Робота з Зеленським, переїзд з Києва, творчість і волонтерство: інтерв'ю з Наталкою Карпою

Ми зустрілися з Наталкою в затишному закладі у Львові. У відносно спокійному місті живуть батьки виконавиці, однак вона дуже сумує за домівкою в Києві. Ми дізналися, як Карпа переживає розлуку з Києвом, з ким із зіркових друзів спілкується зараз, до яких волонтерських ініціатив долучається. 

Цікаво Якою має бути кухня після перемоги, бістро Інші та благодійність: інтерв'ю з Євгеном Клопотенком

Також Карпа пригадала, як працювала з Володимиром Зеленським у "Кварталі 95". Чи змінилося ставлення артистки до Зеленського після того, як він став президентом  – дізнавайтеся у межах проєкту "Інтерв'ю24". 

Розлука зі столицею та приїзд до Львова

Ви зараз у Львові. Після недовгого відносно перебування у Києві ви знову вдома. Як вам дається розлука зі столицею?

Напевно, на побутовому рівні кожна людина звикає до свого. Розуміє, що це її дім, квартира, ліжко, спальня, речі дитини, її іграшки, садочок тощо. Та найбільше не вистачає рідних людей, сім’ї, яка частково залишилася в Києві. Сумую за друзями, спілкуванням, робочими моментами, які в столиці були налагоджені.

Та зараз жінки з дітьми мають шукати безпечні місця й не заважати чоловікам боронити нашу землю. Звісно, що складно все залишати, але в мене є маленька донечка, тому насамперед маю дбати про її безпеку. Тому ми тимчасово переїхали у Львівську область.

Дякуємо за атмосферну локацію для розмови кав'ярні – кондитерській "Цукерні". 

Хоча в столиці живу вже 6 років, але Львів – моє рідне місто. Не уявляю себе без Львова. Тут надихаюсь, тут є дуже багато особливих для мене місць, де формувалася, як особистість, де розвивалася, де мала перші побачення, де раділа успіхам, де були перші концерти. Тому зараз, у такий непростий час, Львів мене зігріває. Звісно, не вистачає дому, який залишився в Києві, але це мінімальна жертва у порівнянні з тим, що роблять наші воїни та люди в місцях активних бойових дій.

Нам, жінкам, треба бути дуже сильними, зібрати волю в кулак. Ми маємо підіймати патріотичний дух, давати його нашим чоловікам, захисникам. Маємо показати справжню жіночу силу, енергію.

Наталка Карпа на час війни переїхала до Львова / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Коли у містах України розпочались вибухи, люди масово почали тікати за кордон, в західні області. Ця дорога могла займати декілька діб. Як вам вдалося виїхати з Києва?

Я приїхала до Львова за декілька днів до 24 лютого. Їхала зі сльозами, криками. Чоловік тоді казав: "Знаєш, ти, напевно, мало розумієшся у військовій справі, але, коли до кордону підтягуються війська – це одне, але, коли приїжджає логістика (баки з пальним, мобільні бригади, які обслуговують танки тощо) – це інше. Побачиш, буде напад". Тоді я зібрала "тривожну" валізу, про яку всі говорили, і зі Златою поїхала з Києва.

Як ви дізналися про війну?

Перед від'їздом з Києва Євген казав: "Я оберігатиму нашу землю, а ти оберігатимеш найцінніше – нашу донечку". Тоді я зі сльозами на очах поїхала, потім шкодувала, посиділа декілька днів і вже збирала валізу, щоб повертатися додому.

Напередодні чоловік зателефонував і сказав: "Наталко, сиди там, я тебе дуже прошу. Зараз почнеться". Але я вперта людина, запевняла, що нічого не буде.

24 лютого о 4 ранку був дзвінок: "Почалося. Працюємо за планом: я захищаю землю, ти – донечку".

Співачка покинула Київ за декілька днів до війни / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Де зупинилися у Львові?

Перші дні жили з батьками, у багатоповерхівці. Але з малечею складно бігати в укриття під час повітряних тривог, тому вирішили переїхати до моєї двоюрідної сестри, яка живе в приватному будинку у Львівській області. Там безпечніше, поряд немає стратегічних об'єктів. І з дитиною за містом легше.

Як облаштували життя на заході?

Складно забезпечити побут. До прикладу, я зі Златою виїхали з Києва в зимових речах. Тепер, коли теплішає, думаю, де в маленькому містечку, де є 2 – 3 продуктові магазини, купити якісь кросівки, одяг. Чоловік не може передати, бо Нова пошта не завжди працює, квартира закрита.

Нещодавно прийшла сусідка сестри й сказала: "У мене речі доньки залишилися, я тобі дам". І я не гребую, зараз не час для цього. Златині речі також віддаю. Так само Тарабарова робить. Живемо в час, коли треба передавати один одному те, що є в залишку.

Спілкування з переселенцями та думки про виїзд за кордон 

Західні області стали прихистком для багатьох людей та артистів. Якось, можливо, комунікуєте з переселенцями чи своїми колегами?

Так, звісно. Постійно на зв'язку зі Світланою Тарабаровою. Товаришували в мирному житті в Києві, зараз так само. Дуже переживала за неї, бо її будинок розташований в Житомирському напрямку, де були активні бойові дії. Перед війною чоловік казав, щоб я телефонувала всім подругам, попередила, що можливі бойові дії, щоб вони не нехтували цим, то зі Світланою я також одразу сконтактувала.

Минулий Новий рік ми зустрічали вдома у Світлани. Вона з чоловіком дуже довго мріяли про цей будинок. У них завжди затишно. Та в час війни вкотре розуміємо, що найбільша цінність – це діти. Дякувати Богу, зараз вони в безпеці.

Наталка Карпа у "Цукерні" / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

У Львові волонтери та влада роблять все можливе для того, щоб зберегти культурну спадщину. Пам'ятки архітектури та інші культурні цінності намагаються захистити від можливих обстрілів з боку окупантів. Стародавній Львів зараз хоч і наповнений людьми, але відчувається напруга та тривога, від яких не сховатися у війну. Яким Львів для вас є зараз?

Львів зараз військовий. Львів – це Україна, тому він не може бути відірваний від іншої частини території, навіть, якщо тут відносно спокійно. Зараз в Україні немає безпечного місця. Звичайно, що у Львові є багато патріотів, які люблять своє місто та готові допомагати йому, оберігати.

Багато жінок з дітьми виїхали з України, щоб вберегти їх від постійних вибухів, сирен тощо. Чому ви залишаєтеся в країні? І чи розглядаєте варіант виїзду з України?

Наразі не думала про виїзд за кордон, хоча розумію, що є можливість поїхати в декілька країн, бо десь маю родичів, десь друзів. Та якось не хочеться. Тут все рідне – українська мова, люди, з якими разом переживаємо все. Поки що хочеться залишатися тут, де все близьке.

Сюрприз від чоловіка та його робота в поліції 

Нещодавно чоловік зробив вам сюрприз, приїхав до Львова. Поділіться спогадами з того дня.

Я не знала, що він буде проїздом у Львові. Подзвонив, спитав, чи я в сестри. Кажу: "Так", а він: "Готуй вечерю". Це дуже так приємно. Повечеряв, а зранку поїхав. Злата постійно була біля нього. Було дуже сентиментально і тепло.

Карпа розповіла про сюрприз від чоловіка / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Ваш чоловік захищає нашу державу зі зброєю в руках. До яких завдань він долучається?

Зараз Євген у Києві, в поліції. Він не все мені розповідає, веде військовий щоденник в телеграмі.

А чи підтримуєте зв'язок з колегами, які вступили до лав тероборони чи ЗСУ? До прикладу, ваш кум Тарас Тополя разом з музикантами з гурту "Антитіла" зараз захищає Київ.

Не дозволяю собі зараз йому дзвонити, відволікати. Намагаюся підтримувати в соціальних дописах тощо. До прикладу, нещодавно бачили Тараса по телебаченню, написали, що ми його любимо, що разом з ним.

Донька Карпи та дитина Євгена від першого шлюбу

Чи пояснювали ви Златі, що відбувається в країні? Як проводите з нею час зараз?

Злата ще малесенька, у нас все відбувається на ігровому рівні. Коли біжимо в сховище, кажу: "Златочко, треба швидесенько збиратися". Вона розуміє, що всі кудись біжать, каже: "Ховайся". Беремо в укриття ковдру, планшет, бо вона дуже активна, треба чимось відволікати.

У Євгена є донька Аня від першого шлюбу. Де зараз перебуває вона?

Вона з рідними жила в Павлограді, потім приїхала до нас у Львівську область. 2 дні не могла отямитися, пережила сильний стрес. Аня гарно малює, навчається в художній школі. Приїхавши, вона намалювала наших військових з прапором, вони всі мали зброю й на кожній зброї була червона цяточка. Я спитала: "Анечко, а що це за цяточка?". Вона відповіла: "Це оптичний приціл, щоб наші повбивали всіх ворогів, щоб вони чітко бачили, куди стріляти, щоб точно всіх знищили". Вона все чудово розуміє. Зараз Аня в Італії разом із багатьма іншими дітками з України, там відпочиває від того, що довелося пережити вдома.

Рідні в місцях бойових дій та Росії

Хтось з ваших рідних, знайомих зараз є у містах, де тривають активні бойові дії?

Є близькі друзі в Харкові, які вирішили не виїжджати з міста. Ми регулярно спілкуємося, вони надсилають фотографії. Я дуже хвилююся.

На мою думку, жінки з дітьми мають виїжджати з гарячих точок, щоб дати чоловікам можливість працювати там. Коли чоловік сидить зі зброєю й думає про те, що його дружина й дитина в небезпеці, то не думає, як вбити ворога. Він хвилюється за рідних і відволікається від боротьби.

Наталка Карпа / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Чи маєте ви знайомих, родичів у Росії? Якщо так, то якою є їхня позиція у війні Росії з Україною?

Ні, не маю, але є користувачі мережі, які відписують на мої дописи в інстаграмі чи фейсбуці. Та на них вже не звертаю уваги. Нещодавно дивилася російське телебачення, просто не могла усвідомити, що можна так брехати. Нещодавно почула класне порівняння, що в них зараз працює "ящик", але скоро холодильник його переможе. Люди захочуть їсти й ця пропаганда перестане діяти, треба трохи зачекати. Пропаганда – це промивання мізків. Якщо декілька днів її слухати, потрапити в оточення, яке в неї вірить, то людина починає думати: "А може це справді так?".

Війна і творчість 

Війна не змогла зупинити розвиток української культури. За місяць воєнних дій з'явилася величезна кількість нових пісень про нашу країну та народ. Ви зараз знаходите час на творчість?

Того дня, коли приїхала до сестри, не могла знайти собі місця. У Києві маю музичний інструмент, у Львові, в батьків, хоч старенький, але також є. А в сестри немає. Прогулюючись містечком, побачила будинок культури. Тоді подумала, що там має бути фортепіано. Дорогою зустріла директора того будинку культури. Він погодився дати мені ключ від будівлі. Тепер маю доступ до інструменту.

Нещодавно опублікувала "Військову колискову", яку зіграла там. Нотаток є багато, хочеться сісти за інструмент, поїхати на студію, гарно все записати. Працюю.

Як зірки шоу-бізнесу допомагають у тилу 

Дар'я Астаф'єва зараз волонтерить у Києві, Тіна Кароль організувала Міжнародний центр інформаційного спротиву в Польщі, Маша Єфросиніна зустрічається з переселенцями у Львові. До яких ініціатив приєднуєтеся ви?

У мене є маленька нерухомість у Львівській області – літній будиночок площею 30 – 40 квадратних метрів. Туди приїжджаємо влітку, батьки картоплю садять, квіти. Зараз ми там поселили сім'ю з Харкова. Коли я побачила, що сім'я з місячною дитинкою не має де зупинитися, навіть ці мінімальні умови не могла не запропонувати. Постійно когось туди поселяємо на деякий час. Мама вже сміється, каже: "Наталко, ти в мене ще той логіст". Але я просто не можу не діяти. Звісно, що грошей з людей не беремо.

Наталка Карпа розповіла про волонтерство / Фото Валентини Поліщук, 24 канал 

Коли почалися масові виїзди наших жінок і дітей, я з сестрою також не могли залишатися осторонь. Ми бачили, що на перетині кордону з Польщею було дуже багато жінок без автомобілів, умовно, в піжамах, з однією сумочкою та дитиною. Вони мали з собою обмаль речей. Тому ми готували гарячі страви, пекли пиріжки та їхали до лінії кордону, де були автобуси, які возили жінок з дітьми на піші переходи. Був момент, коли до мене підійшла незнайома дівчинка, обняла, сказала: "Дякую вам" і побігла. Напевно, вона мене впізнала, хоча це було важко, бо я була в домашньому одязі, шапці. Та дівчинка потім знайшла мене в інстаграмі й написала: "Я вас побачила й просто захотілося підійти, обійняти".

З часом черги на кордоні зменшилися і я долучилася до логістичних питань. Зараз маю завдання зібрати гроші й купити 2 пікапи для хлопців з київської тероборони, які вони втратили під час обстрілу. Зараз хочу активізувати всі сили, щоб придбати для них втрачені пікапи.

Кожен щось має робити на своєму місці. Я щодня прокидаюся й пишаюся тим, що живу в один час з такими людьми, які майстерно б'ються в повітряних боях, тримають зброю, роблять зачистки, атакують російські сайти тощо. Навіть уявити не можу, як це все складно.

Зараз багато зірок, які з 2014 року продовжували гастролювати в Росії, той же Макс Барських, і зайняли дуже проукраїнську позицію, виступають проти війни. Як ви ставитесь до такого?

Добре, що хоч зараз ці люди зрозуміли, перейшли на сторону добра, висловили свою позицію. Розумію, що є моменти бізнесу, але зараз гинуть багато наших земляків. Особисто я завжди починаю з себе і зі свого оточення, яким пишаюся. До прикладу, Світлана Тарабарова ще у 2014 році записала багато україномовних пісень. Хоча сама вона з російськомовного Херсону, але завжди пропагує українське. Вона завжди підтримувала наших військових.

Тарас Тополя з 2014 року постійно збирав амуніцію, передавав її хлопцям у гарячі точки. Мені дуже подобається, що він робить це щиро. Коли мав конфлікт з ЮНІСЕФом, які написали, що в Україні "військовий напад", чітко відстояв свою позицію щодо війни.

Наталка Карпа / Фото Валентини Поліщук, 24 канал 

Ми всі помиляємося. Не можу зараз когось засуджувати. Так, Світлана Лобода та Макс Барських запізно усвідомили те, що відбулося 8 років тому. Можливо, якби такі дії з їхнього боку почалися швидше, то в Україні не було б стільки втрат. І це стосується не тільки цих артистів, а й багатьох інших, які не відмовилися від російського ще у 2014 році. Можливо, та ціна, яку ми платимо зараз, була б набагато меншою. Та вони молодці, що зараз показали свою позицію.

Ви артистка й сцена – це один з фронтів, на якому воюєте з 2014 року. Як можна боротися піснею прямо зараз?

Людині завжди потрібно дві речі – наїстися, щоб задовольнити організм, та наситити душу. У теперішній час їжею для душі є правильні, патріотичні пісні. Зараз точно не можна плакати. Треба вшановувати тих людей, які загинули, але зараз важливо зосередитися на шляху до перемоги. Тому треба підіймати патріотичний дух, шукати нові пісні, записувати старі патріотичні, стрілецькі тощо. Треба підтримувати один одного, не сваритися. Нас підтримує весь світ, відомі люди з різних куточків планети. Це дуже класно. На нашому боці світло, правда, більшість. Ми не прийшли нікого завойовувати, ми захищаємо своє. Я захищатиму своє до кінця. Буду вчити так свою доньку. Бо розумію, що кожен з нас зараз сіє зернятка в дітей і ми маємо виховати гідну націю, яка на власні очі бачить агресора, який приніс війну, вбиває.

За час війни багато музикантів презентували нові треки, які присвятили війні. У музиці артисти викладають весь той біль, який не проходить. Які пісні зараз є у вашому плейлисті?

Я звернула увагу, що зараз в ютубі є дуже багато старих пісень. У мене навіть була думка зробити проєкт з повстанських пісень.

Напередодні війни я з Дарвіном записали новий трек "Я жінка". Прем'єра мала відбутися в перші дні весни. Вийшло парадоксально, але ця композиція про жінок, які чекають чоловіків вдома, зберігаючи тепло, затишок, любов. Хочеться працювати, записувати нові композиції, вже скучила за цим.

Наталка Карпа – "Я жінка": дивіться відео онлайн

Про роботу із Зеленським

Раніше Володимир Зеленський працював з вами в одній сфері, чи знайомі ви з ним особисто? 

Так, знайома. У 2015 – 2016 роках ми з ним їздили на заході України з "Кварталом 95" у турі. Я бачила його за лаштунками, ще тоді зрозуміла глибину цієї людини. У тому, як він організовує команду, говорить на сцені. Пам'ятаю, як тоді ми приїжджали в місто й спершу виступали у військових частинах або лікарнях. А вже ввечері відбувався концерт для тих, хто придбав квитки. Фізично було дуже складно. Прокидалися о 9 – 10 ранку, а Володимир Олександрович вже побігав, позаймався спортом. Незважаючи на те, що під час виборів було багато хейту в його бік, я вірила, що в нас буде сильний президент.

На його долю випало надзвичайно складне випробування. Навіть не уявляю як це – бути на його місці. Він головнокомандувач країни, бере на себе величезну відповідальність. І дуже достойно поводиться. Це глибока, душевна, розумна, інтелігентна людина. Мені дуже подобається його позиція. Він постійно записує звернення, говорить з людьми, пояснює, що відбувається.

Я пишаюся президентом своєї країни та дякую Богу за те, що благословив нас саме ним у такий непростий час. Можливо, інший на місці Зеленського вже б давно здав Україну росіянам. І ми б не знали, куди бігти, що робити, країна була б пошматована. Вірю, що Володимир Зеленський може бути тим президентом, який поверне Донбас і Крим. Так, це буде нелегко, але я в нього вірю.

Коли бачу його на відео та фото, то розумію, наскільки він втомлений. Але попри все щодня розповідає людям про ситуацію, чітко висловлює свої думки. Молодець. Пишаюся ним.

Наталка Карпа пишається Зеленським / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Що Наталка Карпа зробить після закінчення війни

Що найперше зробите після нашої перемоги?

Обійматиму всіх рідних. Так хочеться повернутися додому, зустріти всіх, кого знаю. Я часто бачу пророчі сни, тому зараз прагну, щоб наснилася перемога, я обійняла всіх рідних і близьких.

Звернення до українського народу 

З яким меседжем звернетеся до українців, які зараз перебувають не лише в Україні, а й в різних куточках світу?

Ми пишемо історію сильної та могутньої держави. Це красива 30-річна дівчина, яка знає собі ціну, стає незалежною, звільняється від путінських рук, які її сплітали, гордо підіймає голову. Щодня, маленькими краплинками, ми наближаємо країну до перемоги. Ми з вами робимо велику справу. Все буде Україна! Ми переможемо!