У згаданий період до Галиччини доносились європейські тенденції як у музиці, так і культурі загалом. Прогресивна частина суспільства хотіла чогось принципово нового – на кшталт італійських та німецьких хітів. А зі свого – народні пісні, які слухати хіба у садку вишневому біля хати. Тож доводилось витанцьовувати під музику польських композиторів, пише "Амнезія".
Читайте також: Сергій Жадан і Майкл Щур зачитали вірші Шевченка під електронну музику: круте відео
Тим часом студент музичного інституту Леонід Яблонський (коротко "Ябця") збирає власну капелу "Ябцьо-Джаз". Згодом до її складу входили звісно сам Яблонський, Анатоль Кос-Анатольський і Богдан Весоловський. Останній став головним композитором колективу. Серед сесійних (тимчасових, гастрольних) учасників були Степан Гумінілович та Ірена Яросевич.
В період, коли Богдан Весоловський грав свою музику для Львова, її часто було чутно в ресторанах і кав’ярнях. Пісні виконував оркестр Леоніда Яблонського. Це була епоха інтелектуального відродження нації,
– зазначила музикознавиця Олена Онуфрів.
Ябцьо-джаз
Першим хітом капели стало танго "Прийде ще час". Тільки випустили його на папері, як з'явилась навіть жіноча версія тексту. Композиція стала настільки популярною, що її було чути звідусіль.
"Прийде ще час" у виконанні Миколи Свистуна: відео
Також у "Ябцьо-джаз" створювали кавери на європейські шлягери. Наприклад, культову La Paloma.
La Paloma, слова і музика Леоніда Яблонського: відео
А от ще одне танго зі старого Львова.
Танго, музика Богдана Веселовського: відео
Попри шалену популярність, зірка "Ябцьо-джазу" палала недовго – у 1938 році колектив розпався.