Найважче цей рік пережили найрідніші Кузьми дружина Світлана, донька Барбара та звичайно батьки.
Коли кажуть, що пройшов рік, то таке враження, що пройшов місяць. Ліки, які я вживаю, допомагають впоратись з тим страшним відчуттям, що ти не знаєш, що з собою зробити,
— розповідає мама Андрія Ольга Кузьменко.
Батько Віктор Кузьменко зізнається, що вони з дружиною навіть не уявляли старості без сина.
Я не можу слухати його голос. Інтернет весь наповнений Андрієм, а я не можу слухати його пісні. Хоча перші тижня я тільки те й робила, що крутила їх,
— відверто каже мама.
Батько розповів про благодійний фонд, частина з якого буде йти на потреби військових.
Андрійко переймався війною, покаліченими бійцями в госпіталях. Під час похорону у Львові до нас підійшла група військових з "Айдару". Один з них зняв свою бойову медаль і сказав прикріпити її Андрійкові, бо їх одяг та зброя – то його заслуга,
— згадує батько.
"Коли ми їдемо на цвинтар, то в мене таке враження, що ми там живемо, що там провели не рік, а більше", — каже мама.
Більше — дивіться у відеосюжеті.