Український композитор Микола Леонтович віднайшов текст і у 1904 написав до нього унікальну мелодію, втім довго не наважувався показати публіці. Впродовж 12 років вводив безліч правок і вигадував нові аранжування.

Нарешті в 1916 хор Київського університету представив творіння. Щедрик став музичною сенсацією, а про самого композитора захоплено казали: "Леонтович простеньку мелодію розгорне на широку картину з безліччю найрізноманітніших фарб".

У 1921 році різдвяну пісню виконав український хор у нью-йоркському "Карнегі-Холл". Вона настільки сподобалась американцям, що керівник симфонічного оркестру NBC Пітер Вільговський, українець за походженням, переклав "Щедрика" та дав йому назву Carol of the bells - тобто колядка дзвонів. Текст практично немає нічого спільного з українським варіантом, однак саме в такому звучанні пісня отримала всесвітню славу.

Мелодія стала невід’ємним атрибутом Різдва. Її виконують в акустичному варіанті. Вона прикрасила такі фільми як “Один вдома”, “Гаррі Поттер” та “Міцний горішок”.

А щоб ні в кого не виникало сумнівів про походження “Щедрика”, англійська "Вікіпедія" дає дані про Миколу Леонтовича та українське коріння щедрівки.