Вашим і нашим. Як музика виживає в умовах війни

Нещодавня історія із українським гуртом OT VINTA стала несподіванкою для тих, хто очікує загрози лише з Росії. І для тих, хто досі думає, що Росія не здатна діяти у Європі через праві та ліві місцеві рухи. Музиканти гурту не змогли потрапити до Варшави на запланований виступ – українські прикордонники їх пропустили одразу, а польські тримали 9 годин. У посольстві України у Польщі розповіли, що музикантів не пустили через польський кордон "через загрозу державному устрою та національній безпеці". Про це для порталу "Без Табу" написала Вікторія Найдьонова.

До цього українська діаспора у Перемишлі запрошувала гурт на святкування Купала 2 липня. Але мер злякався погроз місцевих ультрас, які обіцяли спалити сцену. Він порахував, що поліції для запобігання заворушенням не вистачить, і порадив організаторам фестивалю не запрошувати музикантів.

Основна причина є частиною істерії останніх часів з приводу роковин Волинської трагедії. Поляки вважають, що ОУН-УПА винна у винищенні їхніх співвітчизників у ті часи. А український гурт OT VINTA нібито займається пропагандою цієї організації. Тоді, мабуть, польським дипломатам треба сформувати "чорний список", і в ньому буде багато західноукраїнських гуртів. Зокрема, "Тартаку" приготуватися.

У цій ситуації взагалі все одне до одного: не встиг вщухнути скандал із блокуванням українських музикантів на кордоні, як вже в Україні підхопили нову тему: перейменування Московського проспекту на проспект Степана Бандери. Мовляв, поляки й так на нас знову злі напередодні роковин, а тут ще й така відверта провокація. Якщо що, то плани по перейменуванню існували вже давно саме в такому вигляді. І від того, що все буде повернуто на користь російських ЗМІ, ми не убезпечені ані у випадку із українським гуртом на кордоні, ані у випадку з перейменуванням проспекту. Ані в жодному іншому. Єдиний варіант – сидіти і не дихати.

Після скандалу у фіналі національного відбору на "Євробачення" про виступи гурту Sunsay у Росії та окупованому нею Криму дізналися навіть ті, хто не знав про існування такого гурту. Прикро, що, на відміну від інших, хто виїжджає на коньюнктурі, поведінка лідера гурту Андрія Запорожця справді базується на багаторічному дзені та свідомих пацифістських настроях. Він просто надто далеко від повсякденного життя. Питання, чи може він у такий час собі це дозволити. Тобто він може, а чи можуть дозволити йому?

Хтозна, чого було більше у рішенні лідера "Бумбоксу" Андрія Хливнюка – громадянської позиції чи знання про існування інших можливостей. Все ж таки гурт має пісні, написані трьома мовами – українською, російською та англійською, і на якість це не впливає. Так чи інакше, а до Росії музиканти їздити припинили. Кажуть, що чекатимуть, поки не завершиться війна. А Хливнюк навіть намагався у Facebook провести таку собі політінформацію: поговорити зі своїми російськими прихильниками, спитати, чи справді вони вірять, що він фашист. Деяких вдалося "роззомбувати".

Непоганий вихід, коли не хочеться втрачати великий ринок – почати говорити, що народи не сварилися, воюють політики, а ми, музиканти, несемо добро і світло. Ані Лорак, наприклад, досі виступає у Росії приблизно з такою аргументацією. Тобто, аргументи більше спрямовані в Україну – щоб було поменше таких ситуацій, як перед одеським концертом у 2014-му, коли "Правий сектор" влаштував біля клубу акцію протесту і сутички. А у Росії, напевно, такий самий аполітичний, як і сама Лорак, контингент, просто ходить на її концерти ї далі, ніби нічого не трапилось. Одне незрозуміло: у співачки ніби все добре із турецькою стилістикою та родинними зв’язками – чому було не пошукати варіанти співпраці там? Тут, як кажуть, не дуже й хотілося, мабуть.

З Таїсією Повалій ситуація взагалі ще більш мутна. Вона ніби виїхала з України, але чи то так часто гастролює у Росії, що тут майже не з’являється, чи то справді виїхала назовсім, але на публіці про це не говорить, щоб не блокувати шляхи відступу про всяк випадок. Її продюсер та чоловік Ігор Ліхута якраз допомагає їй підтримувати таку "легенду". Останній інцидент трапився на травневі свята, які для Одеси через трагедію 2 травня вже, мабуть, ніколи святами не будуть. Повалій і Ліхута, за версією ЗМІ, прилетіли з Росії, щоб дати концерт, саме у день роковин. А за версією Ліхути – хотіли навідати старого друга, і ніякого концерту не планували, як можна. А у одеському аеропорту просто потрапили під гарячу руку активістів, які того дня блокували Бойка та компанію "оппоблоківців" і змусили їх усіх разом повернутися, звідки прилетіли.

Є музиканти, в яких лишилося не так багато країн для життя і роботи. Білорус Сергій Міхалок за "імперських імбецилів" та "Славу Україні!" на концерті в Іжевську у 2014 році отримав погрози від ЛДПР Жиріновського щодо заборони його концертів у Росії та навіть статус "персони нон-грата". Згодом, правда, з’ясувалося, що інцидент стався у німецькому Вупперталі, але побажання вже були озвучені. І хіба довго ЛДПР-івцям було влаштувати проблеми гурту, який вони у своїй країні не хочуть бачити? Після неофіційних заборон на концерти, погроз та перевірок на наркотики у клубах, де відбувалися виступи, Міхалок таки виїхав до України, бо працювати його гурту Brutto ані у Білорусі, ані у Росії стало неможливо.

Через кримську окупацію теж відбуваються певні інциденти. Гурт "Ундервуд" виїхав з півострова до Москви, і у березні цього року концерт у Києві ледь не відбувся без одного з музикантів, Максима Кучеренка – його нібито не хотіли пускати через кордон через пісню про Крим. Текст, до речі, ідеально побудований в тому плані, що кожна зі сторін побачить у ньому своє. І ті, хто підтримують окупацію, і ті, хто проти, знайдуть там підтвердження своїх думок. Дуже зручна конструкція на випадок зміни політичних розкладів. І разом з тим - чудова можливість пересваритися з усіма.

Зрештою, є два варіанти. Прораховувати комбінації, згадуючи, які твої старі пісні можуть бути перекручені у Росії чи в Україні не на твою користь. І матимеш претензії приблизно такі, як ті, хто чіпляв "георгіївські стрічки" у 2008-2009 році, коли вони ще не перетворилися на символ окупації. Про історію свастики ми тут не будемо, напевно. А інший варіант – не перейматися ринками та стратегією, а суто тактично їздити з концертами на передову, як ВВ, Mad Heads, ТНМК, ТІК, Жадан із "Собаками". Або й опікуватися тим, щоб хлопцям було що співати, створюючи якісь нові бардівські гімни, як "Вперше чую". Але, як то кажуть, хто на що вчився.

Читайте також: Джамала показала емоційні фото з концерту в Краматорську