ТОП-10 проблем українських фестивалів

Однак, не все так гладко. Організаторам доводиться стикатися з чималою кількістю викликів. Отож пропонуємо вам ТОП-10 проблем, з якими зазвичай доводиться боротися організаторам.

Нема грошей

Зокрема, це стосується кам’янець-подільського фестивалю "Respublica". Андрій Захарко, організатор фесту, запевнив, що в свій час навідріз відмовився від "допомоги" політиків та великих корпорацій. Він хотів створити, в першу чергу, фестиваль у якого прерогативою є не комерція, а робота на благо міста. Тому виживати "Республіці" у таких умовах завжди було доволі складно. Проте, завдяки насиченій та різнобічній програмі "Respublica" уже п’ятий рік існує виключно за рахунок продажу квитків та участі у грантових проектах.

Цього року із проблемою фінансування стикнувся ще один фестиваль. "Rakovets Fest". Вперше він відбувся минулого року у селі Раковець Львівської області.

Відвідувачі заходу прогнозували фестивалю великі перспективи, проте у 2015 році подія так і не відбулась. Організатори фесту пояснили, що однією з головних причин є "важка економічна ситуація". Координатори заходу вирішили не робити захмарних цін, тому захід просто скасували.

Нагадаємо, що "Rakovets Fest" — це ініціатива Львівської міської молодіжної громадської організації "Бандерівець". І хоч захід у 2014 році відбувався за підтримки благодійного фонду "Сестри Даліли", без підтримки меценатів фестивалю майже неможливо залишитись на плаву.

Проблема локації

Прикладом цього, знову ж таки, є патріотично-музичне дійство "Rakovets Fest". Окрім проблем з грошима, фест цього року не відбувся через обурення місцевих жителів. Минулого року організатори пообіцяли місцевим із вилучених коштів "підлатати дорогу". У 2015 році така перспектива місцевих жителів не влаштувала і подію було скасовано. На наступний рік фестиваль буде "мігрувати" у іншу локацію, проте у яку саме – невідомо.

З проблемою розташування стикнувся і фестиваль "Файне місто". У 2013 році дебютний захід відбувався на острівку "Чайка" у центрі Тернополя. Місця виявилося замало, а наметове містечко взагалі було розташоване за 2 кілометри від головної сцени.

Тепер фестиваль відбувається на території тернопільського аеропорту, чим перегукується із німецьким музичним фестивалем "Berlin Festival". Однак, відсутність дерев і спека не дуже тішили гостей дійства.

Утиски з боку влади

З цією проблемою у 2007 році стикнувся фестиваль українського духу "Бандерштат", який тоді лише розпочинав фестивальну традицію у Луцьку.

Через провокативну назву місцева влада хотіла заборонити проведення фесту. Окрім патріотичного найменування у програму фестивалю входили і різноманітні заходи, які пропагували українське мистецтво і слово. Одним із елементів заходу традиційно були гутірки. Тут гості фестивалю могли неодноразово почути гостру критику влади від громадських активістів та опозиційних політиків.

Тодішня влада наполегливо "пропонувала" змінити назву і концепцію "Бандерштату", проте фестивалю таки вдалось уникнути ребрендингу і залишитись одним із найбільших фестивалів України, що пропагує здоровий патріотизм.

Неправильний менеджмент

Яскравим прикладом непрофесійного підходу в організації заходу є досвід міжнародного етнічного фестивалю "Свірж-2009", що відбувався в селі Свірж Львівської області. Подія була запланована з 31 липня до 2 серпня 2009 року. Проте, фестиваль закінчився скандалом уже на другий день, виконавши лише частину запланованої програми.

Координатори не залучили потужних інвесторів до його проведення, обмежившись низкою невеличких компаній у якості спонсорів, натомість запросили зірок світового масштабу, таких як Ніно Катамадзе та молдавський гурт "Zdob și Zdub". Через незначну кількість відвідувачів, організатори не заплатили ні за встановлення сцен та апаратури, ні за виконання інших послуг, тому збитки фестивалю сягнули понад 1 мільйон гривень. Усе це пояснюється тим, що організатори заходу не здійснили планомірного бізнес-плану, саме тому хитка конструкція фесту почала руйнуватися.

Читайте також: ТОП-10 найгарячіших фестів України

Проблема реклами

За словами Сергія Мартинюка, організатора фестивалю "Бандерштат", під час роботи над заходом доводилось неодноразово зустрічатись із проблемою реклами. Це пов’язано не лише із діяльністю організаторів: невчасне розміщення бігбордів та сітілайтів, а й зі ЗМІ. Зараз в Україні не зовсім сприятливі обставини для висвітлювання культурних подій. Тому зараз фести рекламуються здебільшого у соціальних мережах та на "сарафанному радіо".

Відсутність чіткого плану

Цьогоріч у передмісті Одеси, на території житлового комплексу "Зелений Мис", що біля села Крижанівка, стартував фестиваль українських гуртів "Південь". Як відомо, захід набув великого розголосу і викликав ажіотаж в українських фестивальників, адже це перший масштабний музичний фестиваль неподалік від моря.

Проте, під час самого заходу відбувалось чимало "форс-мажорів". Зокрема, це пов’язано із відсутністю чіткого планування проведення фестивалю. Налаштування апаратури (саундчек) одного із гуртів зайняло близько шести годин, що викликало обурення як відвідувачів фесту, так і виконавців, чиї виступи були перенесені на кількагодинний термін.

Відсутність постійної роботи над фестивалем

Власним досвідом поділились Володимир Пасяка і Ростислав Плахцінський, організатори фесту "Файне місто". Ідея створити фестиваль у Тернополі у хлопців виникла цілком спонтанно. Смакуючи пиво у тематичному закладі "Файне місто" в Тернополі, вони вирішили започаткувати фестивальну традицію у своєму місті. Оскільки обоє чоловіків довгий час займались організацією концертів, вечірок та інших розважальних заходів, то ідея створити фест здавалась їм цілком реальною.

Проте, уже розпочавши роботу над подією, в процесі з’явилось не мало "але" та перешкод. До того ж, термін за який організатори запланували втілити свою ідею, був дуже лімітований – 1 місяць. А втім, захід таки відбувся. Зараз координатори "Файного міста" іронічно говорять, що дебютний захід став чудовими граблями для них. Маючи такий досвід, вони багато чого врахували та удосконалили у підготовці до наступного "Файного міста". Одним із основних висновків стало те, що така подія як фестиваль потребує кропіткої роботи протягом цілого року.

Робота волонтерів

Сергій Мартинюк, організатор фестивалю "Бандерштат", запевнив, що оргкомітет заходу складається із десятка осіб, проте, окрім них реалізувати подію допомагає більше сотні волонтерів із цілої України. Хоч координатори і намагаються завчасно вести діалог із помічниками в соціальних мережах, проте цього недостатньо. Протягом першої половини фестивалю доводиться постійно модерувати процес роботи волонтерів. Це пояснюється тим, що напередодні події не вистачає часу для проведення повноцінного стажування чи ввідної зустрічі, де б кожному учаснику було представлено список завдань, за які він відповідатиме протягом фестивалю.

Проблема хедлайнерів

Про це в інтерв’ю для "Української правди" згадує Андрій Захарко, організатор фесту "Respublica". На його думку, дуже мало гуртів мають власну соціальну позицію і висвітлюють її у своїй творчості. Для фестивалю "Республіка" це є вагомим аргументом, адже "Respublica", як уже згадувалось, — це в першу чергу соціальний проект.

Через лімітовану кількість суспільно визнаних виконавців, вони надовго закріплюються за одним заходом і фактично стають його обличчям. Якщо у випадку головного open air фестивалю України "Zaxidfest" хедлайнером традиційно була білоруська панк-рок-група "Ляпіс Трубецкой" (відтепер гурт "BRUTTO"), то новим обличчям "Республіки" цього року став київський етно-гурт "Даха Браха".

Небажання платити за музику

"Найбільшою проблемою є те, що українці досі живуть у стані пострадянської чуми. Вони не готові платити за мистецтво. Для них це дикість! — наголосив М’яч ДредБол, постійний ведучий багатьох українських фестивалів. — Вони краще відвідуватимуть безкоштовні "обриган-фести"".

Дійсно, українці готові відвідувати менш якісні, проте безкоштовні заходи, аніж платити за це гроші. Прикладом цього є фестиваль "Тарас Бульба", який з 1991 року відбувається у місті Дубно. Понад десятиліття захід традиційно проводили у центрі міста, проте, у 2012 році його було перенесено на стадіон "Спартак".

Доки фестиваль існував на безкоштовній основі, тамтешні мешканці часто ходили "потусуватися" на святі, хоч і не любили важкий рок, який є фактично лейблом заходу. Проте, після перенесення фесту з центру міста на стадіон "Спартак" усе змінилося.

Закрита територія фестивалю дозволила зробити вхід платним. Це була хоч якась допомога для хронічно безгрошівного фестивалю. Проте, це не вирішило фінансові проблеми заходу. Встановлення платного входу позначилося і на кількості відвідувачів рок-дійства. Захід зібрав всього близько двох з половиною тисяч глядачів. Приблизно стільки ж "тусувалось" за стінами стадіону. І це попри те, що ціни на квитки були цілком доступними. Вхід на трьохденний фестиваль коштував лише 50 гривень, а разовий — від 15 до 30 гривень.

Така ж ситуація спіткала і "Файне місто-2013". Як уже згадувалось вище, захід відбувався на острівку "Чайка" у центрі міста. Місцеві жителі вирішили зекономити на вході і тому розмістились у парковій зоні біля острівка, що значно відбилось на фінансовій складовій фестивалю.

"Щоразу на завершення фестивалю я наголошую відвідувачам, аби вони уже починали відкладати гроші на наступний фест, — поділився ведучий М`яч ДредБол. — Якісна музика вартує тих кількасот гривень за квиток!"

Привідкрити завісу на процес організації фестів та виокремити ТОП-10 проблем, з якими зазвичай зустрічаються фундатори фестивальної культури в Україні, допомогла подія "Вечір Фестивальної культури. Backstage", яка нещодавно відбулась у Львові. Ініціатива створити цей захід належить Київському ресурсному центру для випускників, що існує за підтримки державного департаменту США.

Серед запрошених гостей були представники одразу трьох масштабних українських фестивалів. Зокрема, Андрій Захарко, Іванна Мартинів, Роман Домбровський (фестиваль "Respublica"), Сергій Мартинюк та Марина Хромих (фестиваль "Бандерштат"), Володимир Пасяка і Ростислав Плахцінський (фестиваль "Файне Місто"), а також незмінний ведучих багатьох українських фестивалів М’яч ДредБол.

Вікторія Солов’юк