Івасюк був не просто популярним композитором, а автором справжніх хітів. "Я піду в далекі гори" і "Баладу про мальви" слухають й досі. А його "Червону Руту" мільйони людей уже вважають народною.
Творчий і життєвий шлях
Володимир Івасюк народився 4 березня 1949 року на Буковині, у місті Кіцмань. За фахом – медик і скрипаль. У 70-ті вже відомий молодий композитор переїхав з Чернівців до Львова. Тут продовжив навчатись в медінституті і паралельно у консерваторії.
Пісня Івасюка "Водограй" перемогла на міжнародному конкурсі в Сопоті у 1974 році. Через три роки теж у Сопоті його пісня "У долі своя весна" знову перемогла. Обидві виконувала Софія Ротару.
Я – український композитор,
– відповідав Івасюк на пропозиції писати російські тексти.
Навіть сьогодні не всі вітчизняні музиканти готові проявляти таку високу громадянську позицію, а в той складний час заявити про свій патріотизм на хвилі всесоюзної популярності було справжнім подвигом.
Однак, радянська влада не пробачила українському співаку чіткої світоглядної позиції.
Без компромісів із совістю
За два місяці до смерті композитора викликали в КДБ. Розпитували про гонорари, які він мав отримати за вихід його платівок у Канаді.
Івасюка переконували віддати ці гроші до "Фонду миру". За це обіцяли дозвіл на поїздку до Америки. Але видатного українця закордон не цікавив і він відмовився.
Загадкова смерть
24 квітня 1979 року Володимир Івасюк пішов на лекції у консерваторію і відтоді живим його більше не бачили. 18 травня тіло Володимира Івасюка з понівеченим обличчям та поламаними пальцями знайшли у лісовому масиві селища Брюховичі.
Однак, слідчі завзято відпрацьовували версію про "самогубство". Усі інші відкидали.
Читайте також: Прокуратура знайшла докази вбивства Івасюка
Після вбивства на творчість композитора наклали неофіційну заборону. А кримінальна справа досі нерозкрита. Вона під грифом "таємно" лежить в архівах МВС України, КДБ в Москві. Багато документів вже знищені.
Повішене тіло Володимира Івасюка у Брюховецькому лісі
Крапку в справі досі не поставили.
Масштабний похорон
На похорон Володимира Івасюка прийшли більше десяти тисяч чоловік. На могилі були гори квітів і вінків. Того ж дня міліція усе викинула. Наступного – люди принесли їх ще більше. І так тривало протягом місяця. Це було свого роду актом громадянської непокори.
Пісні Івасюка – це справжні шедеври української культури. І хоч пішов митець у кращий світ занадто рано – у віці 30 років, кожне покоління українців шанує і шануватиме його творчість.
Нагадаємо, сьогодні памlять Івасюка вшанували творчим флешмобом у Львові.