Вітаю! Хлопці, Ви вже вп'яте в Україні. Я не дуже оригінальна з першим запитанням, але все-ж, як враження? Адаме, бачила твоє фото у Інстаграм. Як Вам сьогодні Палац Спорту, як почуваєтесь перед початком цього маленького українського туру?
Адам: Для нас це дуже гарний момент, адже ми грали тут 2 роки тому. Я пам'ятаю, це був дійсно фантастичний вечір! Зараз, ми спостерігаємо, більше людей купують квитки, більше людей висловлюють бажання прийти на концерт. І, звісно, просто дуже приємно знову повертатися до цієї країни.
Тео: Для нас це дуже приємне і символічне місце, бо ми маємо тут багато шанувальників. Вони неймовірні люди і ми відчуваємо цю їх потужну любов. Щоразу, коли ми повертаємось сюди — ми відчуваємо себе як вдома. Ми зворушені нашим перебуванням тут. Це завжди весело та божевільно. Насправді, не так багато місць, куди хочеться весь час повертатись. А Україна саме така! Оце тепло між нами і людьми тут примушує влаштовувати тут більше концертів.
Roger Sargent/NME
Що це за місця?
Тео: Ми проводимо багато часу тут, у Фінляндії, Німеччині, Польщі. Ми, взагалі, дуже любимо Східну Європу Завжди цікаво спостерігати за тим, як в цих країнах все по-різному. Та й наша музика завжди сприймається дуже добре. Це надзвичайно приємні відчуття, через які хочеться творити ще!
Я бачила Ваш фільм про подорож Росією. Чи ви знімаєте щось тут, або, можливо, плануєте щось знімати?
Тео: Ці дуже цікава ідея. Зізнаюсь, ми почали знімати той фільм про Росію тому, що ми будували свій концертний тур таким чином, щоб побувати у тих містах, де майже не бувають інші музиканти. А нам дуже цікаві такі місця. І саме там хочеться взятися за камеру і показати цю всю недоторкану красу людям.
До речі, і в Україні є чимало таких місць!
Тео: Так, ми це зауважили! Ми вже побували у Дніпропетровську влітку, скоро їдемо у Харків, до цього бували також в Одесі. Потрохи вивчаємо країну :)
Повертаючись до відео: Ваші кліпи, можна сказати, дуже кінематографічні. Чи Ви не задумувались про кіно-кар'єру?
Тео: Нам подобається працювати з відео, завжди це подобалось. Це така ж само велика пристрасть, як і музика.
Ми завжди відчуваємо потребу вчитися. Часом ми робимо відео саме таким, яким ми хочемо його побачити, часом — це не виходить. Але це — фантастичний процес, надзвичайно важливий для нашого колективу.
Тому, можливо, одного дня, ми щось таке зробимо!
Два роки тому, коли Ви були в Україні, ми дізналися про деякі особливості Вашого райдеру. Минуло 2 роки, а він таким і залишився. Чому так? Чому тепер, наприклад, як вже відомі зірки, Ви не просите замість 20 троянд — сто, або гелікоптер, наприклад?
Адам: Насправді, райдер трішки змінився, але несуттєво. Але ми — прихильники простого приємного життя. Якщо ж ти вимагаєш якихось надзвичайних речей — то маєш небезпеку перетворитися на Мерайю Кері чи Каньє Веста. Досконалість у простоті і тому наш райдер дуже маленький.
Тео: Але я дуже люблю поп-корн. Це моя найулюбленіша в світі їжа. Ось він завжди є в райдері. І я його настільки люблю і починаю їсти настільки швидко, що обкусую собі всі пальці.
А як щодо голосу, чи поп-корн не шкодить?
Тео: Ні, все чудово! Єдина проблема — ці обкусані пальці. Бо таке трапляється майже щоразу, коли я його їм!
Зараз ви знаходитесь у турі і дуже багато часу проводите в дорозі. Що для вас найважливіше? Можливо, комфорт і тиша, можливо, гучний відпочинок?
Адам: Щодо мене — то я просто люблю ту підтримку, яку ми зустрічаємо щоразу у новому місці. Ми не почуваємось самотньо, завжди відбуваються цікаві спілкування. Звісно, ми маємо і вечірки з нашою командою. Ми працюємо разом вже багато років, це одні і ті ж люди. І завжди є відчуття, що ти рушаєш на відпочинок з друзями. Це навіть не дуже схоже на роботу.
Тому, це одна з найважливіших переваг того оточення, що є навколо нас. Я це дуже ціную.
Тео: Час ніби зупиняється, коли ти вирушаєш у тур. Це якась магічна річ. Це може часом бути навіть небезпечним. Але це надзвичайно цікаво. Щодня ти прокидаєшся у новому місті, в новій країні. Кожен день — вражаючий. Тут і зустрічі, і концерти, і завжди щось нове - де б ти не був, у будь-якій точці світу.
А що Ви відчуваєте, коли повертаєтесь додому? Чи виникає якесь специфічне відчуття, що "ось тут — дім!"?
Тео: Ну, щось таке :) Насправді, коли ми опиняємось вдома, то знову працюємо! Ми закінчуємо грати концерти і сідаємо за студійну роботу. Якось ніколи не виходить просто так сидіти.
Тео: Ну це все відпочинок, по-великому рахунку :)
До речі, в одному з Ваших інтерв'ю я читала, що Ви працюєте над новим альбомом прямо в турі. Як це виглядає? Ви маєте з собою свою маленьку студію?
Адам: Насправді, все що нам для цього потрібно - це гітари. Але, я вважаю, просто дуже важливо це робити. Коли ти сповнений емоцій. Наприклад, під час першого турне ми не написали жодної пісні, а мали б.. це була наше велика стратегічна помилка. Цього разу ми виправляємось і тепер намагаємось все це поєднати.
А скільки вже нових пісень є?
Тео: ну, це дуже важко сказати. Це такі замальовки поки. Без якоїсь певної конкретики, скоріше, ми поки просто надихаємось. Поки що все на рівні ідей.
Чи Ви спілкуєтесь із прихильниками, наскільки є важливим таке спілкування? Як, до прикладу, ставитесь до того, що деякі шанувальники роблять, наприклад, татуювання пов'язані з гуртом?
Тео: Так, я бачив такі "HURTS-тату" мені видається, що це дуже круто! Адже, ми усі любимо цей гурт! Тільки тому, що ми робимо музику тут, не означає, що ми не є фанами гуртів. Є люди, яких ми обожнюємо і вважаємо фантастичними. Тоді, коли ти дуже любиш музику, як таку, тобі дуже важко відокремити себе від фанів. Адже, ти сам один з них! Від музики і фанів ти багато чому можеш навчитися. Тому що ти бачиш наочно що це значить для інших.
Наостанок не можу не запитати: наскільки мені відомо, Ви знаєте певні слова російською. Чи Ви, часом, не плануєте вивчити ще щось і українською?
Тео: Зізнаюсь, під час попередньої нашої мандрівки до України я придбав величезний англо-український словник. Ця величезна книга зараз стоїть у мене вдома на полиці. І, щоразу, коли я прокидаюсь. я її бачу — цю велику синю книгу!
А чи Ви її відкривали?
Тео: Я панічно боюсь її відкривати :) Наразі не наважився.
Дякую за розмову.
Тео: Дякую! Спасібо.
Дякую, українською це звучить як "Дякую".
Тео: Дякую? цікаво! будемо знати! Обов'язково це використовуватиму! Дякую! :)
Розмовляла Юлія ДАЦЕНКО