Письменник Сергій Жадан написав 5 романів, понад десяток поетичних збірок, оповідань та есе, пісень, створював мультимедійні проекти. Тексти Жадана перекладають німецькою, англійською, шведською, італійською, угорською, польською, сербською, хорватською, чеською та іншими мовами.
Читайте також: Збірка Жадана потрапила до списку рекомендованих книг від The New York Times
Жадана нагородили десятками національних та міжнародних літературних премій, його твори вже вивчають в українських школах та університетах. Важко, напевно, знайти людину, яка ні разу не читала його віршів, романів чи не чула пісень гурту "Жадан та Собаки".
Тест: Харків чи Старобільськ: що ви знаєте про життя і творчість Сергія Жадана
Літературна творчість Жадана
"Ворошиловград" (роман), Сергій Жадан
Роман жорстокий та меланхолійний водночас. Жадан присвятив цей твір українському рейдерству. Книга знайомить свого читача із радянською закоріненістю Донбасу, без якої східну ідентичність важко собі уявити.
Соціальні мотиви у "Ворошиловграді" беззаперечні, та й сам автор неодноразово публічно казав, що читач потребує більше соціально важливих тем і проблем у літературі. Не варто зводити всю книгу до війни проти рейдерства. Усі "ностальгійні" пасажі загалом більш-менш позбавлені ідеології, тим паче радянської. Це книга, а не агітаційна замітка.
Вони приходять і забирають у тебе все, що тобі належить. Вони позбавляють тебе твоєї свободи й твоєї території. Вони забирають у тебе твоє минуле і твою пам’ять. І все, що ти можеш їм протиставити – це свою любов і свою ненависть. Ну, і свої кримінальні навички,
– йдеться в анотації.
Роман став книжкою десятиліття за версією ВВС. А в липні 2017 року в Старобільську Луганської області стартували зйомки фільму за романом "Ворошиловград" (режисер Ярослав Лодигін). Нещодавно з'явився офіційний трейлер фільму, який носить назву "Дике Поле", а прем'єра відбудеться вже 8 листопада 2018 року.
Офіційний трейлер фільму "Дике Поле" за мотивами роману Сергія Жадана (18+):
До слова, це вже не перша спроба екранізувати книги Жадана. У 2016 році світ побачив фільм "Любові стане на всіх" (за оповіданням із книги "Месопотамія"). В картині сам Жадан навіть зіграв епізодичну роль, письменник з’явився на екрані в образі міліціонера.
Сергій Жадан та "Собаки у Космосі" – "Листопад":
"Депеш мод" (роман), Сергій Жадан
Ця історія, місцями жорстока та надто відверта, про входження в серйозне життя.
"Троє друзів мусять терміново знайти четвертого, який зник у невідомому напрямку, і повідомити його про самогубство вітчима. "Депеш Мод" тільки з першого погляду скидається на галюцинацію напівголодного студента, насправді це строкатий портрет перехідної доби і покоління, яке зависло в жорстокому міжчассі дев’яностих", – йдеться в анотації.
Сергій Жадан: цитата із "Ми з тобою біженці" / Колаж: LifeStyle 24
За мотивами роману також зняли короткометражний фільм. Режисер стрічки – пошановувач артхаузного кіно Михайло Лук’яненко. Він розповідав, що його захоплюють щирі та емоційно-нецензуровані діалоги героїв жаданівського "Депеш Моду", і йому до болю знайома атмосфера початку дев’яностих років Харкова: з горілкою, безробіттям, грою гітари на вулиці, бійками та усім тим, що супроводжувало тоді життя. В зйомках взяли участь студенти Харківського університету мистецтв.
"Месопотамія" (прозові історії та вірші), Сергій Жадан
"Месопотамія" – це дев'ять прозових історій і тридцять віршів-уточнень. Усі тексти цієї книги – про одне середовище, герої переходять з історії в історію, а потім – у вірші.
Сергій Жадан: цитата із "Стільки дощу не вмістить жодна весна..." / Колаж: LifeStyle 24
Філософські відступи, фантастичні образи, вишукані метафори й специфічний гумор — тут є все, що так приваблює у творах Сергія Жадана.
Історії Вавилона переказані для тих, хто цікавиться питаннями любові і смерті. Життя міста, що лежить поміж рік, біографії персонажів, які б'ються за своє право бути почутими й збагнутими, хроніка вуличних сутичок і щоденних пристрастей. Освідчення і зради, втечі і повернення, ніжність і жорстокість.
Сергій Жадан: цитата із "Літо лишило тобі високу пшеницю" / Колаж: LifeStyle 24
Сам автор вважає, що ця книга "дуже харківська і надзвичайно інтимна". Крім того, Жадан стверджує, що це найбільш особиста його книжка, оскільки про Харків він ще ніколи лірично не писав.
"Вогнепальні й ножові" (збірка віршів), Сергій Жадан
Книжка складається з п’яти розділів. У першому – "Опій" – зібрано вірші умовно кримінальної тематики. Другий – "Апостоли" – містить тексти з історіями революційними і метафізично забарвленими. Третій – "Фляга" – з домінуванням любові та води. Четвертий – "Камені" – це розлога поема міської ідентичності, пафосу самозахисту міста, вірогідно, інспірована подіями в Харкові 2010 року навколо винищення частини Лісопарку. П’ятий – "Коментарі" – щось середнє між есеєм і ліричною прозою.
Сергій Жадан: цитата із "Мій старий" / Колаж: LifeStyle 24
"Тампільєри" (збірка віршів про війну), Сергій Жадан
"Тампільєри" містять в собі 39 віршованих оповідей про любов і смерть та, звісно, про біблійну історію, що постає за повсякденням. Всі вірші, так чи інакше, про війну на Донбасі.
"Тамплієри" – 39 віршів про війну, яку ніхто не оголошував, про біль, із яким ніхто не може впоратися, про любов, від якої ніхто не може відмовитися, та надію, на якій усе тримається,
– розповідав сам Жадан.
"Інтернат" (роман), Сергій Жадан
Роман Жадана "Інтернат" оповідає про життя вчителя в умовах війни на Донбасі. "Інтернат" надійшов у продаж 21 серпня 2017 року.
Події в романі розгортаються в січні 2015 року. Головний герой книги – вчитель у прифронтовому містечку і його тринадцятилітній племінник.
Сергій Жадан: цитата із "Білі люди — жорстокі люди" / Колаж: LifeStyle 24
"Крім суто хронологічного відтворення, у "Луганському щоденнику" виростає й інша тема – тема цивільної людини, "людини без рушниці", яка перебуває в зоні війни. Мені цей аспект від початку подій на Донбасі був страшенно важливий та болючий – роль і місце кожного з нас в умовах конфлікту, що назріває", – розповідає письменник.
Читайте також: Спочатку було слово. ТОП-10 цитат відомих українських письменників про мову
Вірші Сергія Жадана
Пливи, рибо, пливи –
ось твої острови,
ось твоя трава,
ось твоя стернова:
править твій маршрут,
шиє тобі парашут,
пасе тебе в глибині
при своєму стерні.
Коли зелені зірки
падають в гирло ріки,
тоді твоя стернова
промовляє слова:
це ось – мої сни,
це – рибальські човни,
це – ніч, це – течія,
це – смерть, певно, моя.
Життя – це тиша й сміх.
Його стане на всіх.
Його вистачить всім –
всім коханням моїм.
Тому лети, рибо, лети –
я знаю всі мости,
знаю всі маяки,
роблю все навпаки.
Лише твої слова,
лише таємниці й дива,
лише сповідь і піст
в одному з портових міст.
Кохай, рибо, кохай,
хай безнадійно, хай,
хай без жодних надій –
радій, рибо, радій.
Любов варта всього –
варта болю твого,
варта твоїх розлук,
варта відрази й мук,
псячого злого виття,
шаленства та милосердь.
Варта навіть життя.
Не кажучи вже про смерть.
Сергій Жадан: цитати із "Пливи, рибо, пливи" / Колаж: LifeStyle 24
***
Візьми хліб і городину, потім іди.
Ми ніколи більше не повернемося сюди.
Ми ніколи більше не побачимо наші міста.
Візьми листи. Всі. До останнього злого листа.
Нам ніколи не повернутись до наших нічних крамниць.
Нам ніколи не пити з сухих криниць.
Нам ніколи більше не бачити знайомих облич.
Ми з тобою біженці. Нам з тобою бігти крізь ніч.
Нам з тобою бігти вздовж соняшникових полів.
Нам з тобою тікати від псів, спати поміж волів.
Нам збирати воду в долоні, чекаючи в таборах,
дратувати драконів на бойових прапорах.
Друзі не вернуться, і ти не прийдеш назад.
Не буде задимлених кухонь, не буде звичних посад,
не буде сонного світла серед нічних осель,
не буде зелених долин і заміських пустель.
Буде розмазане сонце за плацкартним вікном.
Буде холерна яма, залита вапном.
Буде криваве взуття на жіночих ногах,
вимучені вартові в прикордонних снігах,
підстрелений листоноша з порожнім мішком,
підвішений за ребро священик із безжурним смішком,
цвинтарна тиша, гамір комендатур,
списки загиблих, друковані без коректур,
такі безкінечні, що навіть часу не стає
шукати в них щоранку ім'я своє.
Сергій Жадан
***
І жінка з чорним, як земля, волоссям,
яку я знаю вже стільки років,
живе собі, не переймаючись зовсім,
поміж ранкового світла й вечірніх мороків.
Поміж заліза й гарячого листя,
поміж стін і пташиних криків,
поміж підземних русел, що переплелися,
поміж усіх своїх снів і фріків.
Вона ходить собі на стадіони й ринки,
ховаючи в куртці телефон і флягу.
І я готовий палити сусідські будинки,
щоби вона звернула на мене увагу.
Я готовий позбавити міста керування
і на портвейн перетворювати озерну воду,
лише б вона, згадуючи про моє існування,
писала мені листи про життя і погоду.
Я готовий влаштовувати на її вулиці страйки,
лише б бути ближче до її ніжності й люті
і слухати її постійні байки
про те, з ким вона спить і кого вона любить.
Я вигадаю нові літери та розділові знаки,
я вб’ю всіх старих поетів, які ще щось пишуть,
щоби вона забувала про те, що могла знати,
щоби вона дивилася в темряву й слухала тишу.
Небо за її вікнами буде холодне й зелене.
Дощ буде заливати пам’ять її невичерпну.
Хай забуває про все.
Хай забуває навіть про мене.
Лише про мене хай забуває в останню чергу.
Сергій Жадан
***
Будьмо відважними цього літа.
Будьмо терплячими,
будьмо щедрими.
Будьмо готовими побачити тінь смерті
в сухих підліткових постатях
цьогорічних соняшників.
Хто згадає це літо за якихось десять років?
Хто згадає самотнє розпечене
сонце його світанків?
Хто згадає, як задихався влітку 18-го
від здогадок і передчуттів,
від тривоги і щастя?
Вічне полювання на полохливу господню здобич.
Вічне проглядання річкового дна,
вічне дихання очерету.
Гонитва цих невеселих часів.
Епоха птахоловів,
що потрапляють
у власні капкани.
Хто перший побачить іній на серпневій траві?
Так любити можна лише тебе,
в цих порожніх містах,
цього суворого літа.
Чотири капітани виносять сонце
на лікарняний цвинтар.
Починаються нові часи,
збирається урожай історії.
***
І тоді чоловік відчиняє нічне вікно
і дивиться сам на себе з нічного вікна.
Пізнього літа вологе вугільне дно.
Повітря шліфована глибина.
І не видно нічого, крім цієї ночі, хоча
ніч така темна, що не видно навіть її.
І він слухає, як прописуються і звучать
голосними літерами
в тексті темряви
ластівки і солов’ї.
Не мало бути нічого, але сталося все навпаки.
І тепер усе так, як він насправді не звик.
І він шукає цю жінку,
мов генерал Тютюнник свої полки.
І збито в кров мови стоптаний черевик.
І рахує коми в її нічному листі,
збирає врожай розділових з її листа,
самотній, мов розбійник, розіп’ятий на хресті,
якому обіцяли, що він висітиме поруч Христа.
… Так і буде, і твориться літо з трави та гравію.
І основи повітря, ніби основи поетики.
Ніч схожа на розгромлену типографію.
Місто спить на ранок, відкинувши ковдру електрики.
Сергій Жадан
***
Потім ще одне літо, до якого ніхто не готовий.
Стебла світла вплітаються між сухої пшениці.
І небеса надвечір такі, хоч бери їх і перебинтовуй.
Як вдови на ринок, на трасу виходять лисиці.
І закохані поводяться, мов безнадійно хворі –
засинають, не вірячи, що зранку зможуть устати.
Сосни схожі на людей, що співають у хорі.
Дзвенять цикади, ніби працюють токарні верстати.
Мудре людство, наче старий будівничий
дві тисячі років зводить мур, аби зупинити біди.
Але бід так багато, стримувати їх нічим,
немає причин забути і немає змоги терпіти.
І тихі жінки, які все це знали,
знали, що так буде, але вперто мовчали,
приходять тепер опівдні на річкові вокзали,
приходять постояти на червневі причали.
Приносять до ріки свої любові.
Несуть любові свої, мов найбільші чесноти.
Всі стали трішки мудріші, хоча все одно не готові.
Діти не поспішають спати.
Сосни не потрапляють у ноти.
***
І питаєш себе: чому саме вона?
Чому все зійшлося саме на ній?
Чому говорять усі, але вона одна
говорить так, що віриш лише їй одній?
Чому саме вона говорить тобі "роби",
і ти робиш, і в тебе виходить усе, як у творця?
Жилка любові б’ється між сумніву і журби.
Чому з усіх історій тебе веде саме ця?
Ніч забивається чорнилами темноти
в дереворити ліній на теплій руці.
Дивишся тепер на створені тобою світи
й борешся з її єрессю, як усі творці.
І мова ночами тихо собі росте
в диханні, мов у сухій червневій землі.
Чому саме її найменше хвилює те,
що вона хвилює тебе взагалі?
В темряві перший голос звучить, як знак.
І ранок починає свої громіздкі жнива.
І навіть коли її немає, говориш так,
ніби заперечуєш її слова.
…Коли постали дерева, води й мости.
Коли поети заговорили з темноти.
Світ завмер, втомившись від своєї ходи.
Щедрий і досконалий.
Як завжди.
Сергій Жадан
***
Жити з шитим надрізом вини.
Носити, як свідчення, цей надріз.
Я пам’ятаю з початку війни
смак твоїх губ і смак твоїх сліз.
Значений ниткою оберіг.
Слід на повіці, мов на траві.
Найдовша з усіх можливих доріг –
та, якою проходять живі.
По чоловічій шкірі шиття,
шов між голосу та німоти.
Я не відчуваю слова "життя",
якщо його вимовляла не ти.
Чистий папір, смертельний папір.
З прощань, повернень і ночувань
лежить на серці свинцевий набір –
абетка освідчень і співчувань.
Гасла, писані на прапорах.
Наше східне світло скупе.
Я не реагую на слово "страх",
якщо воно стосується не тебе.
Не реагувати на слово "смерть".
Темні часи, але наші часи.
Будьте глибокими, голоси.
Будьте тривалими, голоси.
***
А тим часом
добігає кінця чергова історія.
І довшають тіні на березневих горбах,
і світла стає все більше,
і з’являється ілюзія,
що цього разу все буде інакше,
що геометрія сонячного пилу
і алхімія дихання
зроблять свою справу,
і цей рік запам’ятається ранньою травою,
і дощі будуть несподіваними,
наче вірші,
написані
закоханими в своїх жінок поетами.
Ось лише нічого не дається задарма,
і надійде час за все відповісти,
розрахуватися за все
із митарями, що збирають
чорну подать нашої самотності.
Ми залишаємо по собі
сухі трояндові стебла пристрасті
на готельних балконах,
ми залишаємо по собі глибокі подряпини
на бронзовій шкірі.
А тим часом крутяться
жорна справедливості,
працюють господні млини,
пересипають сонячний пил
над березневим містом.
Підійміть руку ті,
хто готовий був продати душу
за щасливе кохання,
але так і не домовився з посередником;
підійміть руку ті, хто б ніколи
на це не зважився;
і також підійміть руку всі інші –
ті, кого просто не влаштували умови контракту.
Тим часом
рухається сонце,
не спиняється час,
ліпляться наші серця,
мов ластів’ячі гнізда,
на піддашшях любові.
Довго, довго працювати господнім млинам.
Довго, довго працювати господнім млинам.
Довго, довго їм працювати…
Сергій Жадан
***
Доки з цього всього не написались вірші,
і це прекрасне ранкове сонце не затисли
орфографічними словниками,
доки й ми ставимось до життя,
як до музики, підслуханої
з теплого золотого вікна,
до музики, яку слухає зранку темноволоса жінка,
перевіряючи пошту,
доти й ми з вами, так – навіть ми з вами,
долучені до цього дійства,
до таємного переходу сонця над високими липами,
від східних околиць,
в обхід підступного вітряного потоку,
що розносить голоси радіоведучих,
ніби застуду,
доти й ми тримаємось радіохвиль,
мов релігійних переконань,
доти й ми віримо загубленій кимось ноті,
і знаємо лише одне:
не варто перемикати хвилі,
які тебе тримають,
не варто,
не варто забувати мотиви,
які роблять тебе сильним,
не варто,
не варто, зрештою, відмовлятись
від власного голосу.
У нас лише й радості в цьому світі –
спів зраджених оперних тенорів,
з пораненими серцями,
наче з гнилими апельсинами.
У нас лише обов’язку –
ділитися головним:
нашим голосом,
нашою чутливістю.
Тому хай буде ще одна весна.
Хай нам буде незручно за наш оптимізм.
Хай стебла очерету,
ніби антени,
вихоплюють із повітря найважливіше –
ритм і прощення,
хай ростуть,
хай ловлять
симфонічну музику
березня.
Сергій Жадан
***
Час, як шкіра втомленого чоловіка,
обгорнута державними прапорами.
Глибока пора зими, велика.
Там, де кінчається лютий, з’являються шрами.
Білі зарубки болю серед чорного снігу.
Глибокі шрами, що завжди нагадують зиму.
Смерть, мов жінка, до кінця тримає інтригу,
не маючи до тебе ні поблажливості, ні стриму.
Голос її розчиняється в густому ефірі.
І вона стоїть перед тобою, дивлячись у вічі.
І шрам, як вірш, прописується по шкірі,
поруч легені, на лівому передпліччі.
І ось вона – твоя пам’ять, узбережжя Ітаки.
І нічого тепер не зробиш із власним голосом.
І ти шепочеш їй – пиши по мені свої знаки.
Хай я буду твоїм найкращим рукописом.
Буду вдихати вітер зі смаком бензину.
Буду нести цей сніг на собі, як верету.
Хай час ламає мене, наче зелену лозину,
хай вирізає мене, мов господню флейту.
Жіночі пальці – стримані, невловимі,
які на дотик розрізняють усі цитати,
спіткнуться на теплому шрамі, ніби на римі.
спіткнуться,
спіткнуться на мить,
щоби перечитати.
***
Тихі пасіки щозими.
Під снігом вулики, ніби церкви.
Хрещені бджоли, разом із дітьми,
в неділю співають до сухої трави.
Лише вогні жовтих комет
спалахують прочерками вгорі.
Ховає поважно божий замет
трави сушені вівтарі.
Лише сліди голодних лисиць
снігом ведуть на ближні двори.
Мерзлі коров’ячі горла криниць
підіймаються догори.
Квітнуть димів гіркі часники.
Сніг наповнює течію.
Рій досотує в щільники
автокефалію теплу свою.
Роблять роботу чоловіки,
продавлено нігтем контур ріки,
наче хтось гортав сторінки,
підкреслюючи важливі рядки.
І спів гірчить домашнім вином,
і мова бджолина така м’яка.
Рухайся, сонце, собі за вікном –
всі ми з одного щільника.
Співи нам додають ваги.
Студять нас крижані річки.
Лежать останні лютневі сніги,
ніби недільні сорочки.
Сергій Жадан
Мультимедійні проекти та музична творчість Жадана
Сергій Жадан активно випускає аудіокниги. Відтак, в аудіоформаті вийшли "Тамплієри", вірші озвучили Сергій Михалок, Остап Ступка, Олексій Горбунов, Фоззі, Ірена Карпа, Сашко Положинський, Каша Сальцова, Дмитро Ярошенко, Анджеліка Рудницька і Тарас Чубай. В аудіоформаті можна послухати більшість його віршів та романи "Депеш мод", "Ворошиловград".
Проект "роздІлові"
Проект "роздІлові" поєднав тексти Жадана та експериментальний шумовий звукоряд
"Ми спробуємо показати простір між літерами та рядками, спробуємо відчути протяг, який з'являється між розділовими знаками, примушуючи текст повертатися до світла й виходити з темряви. Для нас це велика інтрига — почути дихання тиші, говорячи про любов і забуття, смерть і натхнення, героїв і привидів", – розповідав Жадан про "роздІлові".
"роздІловІ" – проект живий, він твориться щоразу по-новому, що й робить його унікальним. Автори проекту наголошують, що такі альбоми – це наче перерви між виступами, які продовжують існувати у віртуальному вимірі та слідом за метаморфозами постійно доповнюються новими текстами, звуками та зображеннями.
Окрім прослуховування музичних творів, шанувальники можуть самі створювати листівки з фрагментів поезій та малюнків і ділитися ними з друзями, стаючи співучасниками проекту.
Сергій Жадан: цитата із книги "Тамплієри" / Колаж: LifeStyle 24
Ска-панк гурт "Жадан і Собаки"
Музичний гурт "Собаки в космосі" виник в 2000 році. Під цією назвою музиканти випустили два альбоми – "Вафли" та "Группа ищет продюсера". Справжню популярність гурт отримав, коли в 2008 році до них приєднався Сергій Жадан.
Тоді ж вони й випустили спільний альбом "Спортивний клуб армії", до якого увійшли читання Жадана власних віршів під акомпанемент музикантів гурту. Вже в 2012 році вийшов новий альбом "Зброя пролетаріату".
В 2014 році гурт змінив назву на "Жадан і Собаки". Колектив записав вже два альбоми – "Бийся за неї" та "Пси". Із цим проектом музиканти об’їздили не тільки Україну та Європу, а й відіграли на території США.
Гурт "Жадан і Собаки" часто відвідує з концертами міста на Донеччині та Луганщині. У тому числі, у липні 2017 гурт виступив на першому фестивалі MRPL City.
Гурт "Лiнiя Маннергейма"
В 2017 році з’явився ще один музичний проект під назвою "Лiнiя Маннергейма". Склад гурту – Сергій Жадан, Олег Каданов (гурт "Оркест Че"), Євген Турчинов ("Собаки в космосі"). Повноцінних альбомів гурт ще не випустив, але вже встиг виступити на кількох фестивалях та відіграти концерти по Україні.
Перший виступ гурту "Лінія Маннергейма" у Києві: дивіться відео
Всі фото: Йосип Гусак та Сергій Жадан [офіційна сторінка]