Олександр Еллерт "наїхав" на українців з Заходу, які на 200% підняли ціни на оренду

Переможець "Холостячки" Олександр Еллерт виріс у Донецькій області. Там він побудував успішну кар'єру ведучого, але після 2014 йому довелося тікати від окупації до Києва. Події 8-річної давності він порівняв з сучасними реаліями на заході України. 

Читайте також Мішина розповіла, як під час війни об'явився Еллерт і батько сина, який спустив її зі сходів

Олександр Еллерт "наїхав" на орендодавців з Заходу 

Колишній Ксенії Мішиної зізнався, що 8 років тому ледь знайшов житло у столиці, усе через донецьку прописку. Зараз він нібито спостерігає "жахливу паралель", але не в Києві, а в західних областях України.

Війна страшна, геноцид. Люди біжать на захід України, де на 200% підняли оренду житла свої ж своїм же. На оренду житла тим, хто втратив усе, с*ка,
– емоційно заявив Еллерт. 

Він поскаржився й на тих українців, які будують бізнес на чужому горі, утискають своїх співвітчизників за російську мову й "гребуть" амуніцію у безпечних регіонах, коли в гарячих точках її бракує.

"Хто стоїть у повному обмундируванні, у новітній амуніції у закарпатському тро, зауважте тро, не ЗСУ, серед ялинок, у наколінниках, з думками, що йому потрібен ще й гелікоптер", – іронічно написав гуморист. Так він спробував нагадати, що під час війни треба вбивати в собі "під*раса" й зберігати людяність. 

Як "злетіли" ціни на оренду житла в Україні: фото

Повний текст публікації Олександра Еллерта: 

Цей пост буде написаний "мовою окупанта".

Я українець, виріс у Донецькій області у російськомовній сім'ї. І все своє життя я любив рідні краї та простори. Але пост мало не про це. А про те, як 14 року мені довелося виїхати звідти і про те, як було важко знайти житло, тільки тому, що в мене була донецька прописка. Усіх у кого була така прописка – чекав на квест.

А зараз 2022 я спостерігаю жахливу паралель. Війна страшна, геноцид. Люди біжать на захід України, де на 200% підняли оренду житла свої ж своїм же. На оренду житла тим, хто втратив усе, с*ка! На 200%.

І ось ми зустрічаємося зі своїми, хто звинувачує і всіляко тисне своїх за мову. Зі своїми, хто стоїть у повному обмундируванні, у новітній амуніції у закарпатському тро, зауважте тро, не ЗСУ, серед ялинок, у наколінниках, з думками, що йому потрібен ще й гелікоптер. Зі своїми, які не хочуть допомагати по-людськи, а будують бізнес на долі своїх же.

Мораль цієї байки така: ми переможемо, якщо кожен зуміє роздивитися в собі людину, а не під*раса!