На радіостанції S.R.A.K.A (Sвоє Rадіо Aндрія KузьменкA) працюють друзі Кузьми, які в ексклюзивному інтерв’ю сайту "24" розповіли про те, з чого почалася робота цієї станції та як вона розвивається зараз.

Ведучі Юля Карпова та Діма Єгоров кажуть, що після смерті Андрія стояло питання, чи існуватиме радіо S.R.A.K.A., адже музику для ефірів відбирав він сам. Тоді мама Андрія передала на студію "банановий ящик", в якому зберігаються диски, які Кузьма купував по всьому світу.

Там зібрані всі ті диски, які він купував по всій планеті Земля. Все, що йому подобалося. Зрозуміло, що він відбирав таким макаром — запустив диск, пісня з альбому сподобалася, він її перекинув нам, і ми вже додали до бази. Тепер ми будемо просто знімати весь диск, бо він його купив. То його диск, він не просто так його купив, а щоб слухати,
— пояснили ведучі.

Діма і Юля також розповіли, як виникла ідея встановити рекорд, як Кузьма мріяв взути "Русское Радио" і провести радіоефір, довжиною 65 годин. Цю мрію друзі втілили у життя до дня його народження. Тільки вже без Кузьми.

Було стрьомно йому сказати, що його слухає 200 чи 250 людей. Кажу, Андрюха, 250 чоловік слухає. А він каже "не*** собі, я думав 2". Він завжди казав, що навіть якщо одна людина слухає — значить то їй потрібно. І він це робив, йому було абсолютно байдуже. Якщо є одна людина — він буде працювати,
— розповів Єгоров про перші ефіри на радіо.

Юлія Карпова розповіла, яким простим і не зірковим був Андрій. "Вийшли на заправці, стоїть в черзі в туалет. Люди перед ним стоять. Підходить до нього прибиральниця і каже: " А чого ви в черзі стоєте? Чого не ломитесь?" А він каже: "Чого це я маю ломитись?"... П'ятнадцять хвилин він роздавав всім листівки, фотографувався, підписував, кому що треба. Каже, у кого є дитячі щоденники — давайте, за батьків підпишу", — згадує вона.

"Нас лякали, що ми під час рекорду почнемо битися, але цього так і не сталося. Ми підтримували один одного. Коли вже Юлька ледь не засинала, то я брав все на себе. А коли у мене зник голос, то "сольний концерт" почався у Юлі", — розказав Діма.

Нам писали смс зі всього світу — наша діаспора з Чикаго, з Росії... Найекзотичніша країна була десь в Африці. Це було море людської підтримки… Ми закривалися у студії, Андрій наливав собі вино в мікрофон, щоб усі чули, і просто говорили по декілька годин. Він і новини зі мною читав, і паралельно коментував, що він про них думає. Програмний директор не раз сповзав по стіні у шоковому стані.
— пригадує Юля.

Читайте також: Рік без Кузьми: ми пам’ятаємо Тебе