоб ви знали. Україна – мій дім", – з трепетом заявив суддя "МастерШефу". 

Ба більше, він додав, що стоятиме за Україну до кінця, а після перемоги мріє відкрити ресторан у Криму.

Ектор Хіменес-Браво у своєму будинку в Ірпені: фото 

Читайте також Гвоздьова, Кондратюк, Харчишин: зірки, чиї будинки знищили окупанти

Повний текст публікації Ектора Хіменеса-Браво: 

Де мій дім? Два місяці війни я інколи читав коментарі: "Екторе, вам не зрозуміти. У нас забрали нашу домівку". Довго не хотів про це говорити, але мій будинок був також в Ірпені. Там немає електрики, води. Я сумую за лісом, де гуляв з собаками.

Незабаром буде 13 років, як я приїхав на екскурсію в Київ. Прогулявся по Андріївському спуску, познайомився з найдобрішими людьми у світі. З українцями. У цій країні я прожив чверть свого життя. Тут я знайшов друзів. Тут я знайшов другу половинку. Я привозив у Київ маму з Колумбії та хвалився, яка гарна Україна. Я став найвідомішим кулінаром України. Це було непросто, адже тисячі українських кухарів могли б зайняти моє місце.

Я чув фразу "ваше місце має займати українець". Пройшло 13 років, а я і не помітив, як Україна стала моїм домом. А я – наполовину українцем. Я не дуже добре говорю українською, оскільки знаю ще 4 мови. Але хочу, щоб ви знали. Україна – мій дім.

На щастя, мій дім в Ірпені вцілів. Але Україна проливає кров. За неї я більше турбуюсь, ніж за шматки металу та два поверхи бетону. Я буду боротись за свій дім до самого кінця, допоки ми не поїдемо відкривати ресторан у Криму.

Слава Україні! Слава усім захисникам, хто захищає цю священну землю. Ми переможемо!