"Н.В.": Ви дуже багато гастролюєте, і зовсім недавно були в Україні. Я знаю, вас дуже тепло там зустрічали. Які паралелі ви могли б провести між подіями в Грузії і в Україні?

Вахтанг Кікабідзе: Все дуже схоже у нас ... в неприємностях. Крім того, що Україна – велика країна, ми – маленька. Потім – у мене є там можливість російською мовою співати – все розуміють. Зустрічають з величезною любов'ю. Я часто їжджу в Середню Азію, їжджу в Казахстан (був недавно знову). Зараз в Прибалтику поїду. В Україні ми працювали ... І потім, якщо ти – громадянин, ти повинен завжди бути на боці того, кого хочуть придавити. Коли ГКЧП почалося в Москві, я рвався туди чомусь, ідіот. Мені весь час говорили – "куди ти їдеш", я кажу – "треба, напевно, там з ними стояти". Я повірив у цю справу, а потім виявилося, що вони...

"Н.В.": Коли в 2008 році ви відмовились від Ордена Дружби Народів, російська преса озброїлася на вас, багато ваших колег по російському шоу-бізнесу стали виступати з гнівними промовами на вашу адресу. Чи були ті, хто вас підтримав в ту хвилину?

Вахтанг Кікабідзе: Навіть можу назвати прізвище. Валерій Меладзе, наприклад. Молодий, ровесник мого сина, навіть молодше, напевно, але, справа в тому, що – стільки дзвінків з Росії, з Москви, різних міст, стільки листів зворушливих, що... Деякі пишуть – "але вже ж все скінчилося, все нормально, мовляв, ми ж не стріляємо вже, вже ви можете приїхати поспівати". Соловйов є такий журналіст, який свого часу сказав, що "ми йому вже роботу давали"... Що врешті-решт насильно заженеш людей, чи що? Але це все нісенітниця. Велика гидота сталася, і досі я не можу повірити, що це було. Що батько мій воював, і його ж колеги увійшли танками в нашу країну.

"Н.В.": Проте минуло сім років після війни, багато грузинських артисти їздять до Москви на гастролі. Ви самі не сумуєте за російським глядачем? Адже напевно дуже багато залишилося у вас там шанувальників, які абсолютно щиро люблять вас.

Вахтанг Кікабідзе: Чудові глядачі російські взагалі, які вміють слухати і дивитися. І без них дуже мені важко. Але потім я раптом зрозумів, що якщо мені захочеться по-російськи співати – я можу на Україну поїхати. Я почав їздити на Україну і там виплескую все. Тому проблем немає в цьому відношенні.

"Н.В.": Що має змінитися, щоб ви поїхали в Росію з концертом?

Вахтанг Кікабідзе: Політика, напевно. У мене в голові одна картинка засіла: було Різдво, був різдвяний концерт в Кремлі. Це ще задовго до цих подій. І вся московська кремлівська еліта була, запросили її. І буквально навпроти сцени сидів президент Володимир Путін, і поряд з ним кілька чиновників. І все мій виступ...ось буквально як ми сидимо – близько. Він з ними розмовляв тихо – напевно, на якісь політичні теми. Мені це дуже заважало. Я навіть подумав – ось зараз би розвернутися і піти зі сцени. Але мені було соромно – все-таки я актор, треба робити вигляд, ніби ти цього не бачиш. Але це я пам'ятаю. Весь час. Якщо я кажу про Москву, про Кремль, я відразу згадую цей кадр. Матвієнко сиділа поруч. Вони потім прощалися дуже так сердечно, коли я йшов.

"Н.В.": Після 2008 року, я пам'ятаю – ваші картини зникли з російських екранів, і раптом ось останнім часом я дивлюся, що і фільми з'явилися з вашою участю, і ваші пісні виконують на різних конкурсах. Що змінилося у ставленні до вас, до Вахтанга Кікабідзе?

Вахтанг Кікабідзе: Вони вже повірили, що вони не винні. Так багато часу пройшло, і, раз у листах пишуть, що "вже ж все скінчилося – приїжджайте", треба ще Тбілісі взяти і все – тоді там жити.

Більше – дивіться у відеосюжеті.