Владіслав Левицький: Піти в політику – це суто комерційна справа

Владіславе, Ти розповідав, що спробував себе у різних стилях, а балканський був свого роду "заглушкою". Більше експериментувати не будеш?

Пострадянський простір, зокрема, країна, у якій ми живемо, – дуже специфічний у плані культурної приналежності. Наші вуха до тієї "специфічної музики" звикали: та ж Алла Пугачова чи Філіп Кіркоров, вихідці з 90-х, купа різних "блатних" виконавців… Вони співають про тюрму і такі речі, які з культурним українцем не асоціюються. І все воно настільки в’їдається в голову, що здивувати наших людей, чимось якісним привернути до своєї творчості просто нереально. Якщо я, як музикант, копаюся в музиці й слухаю ту, яка є еталоном, то у слухача все навпаки: що простіші слова й музика, то легше. Усе це крутиться на телеекранах, на радіо. Це підсвідомо прищеплюється й у наших плей-листах з’являється така "проста" музика. Тож моїм завданням у цьому проекті було вбити двох зайців – створити просту, але якісну музику, яка має свої основи, свій певний фольклор.

А чому ж не український фольклор?

Слухаючи інших виконавців, я зрозумів, що балканська музика мене розслабляє і дає заряд працювати далі. Тому захотілося творити у тому напрямку. Але не виключено, що я звернуся і до українського фольклору. Зрештою, я й зараз час до часу інтегрую наші народні мотиви до балканських пісень.

Хто з відомих балканських музикантів для тебе є еталоном?

Тут номер один – Горан Бреґовіч. Безумовно, це людина, яка зробила циганську музику популярною у всьому світі. Він додав до циганських мелодій духових інструментів і зробив балканську музику такою, якою вона є зараз.

Є такі виконавці, від яких просто віє цигансько-балканськими мотивами, вони постійно у тому дусі творять. До прикладу, гурт Zdob si Zdub, який такою музикою уже майже 20 років живе. Мені здається, що Ти не зовсім такий. Чи не так?

У них інший стиль – фольк-рок із елементами балканської музики. А у нас музика повністю побудована на циганських гармоніях, на балканських мотивах. Чи станемо ми українськими "Балканами" – побачимо.

Не було думки зібрати на сцені купу різноманітних народних, тих же балканських, інструментів, організувавши такий собі оркестр?

Знову ж таки, повернуся до пострадянського простору. У нас артисти часто працюють на замовних концертах. А люди обирають ті гурти, які, зазвичай, замовляти простіше. Щоб поставити бек-лайн до тих інструментів, про які Ви говорите, потрібно не сто й не двісті доларів. Це дуже дороге задоволення. Тому для початку ми вирішили мінімізувати свій склад. Далі, звичайно, будемо розвиватися. Наразі окрім мене на сцені троє людей, а з часом ми розширюватимемося. Тому сольний концерт, звісно, буде з оркестром та максимальною кількістю людей на сцені.

Ти співаєш здебільшого українською мовою. Така річ, як "мовний" закон може вплинути на твою музику й загалом на україномовну?

Тут можна довго по-філософськи міркувати. Щоправда, філософія у цих питаннях нікуди не приведе. У мене є своя чітка позиція, яка сформувалася після спілкування із радіостанціями. До прикладу, нещодавно я був на одній із радіостанцій, вони мені сказали – не формат (переважно, як ми знаємо, радіо крутять легку попсу). Я у них запитую – які радіостанції будуть форматними до моєї музики? Вони назвали мені: "Русское радио", "Авторадио" і так далі. І все б добре, але ці радіостанції не крутять україномовної музики. Тобто виходить, що в Україні мій репертуар не звучатиме, бо я спілкуюся українською мовою. Тобто треба навчитися чужої мови і робити те, що подобається російськомовному населенню. І не бути самим собою. Тому насправді українським артистам дуже важко, а якщо комусь і щастить і його україномовні пісні крутять на радіостанціях, то лише після опівночі, коли вже ніхто їх не слухає.

Знаємо багато виконавців, які розпочинали свою творчу кар’єру із україномовних пісень, а зараз співають російською. Не припускаєш, що доведеться співати російською? Чи для Тебе це табу?

Жодних табу, але це не моє. Було таке, що доводилося вести російськомовну програму й навіть час-до-часу співати одну-дві пісні російською. Але це виняток. Щоб це було за основу, – ні. Я погано розмовляю російською і маю бажання краще вивчити англійську й німецьку, аніж російську.

Будуть якісь англо- та німецькомовні пісні та проекти?

У мене є пісня англійською мовою, а нещодавно у Мюнхені я записав сингл й німецькою.

Ну й насамкінець, деякі представники культурної еліти вважають, що ситуація зміниться, якщо вони потраплять до Верховної Ради. Тебе в політику можна затягнути?

Мені моя сестра часто закидає, що потрібно йти в політику. Але це знову ж таки – не моє і я себе там не бачу. Мені здається, що піти в політику – це суто комерційна справа. В мене ж стосовно заробляння грошей є своя внутрішня філософія: я закінчив Інститут економіки і туризму. Практично одразу після інституту мені пропонували вакантне місце на митниці. Відомо, що митники на хліб з маслом заробити можуть. Але я відмовився, бо для творчої людини графік від 6 до 6 – це рамки, у яких я, як мінімум, не зміг би створювати музику й писати тексти.

Кліп Владіслава Левицького "Думаю" можна переглянути Тут.

Розмовляла Іра Вовк,
Телеканал новин "24"